Рішення

від 01.04.2015 по справі 910/26544/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015Справа №910/26544/14

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон», м.Київ, ЄДРПОУ 20080515

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс», ЄДРПОУ 38204010

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Щербаня Андрія Вікторовича, м.Київ

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кощія Олександра Павловича, м.Фастів

про стягнення 32 828,40 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Олексієнко О.А. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон», м.Київ звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс» про стягнення 32 828,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на те, що всупереч приписами ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідачем, як страхувальником за договором №2868398 від 11.06.2013р. обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не було повідомлено страховика про настання страхового випадку, в результаті чого, на думку заявника, у останнього виникло право регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс».

Відповідач відзиву на позов не надав, правової позиції з приводу позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» не висловив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався.

Ухвалою від 08.12.2014р. залучено Щербаня Андрія Вікторовича до участі у справі в якості третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а також Кощія Олександра Павловича - в якості третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Третя особа 1 у поясненнях від 08.01.2015р. зазначила, що за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.02.2014р., Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон», яка є страховиком Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс», було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування в сумі 39 394,08 грн.

Третя особа 2 пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надала, правової позиції по суті спору не висловила.

У судове засідання 01.04.2015р., як і в попередні засідання суду, відповідач та треті особи 1, 2 не з'явились, представників не направили. Проте, за висновками суду, вказані учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України).

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 04112, м.Київ, вул.Авіакоструктора Ігоря Сікорського, буд.8. Місцем проживання третьої особи 1 відповідно до довідки б/н від 17.12.2014р. відділу адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України в м.Києві є: м.Київ, Святошинський район, вул.Львівська, буд.22, кв.115. Третя особа 2 згідно довідки б/н від 17.12.2014р. відділу адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України в Київській області зареєстрована за такою адресою: Київська область, м.Фастів, вул.Унрука, 4.

На вказані адреси судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 18.03.2015р. з метою повідомлення відповідача та третіх осіб про час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду за 23.03.2015р.

Наразі, конверти з судовою кореспонденцією до господарського суду м.Києва не повернулись.

При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що попередні поштові відправлення, направлені на адресу відповідача та третьої особи 1, були вручені вказаним учасникам судового процесу, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями. Одночасно, процесуальні документи, направлені третій особі 2, були повернуті на адресу господарського суду м.Києва з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресами учасників судового процесу, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та у довідках відділів адресно-довідкової роботи Головного управління ДМС України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача та третіх осіб про дату, час і місце розгляду справи.

З приводу неявки учасників судового процесу в судове засідання 01.04.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014п. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 18.03.2015р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Одночасно, суд зазначає, що з 19.12.2014р. (дата отримання ухвали від 01.12.2014р. про порушення провадження відповідно до поштового повідомлення №0103032146841) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання витребуваних судом документів.

За висновками суду, незважаючи на те, що учасники судового процесу у судове засідання 01.04.2015р. не з'явились, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За приписами ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Дорожньо-транспортною пригодою за вказаним нормативно-правовим актом визнається подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Виходячи зі змісту довідки без номеру та дати Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в місті Києві, протоколу від 01.03.2014р. про адміністративне правопорушення та постанови від 04.07.2014р. Печерського районного суду м.Києва по справі №757/6065/14-п, 05.02.2014р. у м.Києві по вул.Круглоуніверситетській відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Мercedes-Benz, державний номер АА 7014 ВА, який належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс», керування яким під час пригоди здійснював Кощій Олександр Павлович, та 2.Audi A6, державний номер АА 3799 РВ, власником якого та водієм був Щербань Андрій Вікторович.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Наразі, з наявної в матеріалах справи постанови від 04.07.2014р. Печерського районного суду м.Києва по справі №757/6065/14-п вбачається, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 05.02.2014р. було визнано Кощія Олександра Павловича.

Доказів оскарження та скасування наведеного судового рішення у визначеному чинним законодавством порядку матеріали справи не місять.

Як вбачається з полісу №2868398 від 11.06.2013р. цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Мercedes-Benz, державний номер АА 7014 ВА (Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс») на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон». У пункті 3 полісу №2868398 від 11.06.2013р. зазначено, що останній діє з 11.06.2013р. до 10.06.2014р.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у Щербаня Андрія Вікторовича виникло право вимагати від позивача (страховика винної особи) відшкодування завданої пошкодженням транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди.

За приписами ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. Особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

У п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з ч.1 ст.36 вказаного нормативно-правового акту страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як свідчать матеріали справи, 13.03.2014р. Щербань Андрій Вікторович звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» з повідомленням про настання страхового випадку.

13.03.2014р. представниками позивача було проведено огляд автомобіля Audi A6, державний номер АА 3799 РВ, про що складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість). З наведеного документу вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 05.02.2014р., вказаному вище автомобілю було завдано наступні пошкодження: деформація переднього лівого крила, розбито передню ліву фару, пошкоджено передній бампер, тощо.

