Рішення

від 31.03.2015 по справі 923/159/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 р. Справа № 923/159/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Івлевій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-ПАКСЕРВІС", місцезнаходження: 65496, Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, вул. Ак. Вільямса, буд. 93; ідентифікаційний код 36612509

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА КРИМ ТРЕЙД", місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. 9 Січня, буд. 15, кім. 507; ідентифікаційний код 34523627

про стягнення 223804,72 грн. за договором поставки

за участю представників сторін:

від позивача - Мельниченко О.І. дов. № 6 від 30.01.2015 р., Юрчак І.В. - директор згідно протоколу від 02.07.2012 р. паспорт КМ 1044319

від відповідача - не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-ПАКСЕРВІС", Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська (далі-позивач/постачальник) звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА КРИМ ТРЕЙД" м. Херсон (далі-відповідач/покупець) про стягнення 223804,72 грн. за договором поставки, з яких: 130712,29 грн. основного боргу, 9107,42 грн. пені, 25488,87 грн. інфляційних втрат, 1976,80 грн. 3% річних, 56519,34 грн. збитків.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст.ст. 193, 199, 231, 232, 265 ГК України, ст.ст. 509, 625 ЦК України, договірних зобов'язань.

Відповідач, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення. До суду повернулася копія ухвали про порушення провадження, направлена на адресу відповідача, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Справу розглянуто в судових засіданнях 19 та 31 березня 2015 року.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

в с т а н о в и в:

02 січня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 9-П (а.с. 19-22).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. Договору позивач приймає на себе зобов'язання виконати поставку металопрокату в асортименті, лакованого та/або літографованого металопрокату відповідно до специфікацій, у яких узгоджується сторонами конкретне найменування (асортимент) товару та його характеристики. Специфікації є невід'ємною частиною договору.

Ціна одиниці товару встановлюється у гривні (з урахуванням ПДВ - 20%), узгоджується сторонами у специфікаціях і вказується у накладних та інших товаросупровідних документах. При цьому сторони домовились, що в разі, якщо в день оплати товару міжбанківський середньоарифметичний курс купівлі та продажу долару США по відношенню до гривні (за останніми даними комерційних курсів трьох банків - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "ПриватБанк", ПАТ "Укрсоцбанк"), зміниться більш ніж на 1,5 % по відношенню до міжбанківського середньоарифметичного курсу купівлі та продажу долара США по відношенню до гривні (за останніми даними комерційних курсів трьох банків - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "ПриватБанк", ПАТ "Укрсоцбанк") в день узгодження специфікації, сторони зобов'язуються відповідно (на той же самий %) змінити ціну товару, при цьому підписати специфікацію в новій редакції. В разі узгодження вказаних змін постачальник зобов'язаний здійснити необхідне корегування товаросупровідних документів. В разі безпідставної відмови покупця від писання специфікації в новій редакції, він зобов'язаний на протязі 7-ми робочих днів за свій рахунок здійснити повернення такого товару на склад постачальника (п. 2.1.).

Пунктом 2.2. встановлено, що ціна товару вказана в п. 2.1. зазначеного договору є звичайною ціною.

Позивачем не надано суду документального підтвердження узгодження сторонами зміни ціни товару на підставі п. 2.1. Договору та підписання специфікацій в новій редакції.

Загальна кількість товару відповідає кількості товару, поставленому за весь час дії договору і підтверджується накладними та іншими товаросупровідними документами. Кількість товару кожної партії узгоджується в специфікаціях та вказується у накладних та інших товаросупровідних документах (п. 2.3.).

Оплата товару за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.5.).

Відповідно до п. 4.1. за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасне перерахування суми за кожний день прострочення.

Збитки, спричинені в результаті невиконання зобов'язання по зазначеному договору, відшкодовуються винуватою стороною в повній сумі понад штрафні санкції (п. 4.9.).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання ( п. 8.1.).

