Ухвала

від 31.03.2015 по справі 810/6064/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6064/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Грисюк А.Г., представника відповідача Смоляк О.А., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а також не досліджено під час судового розгляду усіх обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представнка відповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.11.2001, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області.

Посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області проведено планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено Акт від 07.07.2014 № 335/17-03/2804504511 (а.с. 13 - 50), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- п. 177.2 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік у сумі 156 710 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 1982, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження зобов'язань з податку на додану вартість за січень - жовтень 2013 року у сумі 206 832 грн.;

- ч.ч. 1, 2 ст. 7, п.п. 1, 2, 5 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження зобов'язань зі сплати єдиного внеску за 2013 рік у сумі 76 254 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ Києво-Святошинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.07.2014:

- № 0019941702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 310 248,00 грн., з яких 206 832,00 грн. - за основним платежем та 103 416,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0019811702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 235 575,00 грн., з яких 156 710,00 грн. - за основним платежем та 78 865,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийнято рішення від 02.09.2014 № 26 про застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних санкцій у сумі 7 625,00 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.07.2014 № 6.

За наслідками адміністративного оскарження висновки податкового органу та прийняті на їх підставі рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу, і прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно з матеріалами справи, за умовами договору від 30.04.2013 № 3/004-13, укладеного між ТОВ «Еквіт» (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (замовник) виконавець зобов'язується виконати власними силами і засобами комплекс робіт, а саме - лісозаготівлю.

Згідно п. 3.1 даного договору результат виконаних робіт підтверджується Актом приймання-передачі.

Водночас згідно умов договору від 15.01.2013 № 202, укладеного між ТОВ «Лінк-Консалтинг» (виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (замовник) виконавець зобов'язується виконати власними силами і засобами комплекс робіт, а саме - лісозаготівлю.

Згідно п. 3.1 даного договору результат виконаних робіт підтверджується Актом приймання-передачі.

Судом встановлено, що розрахунки між сторонами правочинів здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт, та відповідні податкові накладні.

Згідно поданих документів, суму ПДВ, сплачену на користь TOB «ЛІНК-КОНСАЛТИНГ» і TOB «ЕКВІТ» в ціні придбаних послуг, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, наведені обставини не заперечувались сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Податковий орган обгрунтовує свої висновки, що наведені в Акті перевірки тим, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на обставинах, викладених в акті ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 04.07.2013 №140/26-56-22-07-17 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ЛІНК-КОЛСАЛТИНГ» (код за ЄДРПОУ 34000396) щодо підтвердження господарських відносин з ПрАТ «КУЛІНДОРІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗАЛІЗОБЕТОННИХ ВИРОБІВ» (код 5514927), із ЗАТ «РЕЗОН» (код 19359459), із ПП ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ПРОМТОРГМАШСЕРВІС» (код 24203831) за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 року, акті від 08.08.2013 № 585/26-58-22-07-17/34000396 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛІНК-КОЛСАЛТИНГ» (код за ЄДРПОУ 34000396) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2013 по 31.03.20132, Акті ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 25.12.2013 № 521/26-52-22-01-11/37054140 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЕКВІТ» (код за ЄДРПОУ 37054140) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2013 по 31.10.2013».

За наведених обставин, у зв'язку з неможливістю проведення перевірок ТОВ «ЛІНК-КОЛСАЛТИНГ» та ТОВ «ЕКВІТ», податковий орган дійшов висновку про відсутність у вказаних підприємств первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення господарських операцій, що свідчить про фіктивність їх діяльності.

Водночас щодо документів, оформленими сторонами вказаних правочинів, податковий орган дійшов висновку, що ці документи містять повний перелік всіх обов'язкових реквізитів, визначених законом.

Однак щодо належності таких доказів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України №236 від 22.04.2011 року, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Враховуючи наведені норми, суд апеляційної інстанції вважає, що акт про неможливість проведення звірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує певні правові наслідки, спрямоване на регулювання тих, чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Тобто, обставини, зазначені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть братися до уваги як прямий доказ вчинення податкового порушення позивачем.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом у Акті перевірки не наведено жодного об'єктивного та документально підтвердженого доказу недійсності первинних документів, складених між позивачем і його контрагентом, а саме: відповідного судового рішення, висновків судово-почеркознавчої експертизи тощо.

Слід також наголосити, що долучені позивачем докази на підтвердження виконання робіт за договорами підтверджують види господарської діяльності позивача (а.с. 15).

Окрім того, згідно з матеріалами справи на момент вчинення та виконання господарських договорів контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи, мали право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що належними та допустимими доказами підтверджується правомірне формування витрат та податкового кредиту за укладеними угодами між позивачем та ТОВ «ЛІНК-КОЛСАЛТИНГ» та ТОВ «ЕКВІТ», а тому податкові повідомлення-рішення від 17.07.2014 № 0019941702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 310 248,00 грн., з яких 206 832,00 грн. - за основним платежем та 103 416,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0019811702, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 235 575,00 грн., з яких 156 710,00 грн. - за основним платежем та 78 865,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення від 02.09.2014 № 26 про застосування штрафних санкцій у сумі 7 625,00 грн. та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.07.2014 № 6, є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 06.04.2015.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.