Рішення

від 30.03.2015 по справі 910/2406/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015Справа №910/2406/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Латріна» ДоДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство «Укрекоресурси») через філію Виробничий комплекс «Техносервіс» Простягнення 16 290,01 грн., Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін:

від позивача: Кагарлик Ю.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: Ільїн С.В. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Латріна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство «Укрекоресурси») через філію Виробничий комплекс «Техносервіс» про стягнення 16 290,01 грн., з яких: 14 130,00 грн. - основної заборгованості, 1 890,24 грн. - інфляційних втрат, 269,77 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав грошові зобов'язання за договором надання послуг з користуванням МТК №0509/ВК-1 від 05.09.2013 року, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 09.02.2015 року було порушено провадження у справі №910/2406/15-г та призначено її розгляд на 23.02.2015 року.

Представник позивача 18.02.2015 року через канцелярію суду подав документи на виконання вимог ухвали суду, а також клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача 23.02.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке він підтримав в судовому засіданні.

Представник позивача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи не заперечував.

В судовому засіданні 23.02.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11.03.2015 року.

В судовому засіданні 11.03.2015 року представник відповідача подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.

Представник відповідача проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечував.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи розглянуто та відхилено.

Представник відповідача в даному судовому засіданні подав клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив повторне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, яке судом розглянуто та відхилено.

В судовому засіданні 11.03.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.03.2015 року.

В судовому засіданні 16.03.2015 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не є належними доказом надання останнім послуг відповідачу, оскільки, з цих актів не зрозуміло якою посадовою особою з боку відповідача вони підписані; в наданих актах відсутня інформація щодо документа, на підставі якого невстановлених осіб було уповноважено підписувати ці акти; акт №ОУ-0000402 від 30.04.2014 року має істотні ознаки підробки, оскільки, підпис особи розшифровується як Сазанович Н.Є., однак цей підпис відрізняється від підпису посадової особи Сазанович Н.Є., відображеного в інших актах; акти №ОУ-0001052 від 30.09.2014 року та №ОУ-0001153 від 31.03.2014 взагалі не підписані з боку відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2015 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 16.03.2015 року на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 30.03.2015 року.

Представник позивача 20.03.2015 року через канцелярію суду подав письмові пояснення по справі, а також копії актів №ОУ-0001052 від 30.09.2014 року, № ОУ-0001153 від 31.10.2014 року та копію рахунку-фактури №СФ-0001100 від 30.09.2014 року.

В судовому засіданні 30.03.2015 року представник позивача надав суду для огляду оригінали актів та рахунку-фактури, долучених до письмових пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.03.2015 року заявив клопотання про вжиття заходів, передбачених ст. 90 ГПК України та просив суд направити повідомлення до правоохоронних органів, посилаючись на те, що оригінали наданих представником позивача актів та рахунку-фактури є підробкою.

Представник позивача проти клопотання представника відповідача заперечував.

Відповідно до ст. 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу. Окрему ухвалу може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку. Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд не знайшов підстав для вжиття заходів, передбачених ст. 90 ГПК України та надсилання повідомлення до органів досудового розслідування.

В судовому засіданні 30.03.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Латріна» (виконавець, позивач) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, що діє через Виробничий комплекс «Техносервіс» (замовник, відповідач) укладено договір надання послуг з користування МТК №0509/ВК-1 (договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався надати замовнику комплекс послуг з користування мобільних туалетних кабінок (МТК), на умовах цього договору, а замовник зобов'язався прийняти та вчасно оплатити надані виконавцем послуги.

Комплекс послуг з користування мобільних туалетних кабінок складається з оренди МТК, які є власністю виконавця та з обслуговування МТК (послуги) на умовах, що визначаються та узгоджуються сторонами у додатку до договору, який є його невід'ємною частиною (п. 1.2); для забезпечення виконання зобов'язань по предмету договору, виконавець передає по акту прийому-передачі МТК в користування замовнику в кількості, що узгоджується сторонами в додатку до договору (п.1.3).

Відповідно до п. 5.1 договору вартість надання послуг визначається та затверджується сторонами у додатку до цього договору.

Додатком №1 від 05.09.2013 року до договору (акт прийому-передачі МТК в користування) сторони погодили, що вартість послуг з оренди та обслуговування МТК за один місяць становить 1 420,00 грн., вартість одного обслуговування МТК - 130,00 грн., загальна вартість послуг за один місяць зазначається у рахунку-фактурі, який передається замовник на початку кожного місяця.

