Рішення

від 26.03.2015 по справі 914/479/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015 р. Справа№ 914/479/15

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросінтез Юг», с. Іллічівка Братського р-ну, Миколаївської обл.; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми», с. Давидів Пустомитівського р-ну Львівської обл.; про:стягнення 66578,06 грн. боргу Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Кірюхін О.М. - представник (довіреність (б/н від 05.04.2013р.); від відповідача:не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

13.02.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросінтез Юг» (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» (надалі - Відповідач) про стягнення 75259,28 грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 12.03.2014р.

10.03.2015р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 63949,97 грн., а саме 45005,26 грн. основного боргу, 8924,06 грн. пені, 9061,24 грн. інфляційних втрат, 959,41 грн. три відсотки річних. Ухвалою від 12.03.2015р. суд прийняв дану заяву до розгляду, сам розгляд справи відклав на 26.03.2015р.

Крім цього, 16.03.2015р. на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 66578,06 грн., а саме 45005,26 грн. основного боргу, 8924,06 грн. пені, 11689,33 грн. інфляційних втрат, 959,41 грн. три відсотки річних, 1827,00 грн. судового збору та 440,29 грн. витрат, які поніс позивач у зв'язку з забезпеченням явки представника в судове засідання.

Суд, розглянувши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та долучені до неї документи, прийшов до висновку про прийняття її до розгляду, оскільки дана заява подана до прийняття рішення по справі, не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та стосується лише збільшення періоду нарахування інфляційних втрат. Крім цього, згідно поштової квитанції (фіскального чеку) заява про збільшення розміру позовних вимог направлена відповідачу 13.03.2015р. та одержана ним 24.03.2015р. (що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з пошукової системи поштових відправлень офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта»), а тому відповідач з нею ознайомлений і суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання 26.03.2015р. з'явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав, просив суд позов задоволити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.09.2014р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №37/09/2014, на виконання якого постачальник (позивач) поставив покупцю (відповідачу) товар на загальну суму 168740,00 грн. За умовами договору відповідач зобов'язувався оплатити товар, шляхом 100% передоплати. Проте, всупереч положенням договору покупець лише частково розрахувався за одержаний товар, до сплати залишилося 45005,26 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, ТОВ «Агросінтез-Юг» просить стягнути з ТОВ «Агролайф корми» 8924,06 грн. пені, 11689,33 грн. інфляційних втрат, 959,41 грн. три відсотки річних, а також 1827,00 грн. судового збору та 440,29 грн. витрат, які поніс позивач у зв'язку з забезпеченням явки представника в судове засідання.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 26.03.2015р. не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. 26.03.2015р. через канцелярію суду подав заперечення на позовну заяву та заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Як вбачається з письмових заперечень, відповідач вважає, що долучені до позовної заяви копії документів не є належними та допустимими доказами у справі, оскільки вони не завірені згідно вимог п. 2.2. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. №18. Крім цього, відзначає, що існує розбіжності у сумі основної суми боргу, при цьому контр-розрахунку відповідачем не представлено. Також у запереченнях зазначає, що рахунок на оплату був одержаний відповідачем лише після одержання товару, а тому умови п. п. 4.3. договору не могли бути виконані покупцем з об'єктивних причин. Факт відвантаження товару без передоплати на думку відповідача, свідчить про погодження сторонами інших умов розрахунків. Окрім цього, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару повинні були фіксуватися у специфікації до договору, однак, жодних специфікацій до позовної заяви не додано. До цього ж відповідач вказує, що у вимозі від 16.12.2014р. позивач вимагав розрахуватися у семиденний строк, а відтак всі розрахунки позивача, наведені у позовні заяві є невірними. Разом з тим, відповідач звертає увагу суду на те, що розрахунки позивача, зокрема, інфляційних втрат здійснені позивачем всупереч приписам Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2014р. №14.

У поданому клопотанні про залишення позову без розгляду, відповідач стверджує про те, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки вона підписана за допомогою факсимільного підпису.

Розглянувши заяву відповідача про залишення позову без розгляду, суд прийшов до висновку, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки належних доказів того, що позовну заяву підписано за допомогою факсимільного підпису відповідачем не надано. Крім цього, в судовому засіданні 26.03.2015р. повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, на звороті позовної заяви зазначив, що позовна заява підписана не за допомогою факсиміле, а оригінальним підписом директора товариства і як представник, який має право підпису позовних заяв (згідно виданої на нього довіреності) повторно підписав позовну заяву для виключення будь - яких неточностей.

Відтак, суд вважає, що подана заява підписана уповноваженою на те особою, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №37/09/2014 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1., 1.2. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник (позивач) зобов'язується передати (поставити) покупцеві (відповідачеві) покупцеві продукцію, надалі товар, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його вартість. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару вказуються у рахунках-фактурах, накладних, які оформляються постачальником відповідно до поданого покупцем замовлення та фіксується у специфікаціях.

Згідно п. 2.3. Договору, датою поставки вважається дата одержання товару покупцем. Право власності на товар переходить до покупця з моменту одержання товару й відмітки покупця про це в накладній постачальника.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем 18.09.2014р. було передано, а відповідачем прийнято товар, а саме - макуху соєву в кількості 30,68 т., на загальну суму 168740,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №110 від 18.09.2014р., довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №770 від 18.09.2014р., податковою накладною №115 від 18.09.2014р. та товарно-транспортною накладною №0002688 від 18.09.2014р. Видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін Договору та скріплена їх печатками.

Відповідно п. 4.3. Договору оплата товару, який постачається за даним договором, проводиться в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передоплати від загальної вартості товару.

