Рішення

від 11.03.2015 по справі 910/29683/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015Справа №910/29683/14 За позовом Приватного підприємства"Маріам-С"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Канарський В.О. - за довіреністю від 09.02.2015р.

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 11 березня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

30 грудня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства"Маріам-С" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 25 грудня 2014 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські продуктові традиції" (відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 131 086,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 197 від 01.08.2013 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/29683/14. Розгляд справи призначено на 11.02.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 року розгляд справи відкладено на 11.03.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 року між Приватним підприємством «Міріам-С» (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські продуктові традиції» (далі - Покупець) (разом - сторони) було укладено Договір поставки № 197 (копія договору в справі, далі по тексту - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (надалі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору.

Позивач стверджує, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 197 від 01.08.2013 року, зокрема, у визначені договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 131 086,10 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 01.08.2013 року між сторонами було укладено Договір поставки № 197, відповідно до п. 1.1. якого, Постачальник зобов'язується систематично доставляти і передавати на умовах та у встановлені цим Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору.

За цим Договором найменування Товару, його асортимент та ціна визначається Специфікацією (Додаток № 1 до цього Договору), що є його невід'ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.6. Договору, право власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної або видаткової) накладної, яка засвідчує факт передачі товару Постачальником та його отримання Покупцем. Датою поставки вважається дата передачі Постачальником товару Покупцю.

Позивачем було належним чином виконано свої зобов'язання щодо поставки товару за Договором, що підтверджується видатковими накладними (належним чином завірені копії документів в справі).

Відповідачем було частково виконано свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за Договором, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 5.8. Протоколу розбіжностей до Договору поставки № 197, оплата здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України через 45 календарних днів з дати поставки.

Сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків за листопад 2014 року від 30.11.2014 року, відповідно до якого у відповідача є заборгованість перед позивачем за Договором в сумі 131 815,82 грн.

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача за Договором поставки становить 131 086,10 грн.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що доказів оплати товару у більшому розмірі, станом на березень 2015 року до суду відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості за Договором поставки № 197 від 01.08.2013 року в розмірі 131 086,10 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на це, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в розмірі 2 621,72 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ПРОДУКТОВІ ТРАДИЦІЇ" (ідентифікаційний код 38451148, адреса: 01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе/Бастіонна, будинок 1/2, р/р 26007010106082 в ПАТ «КБ «Преміум», МФО 339555), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "МАРІАМ-С" (ідентифікаційний код 24932292, адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, будинок 9, р/р 26004901323389 у відділ. «Політехнічне» в ПАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти в розмірі 131 086,10 грн. (сто тридцять одна тисяча вісімдесят шість гривень 10 копійок) та 2 621,72 грн. (дві тисячі шістсот двадцять одна гривня 72 копійки) судових витрат. Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити відповідачу по справі № 910/29683/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.03.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало