Рішення

від 24.03.2015 по справі 911/424/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 911/424/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕХПОСТАЧ",

03680, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Ракетна, 26, оф. 129

03048, м. Київ, вул. Кадетський гай, буд. 11, кв. 228

до Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління №5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд",

95047, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Залізничний р-н, вул. Генерала Васильєва, буд. 25

про стягнення 93 809,31 грн.

за участю представників:

позивача - 1) Недбайлюк О.В. (довіреність від 20.01.2015, б/н);

2) Гнатюк К.В. (довіреність від 20.01.2015, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕХПОСТАЧ" (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління №5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (далі - відповідач) про стягнення 94 598,46 грн., з яких: 72 480,00 грн. - основний борг, 4 099,94 грн. - 3% річних та 18 018,53 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 02.08.2013 № 0208-01.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим судам та забезпечено розгляд, зокрема, господарських справ господарського суду Автономної Республіки Крим - господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.03.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5212/15 від 06.03.2015) позивачем подано письмові докази на виконання вимог ухвали суду від 09.02.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 5321/15 від 10.03.2015) позивачем подано письмовий доказ.

У судове засідання 10.03.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.02.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 24.03.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 6778/15 від 24.03.2015) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 6780/15 від 24.03.2015) позивачем подано уточнений розрахунок у якому вказує про зменшення позовних вимог на 789,16 грн.

За наслідками розгляду вказаного розрахунку, суд оцінює його як зменшення розміру позовних вимог у частині розміру 3 % річних, що заявлені до стягнення.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про зменшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою - Гнатюк К.В. (довіреність від 20.01.2015, б/н), зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову, відповідно до розміру якої буде вирішуватися спір - 93 809,31 грн., з яких: 72 480,00 грн. основного боргу, 3 310,78 грн. 3 % річних та 18 018,53 грн. інфляційних втрат.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У судовому засіданні 24.03.2015 представники позивача підтримали позовні вимоги, відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, при цьому, судом враховано таке.

У зв'язку з надходженням до господарського суду Київської області (вх. № 134/14 від 08.04.2014) повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача, ухвалами суду від 09.02.2015 та від 10.03.2015, запропоновано позивачу направити копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи на адресу відповідача кур'єрською службою доставки та надати суду докази відправки зазначених ухвал.

В якості доказу направлення на адресу відповідача копій ухвал господарського суду Київської області від 09.02.2015 та від 10.03.2015, позивачем подано до матеріалів справи копії транспортних накладних від 20.02.2015 № 670100 та від 13.03.2015 № 3677859, а також транспортну накладну про доставку відправлення згідно з транспортною накладною від 20.02.2015 № 670100 на адресу відповідача.

Окрім того, судом здійснювалось повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання шляхом надіслання телефонограм, з урахуванням позиції, що викладено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/2014, проте, вказані телефонограми не отримано відповідачем, у зв'язку з відсутністю зв'язку, докази цього містяться в матеріалах справи.

Також, відповідно до вищезазначеного інформаційного листа, судом розміщено інформацію про дату і час судового засідання на сторінці господарського суду Київської області (у розділі «Новини та події суду) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі інтернет ( www.court.gov.ua/sudy/), докази цього також містяться в матеріалах справи.