З банківських виписок по рахунку вбачається, що оплата за товар здійснена відповідачем лише частково, всупереч строку, погодженого в п. 4.3. Договору, а саме 18.09.2014р. перераховано - 90000,00 грн., 14.01.2015р. - 18734,74 грн. та 09.02.2015р. - 15000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що заборгованість відповідача за Договором не змінилася та складає 45005,26 грн.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що переданий товар у встановлений Договором строк, відповідачем оплачений повністю не був.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати відповідачем боргу, чи докази про неправильність розміру суми боргу (як це стверджує в запереченнях відповідач) - в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу . У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, як роз'яснено в абз.3 п.1.7 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. оскільки статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо .

За змістом положень п. 4.3. Договору, оплата товару, який постачається за даним Договором, проводиться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% передоплати від загальної вартості товару.

Таким чином, оскільки умовами Договору не передбачено строк здійснення попередньої оплати, така оплата за приписами ч.1 ст.693 та ч.2 ст.530 ЦК України мала бути здійснена у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (рахунку-фактури).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу Рахунок на оплату №114 від 18.09.2014р. на загальну вартість товару у розмірі 168740,00 грн. Факт отримання відповідачем 18.09.2014р. вказаного рахунку підтверджується тим, що в цей же день ним було здійснено часткову його оплату у розмірі 90000,00 грн. із призначенням платежу: «За олію соєву згідно рахунка №114 від 18.09.2014р. в т.ч. ПДВ 20% 15000,00 грн.».

Враховуючи викладене, відповідач повинен був здійснити 100% передоплату від загальної вартості товару до 25.09.2014 року включно. Оскільки ним у вказаний строк, кошти за одержаний товар сплачені у повному обсязі не були, ці кошти підлягають до стягнення в судовому порядку в розмірі 45005,26 грн.

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, починаючи з 26.09.2014 року відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що про погодження відтермінування в оплаті свідчить і той факт, що позивач у вимозі від 16.12.2014р. сам зазначає про семиденний строк оплати.

Так, повторне направлення позивачем вимоги про оплату за поставлений товар із зазначенням семиденного строку її оплати, за викладених вище обставин, не свідчить про відсутність прострочення відповідача і не позбавляє позивача права нараховувати штрафні санкції за весь період прострочення.

Судом також відхиляються як необгрунтовані доводи відповідача про те, що сам факт відвантаження товару без передоплати свідчить про погодження сторонами інших умов розрахунків.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові №3-125гс14 від 07.10.2014р., яка в силу приписів ст.111-28 ГПК України є обов'язковою до застосування, поставка товару без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема щодо порядку розрахунків, оскільки продавець скористався своїм законним правом у зустрічному зобов'язанні.

Не приймаються судом також до уваги доводи відповідача про неналежність та недопустимість доказів у справі, оскільки копії наявних у справі документів засвідчені всупереч вимогам п.2.2 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.

Так, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.02.2015р. позивачем пред'явлено в судовому засіданні 26.03.2015р. оригінали долучених до позову документів, які оглянуті судом і за результатами вказаного огляду судом встановлено, що долучені до матеріалів копії документів відповідають їх оригіналам.

З заяви про збільшення розміру позовних вимог вбачається, що крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 8924,06 грн. пені, 11689,33 грн. інфляційних втрат, 959,41 грн. три відсотки річних за період з 18.09.2014р. по 28.02.2015р.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 6.2. Договору при порушенні строку оплати поставленого товару, встановленого в п. 4.3. чинного Договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

З розрахунку пені прослідковується, що така нараховується позивачем з 18.09.2014р., в той час, як її нарахування повинно було початися з 26.09.2014р. Здійснивши перерахунок пені за відповідний період, суд прийшов до висновку, що вона підлягає частковому стягненню з відповідача в розмірі 8546,54 грн.

Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши три відсотки річних, суд зазначає, що нарахування річних здійснювалося таким самим чином як пеня, з 18.09.2014р., а не з 26.09.2014р. Перерахувавши 3% річних, суд зазначає, що такі підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 914,11 грн.

Проаналізувавши розрахунок інфляційних господарський суд прийшов до висновку, що інфляційні розраховані позивачем невірно, всупереч вимогам Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», зокрема, інфляційні розраховувалися позивачем в сукупності за період, а не за кожен місяць окремо, а також нарахування інфляційних втрат проводилося з 18.09.2014р. Здійснивши їх перерахунок згідно вимог Інформаційного листа, суд прийшов до висновку, що інфляційні підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 9993,46 грн.

З приводу стягнення судових витрат, які поніс позивач у зв'язку з забезпеченням явки представника в судове засідання в розмірі 440,29 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Так як ухвалою від 12.03.2015р. суд зобов'язував позивача забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, судові витрати пов'язані з прибуттям повноважного представника позивача до господарського суду Львівської області на суму 440,29 грн. підлягають стягненню з відповідача, оскільки такі віднесені законодавцем до інших судових витрат та підтверджується наявними в матеріалах справи посадочними документами на поїзд на ім'я Кірюхін Олег, за напрямком Одеса-Головна - Львів та у зворотному напрямку.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1768,90 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Збільшені позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» (81151, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Давидів, вул. Львівська, 2а; код ЄДРПОУ 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросінтез Юг» (55472, Миколаївська обл., Братський р-н, с. Іллічівка, вул. Центральна, 21; код ЄДРПОУ 36849134) 45005,26 грн. боргу, 8546,54 грн. пені, 9993,46 грн. інфляційних втрат, 914,11 грн. три відсотки річних.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» (81151, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Давидів, вул. Львівська, 2а; код ЄДРПОУ 36874925) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросінтез Юг» (55472, Миколаївська обл., Братський р-н, с. Іллічівка, вул. Центральна, 21; код ЄДРПОУ 36849134) 1768,90 грн. судового збору та 440,29 грн. судових витрат.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2015 р.

Суддя Крупник Р.В.