Згідно п. 5.2 договору попередню оплату за кожен місяць замовник сплачує на підставі рахунку-фактури не пізніше 20 числа поточного місяця.

Умовами договору сторони погодили, що обсяг наданих послуг щомісячно оформляється актом наданих послуг, який складається в двох примірниках, підписується виконавцем та передається замовнику (п.4.2); замовник протягом трьох банківських днів з дня закінчення обумовленого терміну надання послуг підписує акт наданих послуг, що є підставою для остаточних розрахунків, та повертає один екземпляр підписаного акту виконавцю (п.4.3); якщо протягом строку, передбаченого п. 4.3 договору замовник не зробив письмових зауважень щодо повноти та якості наданих послуг, то вони вважаються прийнятими, а акт виконаних послуг вважається підписаним замовником, що є підставою для остаточних розрахунків (п.4.4).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.01.2013 року (п.9.1); якщо по закінченню строку дії договору жодна зі сторін протягом одного місяця письмово не заявить про його припинення, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік без додаткового підтвердження (п.9.3).

Відповідно до додатку №1 від 05.09.2013 року до договору (акт прийому-передачі МТК в користування) позивач передав, а відповідач прийняв в користування мобільні туалетні кабінки в кількості дві штуки класу А для використання на об'єкті замовника.

На виконання умов договору надання послуг з користування МТК №0509/ВК-1 від 05.09.2013 року позивач за період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року надав відповідачу, обумовлені договором, послуги на загальну суму 14 130,00 грн., що підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0001015 від 30.11.2013 року (за листопад 2013 року) на суму 1 420,00 грн., №ОУ-0001141 від 31.12.2013 року (за грудень 2013 року) на суму 1 420,00 грн., №ОУ-0000302 від 31.03.2014 року (за березень 2014 року) на суму 1 680,00 грн., №ОУ-0000402 від 30.04.2014 року (за квітень 2014 року) на суму 1 420,00 грн., №ОУ-0000540 від 31.05.2014 року (за травень 2014 року) на суму 1 520,00 грн., №ОУ-0000654 від 30.06.2014 року (за червень 2014 року) на суму 1 520,00 грн., №ОУ-0000810 від 31.07.2014 року (за липень 2014 року) на суму 1 520,00 грн., №ОУ-0000929 від 31.08.2014 року (за серпень 2014 року) на суму 1 520,00 грн., №ОУ-0001052 від 30.09.2014 року (за вересень 2014 року) на суму 900,00 грн., №ОУ-0001153 від 31.10.2014 року (за жовтень 2014 року) на суму 1 210,00 грн.

Зазначені акти, підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Як зазначав позивач в позові, відповідач в порушення зобов'язань за договором, не оплатив позивачу вартість наданих за період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року послуг, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 14 130,00 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків підписаного представниками сторін, станом на 31.08.2014 року у відповідача наявна заборгованість в розмірі 12 020,00 грн.

26.11.2014 року позивач надіслав відповідачу претензію від 24.11.2014 року №392 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 14 130,00 грн., проте, зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

В судовому засіданні 11.03.2015 року представник позивача надав суду виписки банку по рахунку позивача за 02.03.2015 року та за 20.02.2015 року, відповідно до яких відповідач частково сплатив позивачу заборгованість з наданих за договором послуг, а саме, 5 000,00 грн. та 900,00 грн., відповідно.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору надання послуг з користування МТК №0509/ВК-1 від 05.09.2013 року позивач за період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року надав відповідачу, обумовлені договором, послуги на загальну суму 14 130,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0001015 від 30.11.2013 року (за листопад 2013 року) на суму 1 420,00 грн., №ОУ-0001141 від 31.12.2013 року (за грудень 2013 року) на суму 1 420,00 грн., №ОУ-0000302 від 31.03.2014 року (за березень 2014 року) на суму 1 680,00 грн., №ОУ-0000402 від 30.04.2014 року (за квітень 2014 року) на суму 1 420,00 грн., №ОУ-0000540 від 31.05.2014 року (за травень 2014 року) на суму 1 520,00 грн., №ОУ-0000654 від 30.06.2014 року (за червень 2014 року) на суму 1 520,00 грн., №ОУ-0000810 від 31.07.2014 року (за липень 2014 року) на суму 1 520,00 грн., №ОУ-0000929 від 31.08.2014 року (за серпень 2014 року) на суму 1 520,00 грн., №ОУ-0001052 від 30.09.2014 року (за вересень 2014 року) на суму 900,00 грн., №ОУ-0001153 від 31.10.2014 року (за жовтень 2014 року) на суму 1 210,00 грн.