Відповідно до договору наряду-замовлення №Н3374 від 20.03.2014р. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становила 39 394,08 грн.

22.04.2014р. Щербань Андрій Вікторович звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на рахунок заявника.

За наслідками розгляду всіх представлених третьою особою 1 документів, позивачем було складено страховий акт №712-7986 від 19.08.2014р., у відповідності до якого прийнято рішення про виплату страхового відшкодування на рахунок Щербаня Андрія Вікторовича в сумі 32 828,40 грн.

19.08.2014р. Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» було сплачено страхове відшкодування на рахунок третьої особи 1, що підтверджується платіжним дорученням №2115 від 19.08.2014р. на суму 32 828,40 грн.

З метою повного та всебічного розгляду справи, з огляду на приписи ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» судом ухвалою від 14.01.2015р. по справі 910/26544/14 було призначено судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст.31 цього Кодексу. Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ст.42 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою від 14.01.2015р. на вирішення судового експерта було поставлено, в тому числі, таке запитання: який розмір матеріальної шкоди було завдано власнику транспортного засобу Audi, державний номер АА 3799 РВ внаслідок пошкодження вказаного автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.02.2014р.?

Проведення експертного дослідження було доручено Новоселецькому Валерію Анатолійовичу (свідоцтво №593, видане центральною експертно-кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України, термін дії якого на підставі рішення №48 від 11.04.2014р. центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України було продовжено до 11.04.2017р.).

За результатами проведення судової експертизи вказаним судовим експертом було складено висновок №02/02 від 02.03.2015р.

У висновку, судовим експертом зазначено, що розмір матеріальної шкоди, який було завдано власнику транспортного засобу Audi, державний номер АА 3799 РВ внаслідок пошкодження вказаного автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05.02.2014р., становить 44 648,32 грн.

За змістом ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертом Новоселецьким Валерієм Анатолійовичем, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

За таких обставин, приймаючи до уваги результати проведеної судової експертизи, господарський суд дійшов висновку, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 05.02.2014р., було виплачено страхове відшкодування в межах оціненої належним чином шкоди, що була завдана третій особі 1 в результаті настання страхового випадку.

Статтею 287 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За приписами ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Підпунктом «ґ» п.38.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп.33.1.2 п.33.1 ст.33 цього Закону.

Таким чином, вказана правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 11.08.2014р. та від 19.11.2014р. Вищого господарського суду України по справах №910/2843/14 та №910/5973/14.

Згідно з пп.33.1.4 п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Як вказувалось вище, полісом №2868398 від 11.06.2013р. на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу Мercedes-Benz, державний номер АА 7014 ВА, Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс» (страхувальник) було застраховано Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» (страховик).

Одночасно, як свідчать наявні в матеріалах справи документи, а саме протокол від 01.03.2014р. про адміністративне правопорушення та пояснення б/н від 04.03.2014р. Кощія О.П., наданні останнім у межах розгляду справи №757/6065/14-п про адміністративне правопорушення, що представлена Печерським районним судом на виконання вимог ухвали від 18.03.2015р., особа, яка здійснювала керування транспортним засобом Мercedes-Benz, державний номер АА 7014 ВА під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс», тобто Кощій О.П. був водієм у відповідача.

За твердженнями позивача, всупереч вимогам ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс» не було повідомлено страховика про настання страхового випадку, а саме про дорожньо-транспортну пригоду 05.02.2014р.

Ухвалами від 01.12.2014р., від 17.12.2014р. та від 10.03.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази звернення до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Проте, всупереч приписам ст.124 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, відповідачем вимог суду виконано не було, витребуваних доказів не представлено.

При цьому, господарський суд наголошує, що у відповідності до п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

До того ж, за висновками суду, з 19.12.2014р. у Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс» було більш ніж достатньо часу для виконання вимог суду та надання витребуваних документів.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів повідомлення страхувальником страховика про дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 05.02.2014р., господарський суд дійшов висновку, що після виплати страхового відшкодування Щербаню Андрію Вікторовичу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» перейшло право регресної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс».

Таким чином, з огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідачем так і не було представлено доказів виконання вимог чинного на момент настання страхового випадку законодавства щодо обов'язкового повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Еталон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс» про стягнення 32 828,40 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи наведені вище висновки суду щодо задоволення позовних вимог, керуючись приписами ст.49 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку про віднесення судового збору та витрат на проведення судової експертизи на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Еталон», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс», м.Київ про стягнення 32 828,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «В-Транс» (04112, м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, ЄДРПОУ 38204010) на користь Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Еталон» (03057, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд.33-Б,2, ЄДРПОУ 20080515) страхове відшкодування в сумі 32 828,40 грн. та судові витрати в розмірі 4127 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 02.04.2015р.

Суддя М.О. Любченко