10.01.2014 додатковою угодою №1 сторони доповнили Договір п. 3.9, в якому передбачили передання покупцем зразків печаток та підписів осіб, які мають право на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до специфікацій 1, 2, 3 сторони дійшли згоди, що відповідач повинен здійснити оплату на умовах відстрочки платежу протягом 14 календарних днів від дати відвантаження товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до умов договору поставки № 9-П від 02.01.2014р., позивач свої зобов'язання виконав належним чином (п. 1.1. договору), передавши товар покупцю, що підтверджується видатковими накладними № 3, 5, 8, 10, 12, 13, 18, 21, 23, 28, 31 (а.с. 28-38). Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника, завіреним печаткою покупця на видаткових накладних та, відповідно, зобов'язаний був розрахуватись в повному обсязі.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково - 569880,47 грн. було зараховано позивачем в оплату боргу, що підтверджується розрахунком позивача, виписками з розрахункового рахунку, платіжними дорученнями (а.с. 39-63, 76-77).

Отже, відповідачем умови договору поставки частково не виконані, що зумовило виникнення заборгованості за договором № 9-П від 02.01.2014р. за поставлений товар в сумі 130712,29 грн.

Позовні вимоги у сумі 223804,72 грн. за договором поставки, з яких: 130712,29 грн. основного боргу, 9107,42 грн. пені, 25488,87 грн. інфляційних втрат, 1976,80 грн. 3% річних, 56519,34 грн. збитків стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленої продукції виконано не в повному обсязі. На момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки становить 130712,29 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 130712,29 грн. грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 9107,42 грн. пені, 25488,87 грн. інфляційних втрат, 1976,80 грн. 3% річних, 56519,34 грн. збитків.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом. 4.1 договору № 9-П від 02.01.2014р., встановлено, що сторона, яка прострочила виконання зобов'язання за договором, сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від вартості невиконаного зобов'язання.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та оплати заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строку оплати поставленого товару та задовольняє ці вимоги в сумі - 8988,85 грн. Пеня в сумі 118,57 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Правова позиція щодо віднесення інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних до складу грошового зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 р. по справі № 4/719 та постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Зокрема зазначено, що відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 130712,29 грн. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідно до періодів виникнення та оплати заборгованості, задовольняє ці вимоги в сумі, заявленій до стягнення, відповідно 1976,80 грн. та 25488,87 грн.

Згідно із ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

В розумінні ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 9 ЦК України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Так, за ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Зокрема, і відшкодування збитків (ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Особливості відшкодування збитків, завданих у разі порушення грошових зобов'язань, наведені в ст. 229 ГК України, ч. 1 якої встановлює, що правопорушник не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання в разі неможливості його виконання.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону чи іншого нормативного акту, або полягає у невиконанні чи неналежному виконанні договірного зобов'язання, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи. Протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Вимога позивача про відшкодування збитків обґрунтована п. 4.9. Договору, здійсненням господарської діяльності та розрахунків з постачальниками у валюті, а їх сума розрахована у відповідності до різниці курсів долару США до гривні на момент подачі позову та оплати за договором.

Позивачем доведено порушення відповідачем зобов'язання за договором з оплати поставленої продукції, але доказів на підтвердження факту понесення збитків на момент звернення із вимогою про їх відшкодування суду не надано. Також, належними та допустимими доказами не підтверджений причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками.

Посилання позивача на здійснення зовнішньоекономічної діяльності з імпорту, закупівлю товарів за валюту не доводить, що товар реалізований відповідачеві за договором поставки, був придбаний позивачем у контрагентів за валюту та те, що позивачеві нанесені збитки від зміни валютного курсу, в зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань з оплати.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Обираючи вид господарської діяльності підприємець усвідомлює (мас усвідомлювати) ризики такого виду діяльності, а відтак позивач мав усвідомлювати, що зовнішньоекономічна діяльність з експорту та імпорту пов'язана з валютними ризиками.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення збитків в сумі 56519,34 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно із ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА КРИМ ТРЕЙД" (місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. 9 Січня, буд. 15, кім. 507; ідентифікаційний код 34523627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-ПАКСЕРВІС" (місцезнаходження: 65496, Одеська область, Овідіопольський район, селищна рада Таїровська, вул. Ак. Вільямса, буд. 93; ідентифікаційний код 36612509) 130712,29 грн. боргу, 8988,85 грн. пені, 1976,80 грн. 3% річних, 25488,87 грн. інфляційних втрат, 3339,16 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 56519,34 грн. збитків, 118,57 грн. пені.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.04.2015 року.

Суддя Т.А. Остапенко