Умовами договору сторони погодили, що попередню оплату за кожен місяць відповідач сплачує на підставі рахунку-фактури не пізніше 20 числа поточного місяця (п.5.3), підставою для остаточних розрахунків є акт наданих послуг (п.4.3).

За своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати та ніяким чином не засвідчує обсяг поставленої продукції.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.1 якої особи, що вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина) та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 вказаного нормативно-правового акту, яка передбачає, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.09.2009 року Верховного Суду України по справі №37/405 та постанові від 18.06.2013 року Вищого господарського суду України по справі №923/38/13-г.

Наразі, платіжні реквізити позивача зазначені розділі 10 договору та в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року, а вартість наданих послуг узгоджена сторонами в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати наданих позивачем за договором послуг за період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року на загальну суму 14 130,00 грн. настав.

Проте, як зазначав позивач, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, надані позивачем послуги не оплатив, в зв'язку 26.11.2014 року позивач надіслав відповідачу претензію від 24.11.2014 року №392 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 14 130,00 грн., проте, зазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду з позовом заборгованість відповідача становила 14 130,00 грн.

Твердження представника відповідача про те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001052 від 30.09.2014 року та №ОУ-0001153 від 31.03.2014 року не підписані з боку відповідача спростовуються наданими позивачем копіями зазначених актів (оригінали оглянуті в судовому засіданні), які підписані представником відповідача, а також скріплені печаткою відповідача.

Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає про те, що надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не є належними доказом надання останнім послуг відповідачу, оскільки, з цих актів не зрозуміло якою посадовою особою з боку відповідача вони підписані.

Проте, такі твердження представника відповідача є безпідставними, оскільки на кожному акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначена посада особи, яка підписувала ці акти з боку відповідача, зокрема акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2013 року підписаний директором Виробничого комплексу «Техносервіс» державного підприємства з питань поводження з відходами, а акти за період з грудня 2013 року по жовтень 2014 року підписані в.о. начальника Виробничого комплексу «Техносервіс» державного підприємства з питань поводження з відходами, до того ж, як вже зазначалось, всі зазначені акти скріплені печаткою відповідача.

Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначав про те, що акт №ОУ-0000402 від 30.04.2014 року має істотні ознаки підробки, оскільки, підпис особи розшифровується як Сазанович Н.Є., однак, на думку відповідача, цей підпис відрізняється від підпису посадової особи Сазанович Н.Є., відображеного в інших актах.

Такі доводи представника відповідача також судом відхиляються з огляду на викладене нижче.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Однак, під час розгляду справи, представником відповідача не надано належних, в розуміння ст.ст. 32-34 ГПК України, доказів на підтвердження того, що акт №ОУ-0000402 від 30.04.2014 року має істотні ознаки підробки. Клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи представником відповідача не заявлялось.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на день звернення позивача до суду з позовом, у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість за договором надання послуг з користуванням МТК №0509/ВК-1 від 05.09.2013 року в розмірі 14 130,00 грн.

Також судом встановлено, що після порушення провадження у справі, а саме 02.03.2015 року та 20.02.2015 року частково сплатив позивачу заборгованість за договором в розмірі 5 900,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 5 900,00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 8 230,00 грн. (14 130,00 грн. (вартість наданих послуг) - 5 900,00 грн. (розмір заборгованості, сплачений відповідачем)).

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 269,77 грн. 3% річних та 1 890,24 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково у розмірі 268,72 грн., а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1 890,24 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 5 900,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство «Укрекоресурси») (місцезнаходження : 02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В, код ЄДРПОУ 20077743) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Латріна» (місцезнаходження: 02098, м. Київ, вул. Шумського, буд. 10, кв. 116, код ЄДРПОУ 36301067 ) 8 230 (вісім тисяч двісті тридцять) грн. 00 коп. - основного боргу, 1 890 (одну тисячу вісімсот дев'яносто) грн. 24 коп. - інфляційних втрат, 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 72 коп. - 3% річних та 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 88 коп. - судового збору.

4. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

06.04.2015 року.