Рішення

від 01.04.2015 по справі 922/1325/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2015 р.Справа № 922/1325/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонолім ХХІ", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-Стафф", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Мєркулов Д.Г., дов. б/н від 20.12.13 р.;

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетонолім ХХІ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.03.15 р., яка була прийнята судом) стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-Стафф" основний борг в сумі 10170,00 грн., 3% річних в сумі 890,22 грн., інфляційні втрати в сумі 33947,46 грн. та 1827,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань щодо оплати поставлених позивачем будівельних матеріалів за договором купівлі-продажу.

Представник позивача в судовому засіданні 01.04.15 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 17).

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з положеннями ст. ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, дво- або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Бетонолім ХХІ" (позивач), на підставі усної домовленості, у період з 03.04.12 р. по 10.04.12 р. було поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Віват-Стафф" (відповідач) товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними №4 від 03.04.2012р., №10 від 09.04.2012р. та №7 від 10.04.2012р. (а.с. 9-10). Повноваження представника відповідача на отримання зазначеного в спірних накладних товару підтверджується відповідною довіреністю (а.с. 9).

Таким чином, передача товару позивачем та прийняття його відповідачем (чи уповноваженими ним особою) є підставою вважати укладеним між сторонами правочин, що містить ознаки договору купівлі - продажу (поставки) та виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар.

Відповідно до статті 655 Цивільного Кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, відповідач товар поставлений за спірними накладними оплатив частково на суму 30875,00 грн. що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 11), внаслідок чого неоплаченим залишився товар 10170,00 грн.

Судом встановлено, що сторонами в спірних накладених не було встановлено строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

02.12.2013р. позивач направив відповідачу претензію №1/11 від 25.11.2013р. (а.с.12), в якій просив перерахувати заборгованість до 10.12.13 р. Вказану претензію отримано відповідачем 04.12.2013р., згідно поштового повідомлення про вручення.

Таким чином, відповідач мав оплатити поставлений за спірними накладними товар до 10.12.13 р.

Проте, ТОВ "Віват-Стафф" ніяким чином на вказану претензію не відреагувало, заборгованість не сплатило.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи відповідач 10170,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 10.12.13. р., прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 10170,00 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 10.04.12 р. по 10.03.15 р. в сумі 890,22 грн. та інфляційні втрати за період з 10.04.12 р. по 10.03.15 р. в сумі 33947,46 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати за період з 10.04.12 р. по 10.03.15 р., що є помилковим, з наступних причин.

Так, строк оплати товару поставленого за спірними видатковими накладними був встановлений позивачем в претензії до 10.12.13 р., отже, прострочення зобов'язання та право нараховувати 3% річних та інфляційних втрат наступає з 10.12.13 р.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування позивача суд визнає вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат такими, що підлягають частковому задоволенню у сумах 381,17 грн. та 3681,54 грн., відповідно.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. cт. 202, 205, 207, 509, 525, 526, ч.2 ст. 530,, ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 623, ч.1 ст. 625, ч.1 ст. 692 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-Стафф" (61054, м. Харків, вул. Римарська, 16, код ЄДРПОУ 36226142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетонолім ХХІ" (61030, м. Харків, вул. Диканівська, 50, код ЄДРПОУ 35074427) основний борг в сумі 10170,00 грн., 3% річних в сумі 381,17 грн., інфляційні втрати в сумі 3681,54 грн. та 5774,74 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.04.2015 р.

Суддя Т.В. Інте