Рішення

від 31.03.2015 по справі 910/5090/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/5090/15-г

За позовом Державного підприємства для постачання медичних установ "Укрмедпостач"

Міністерства охорони здоров'я України;

до Приватного підприємства приватної фірми "Бронт";

про стягнення 49 492,11 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Святецький О. В., представник, довіреність № УС-224 від 25.03.2015 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство для постачання медичних установ "Укрмедпостач" Міністерства охорони здоров'я України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного підприємства приватної фірми "Бронт" про стягнення основного боргу в сумі 37 488,00 грн., пені в розмірі 4 091,89 грн., інфляційних втрат у сумі 7 049,02 грн. та 863,20 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2015 року порушено провадження у справі № 910/5090/15-г, розгляд справи призначено 31.03.2015 р.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулось на адресу суду і підтверджує факт направлення ухвали господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Укрмедпостач» (зберігач) та Приватною фірмою «Бронт» (клієнт) 01.10.2010 року було укладено договір на надання послуг зберігання № УС-1/21-2010 (далі-договір), згідно умов якого зберігач зобов'язується прийняти і зберігати майно, передане йому клієнтом, і повернути це майно збереженим.

Відповідно до п.п. 2.1.,2.2., 2.3. договору, оплата за зберігання встановлюється в розмірі 24,00 грн. за 1 кв. м. площі зберігання в місяць. Клієнт проводить оплату за надані послуги згідно виставлених рахунків-фактур протягом 5 банківських днів. Вартість наданих послуг розраховується з фактично використаної площі і обсягу наданих послуг, але не менше 248 кв.м.

Відповідачем впродовж строку дії договору було передано на відповідальне зберігання позивачу товар відповідно до умов договору зберігання.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідач в порушення умов договору не здійснив з ним повний розрахунок за фактично надані послуги зберігання за період з 01.01.2014 року по 27.06.2014 року в розмірі 37 488,00 грн.

Укладений між сторонами правочин є договором зберігання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 66 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 936 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем послуг за договором зберігання на суму 37 488,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписанні та скріпленні печатками обох сторін.

Також у матеріалах справи містяться виставлені позивачем відповідно до п. 2.2. договору рахунки-фактури на суму 37 488,00 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати наданих послуг, листом від 10.06.2014 позивач повідомив відповідача про розірвання договору від 01.10.2010 р. № УС-1/21-2010 з 27.06.2014 р.

Станом на день розірвання договору (27.06.2014 р.) за відповідачем рахувалася заборгованість в розмірі 38 701,92 грн., яку відповідач визнав своїм листом від 25.09.2014 р. № 087 та зобов'язався погасити в повному обсязі до 01.12.2014 р.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, вартість наданих послуг не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої складає 37 488,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Доказів здійснення оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 37 488,00 грн., суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що фактично отримані та спожиті відповідачем послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, а обов'язок їх оплати встановлений законом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі в розмірі 37 488,00 грн.

Позивач, у зв'язку з простроченням строків оплати за надані послуги, просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 091,89 грн., інфляційні втрати у сумі 7 049,02 грн. та 863,20 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 2.4. договору сторони передбачили, що за порушення клієнтом строків оплати платежів зберігачу, клієнт сплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день відстрочки.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 4 091,83 грн. за визначений позивачем період.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 863,20 грн. та 7 049,2 грн. відповідно, за визначений позивачем період.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства приватної фірми "Бронт" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд 11; код ЄДРПОУ 23168587) на користь Державного підприємства для постачання медичних установ "Укрмедпостач" Міністерства охорони здоров'я України (02098, м.Київ, вул. Березняківська, 29; код ЄДРПОУ 04653147) 37 488 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. заборгованості, 4 091 (чотири тисячі дев'яносту одну) грн. 89 коп. пені, 7 049 (сім тисяч сорок девять) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 20 коп. трьох процентів річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 03.04.2015 р.