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/424/15.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.03.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕХПОСТАЧ" (далі - продавець) та Дочірнім підприємством "Шляхово-будівельне управління №5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу від 02.08.2013 № 0208-01 (далі - Договір) відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати (поставляти), а покупець приймати і сплачувати товар - стабілізатор асфальтобетонної суміші «VIATOP-66». Загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру і загальна ціна товару визначається сторонами в специфікаціях, які є додатками до договору та є його невід'ємною частиною (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що розрахунки за кожну погоджену заявку на партію товару, здійснюються шляхом 100% попередньої оплати вартості товару або з відстрочкою оплати за поставлену партію товару за домовленістю сторін. Умови оплати кожної партії товару погоджуються та фіксуються у відповідній специфікації (додаток) до Договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, оплата здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, який визначений в даному договорі, на підставі рахунків-фактур продавця.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. Договору, підставою для здійснення відгрузки товару є специфікація до договору. Спосіб та строк доставки товару погоджується сторонами в специфікації.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печаток сторін і діє до 31.12.2013 або до повного виконання сторонами обов'язків за ним (пункт 10.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 761 760,00 грн., що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними від 19.08.2013 № 0208-01 на суму 264 960,00 грн., від 31.08.2013 № 2708-01 на суму 165 600,00 грн., від 10.09.2013 № 0209-01 на суму 198 720,00 грн. та від 10.09.2013 № 0409-02 на суму 132 480,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, а відповідач, на підставі довіреностей від 15.08.2013 № 1236, від 30.08.2013 № 1259 та від 06.09.2013 № 1274, про що вказано у видаткових накладних, вказаний товар отримав.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідають вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Матеріали справи не містять доказів заперечень відповідача при отриманні товару щодо неналежності виконання постачальником зобов'язань з поставки товару за Договором.

Крім того, позивачем надано в матеріали справи копії рахунків від 02.08.2013 № 0208-01 на суму 662 400,00 грн., від 27.08.2013 № 2708-01 на суму 165 600,00 грн., від 02.09.2013 № 0209-01 на суму 198 720,00 грн. та від 04.09.2013 № 0409-02 на суму 132 480,00 грн.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними та реєстри виданих та отриманих податкових накладних, в яких обліковані вказані податкові накладні.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

На підтвердження наявності заборгованості, до матеріалів справи надано довідку з банківської установи - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» від 27.02.2015 № Р1-В15/53/2/317, в якій відкрито поточний рахунок продавця, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за весь період спірних правовідносин позивача з відповідачем, відповідно до якої судом встановлено здійснення відповідачем часткової оплати за Договором у розмірі 689 280,00 грн. та відповідно, наявність заборгованості з оплати решти вартості товару.

Оскільки відповідач зобов'язання за Договором, у частині оплати вартості товару, що поставлений позивачем, виконав частково, станом на дату подання позову до суду у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за Договором у розмірі 72 480,00 грн. - різниця між вартістю поставленого товару та розміром часткової оплати.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку - у якості письмового доказу для встановлення відсутності перерахувань у повному обсязі відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Докази повної оплати товару за Договором у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 72 480,00 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 3 310,78 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18 018,53 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат і з'ясував, розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем правильно, а вірний розрахунок 3% річних буде становити суму більшу, ніж заявлено позивачем, проте, суд не вправі вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, а тому, позовні вимоги про стягнення 3 310,78 грн. 3 % річних та 18 018,53 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у розмірах, що заявлені позивачем.

Відповідно до нової ціни позову у розмірі 93 809,31 грн., у зв'язку з її зменшенням, що прийнято господарським судом, розмір судового збору складає 1 876,19 грн., оскільки згідно з Законом України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі, що виражається у відсотковому співвідношенні до ціни позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

З наявного у матеріалах справи оригіналу платіжного доручення від 20.01.2015 № 36 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 1 891,97 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно з платіжним дорученням від 20.01.2015 № 36 підлягає частковому поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 15,78 грн.

Відшкодування решти судового збору, у розмірі 1 876,19 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління №5" Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (95047, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Залізничний р-н, вул. Генерала Васильєва, буд. 25, код ЄДРПОУ 03450583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕХПОСТАЧ" (03680, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Ракетна, 26, оф. 129, код ЄДРПОУ 31902659) 72 480 (сімдесят дві тисячи чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 3 310 (три тисячі триста десять) грн. 78 коп. 3 % річних, 18 018 (вісімнадцять тисяч вісімнадцять) грн. 53 коп. інфляційних втрат та 1 876 (одна тисяча вісімсот сімдесят шість) грн. 19 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДОРТЕХПОСТАЧ" (03680, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Ракетна, 26, оф. 129, код ЄДРПОУ 31902659) з Державного бюджету України 15 (п'ятнадцять) грн. 78 коп. судового збору, що зайво сплачений згідно з платіжним дорученням від 20.01.2015 № 36.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 30.03.2015.

Суддя С.О. Саванчук