Постанова

від 30.03.2015 по справі 910/24008/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р. Справа№ 910/24008/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Корсакової Г.В.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Ткаченко Л.В., Ткаченко С.М.;

від відповідача: Калашнікова О.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Хелпік"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.12.2014р.

у справі №910/24008/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного підприємства "Хелпік"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Хелпік" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - відповідач) закрити рахунок позивача і перерахувати залишок коштів в сумі 35 086,47 грн. з рахунку №26001300058065, відкритого у відповідача, на рахунок №26003499806800 в ПАТ "Укрсиббанк".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору банківського рахунку та стартового пакету послуг від 14.11.2008р., обмежив право позивача, як клієнта, розпоряджатися своїми грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на необґрунтованості та непідтвердженості позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав про те, що у зв'язку з прийняттям Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про ліквідацію відповідача, задоволення вимог його кредиторів здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". В судовому порядку підлягають вирішенню лише ті спори, які виникають відносно акцептування вимог кредиторів. Окрім того, відповідач зазначав про те, що внаслідок ліквідації він не має права здійснювати банківську діяльність, в тому числі і щодо перерахування коштів, у зв'язку з чим заявлений позов задоволенню не підлягає.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/24008/14 від 24.12.2014р. в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24008/14 від 24.12.2014р. та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом обставини, викладені в апеляційній скарзі, ідентичні тим, які наводились позивачем під час розгляду справи Господарським судом міста Києва. Зокрема, позивач зазначав наступне:

- позивач вчинив всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством щодо закриття рахунку та перерахування залишку коштів;

- Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" застосовується до вкладників - фізичних осіб, тоді як позивач є юридичною особою;

- жодних рішень щодо обмеження на розпорядження коштів, які перебувають на рахунку відповідача, не приймалося, а тому посилання суду на ст. 1074 Цивільного кодексу України є безпідставним;

- в порушення умов договору банківського рахунку та вимог чинного законодавства, відповідач не здійснив операції із закриття рахунку та переказу залишку грошових коштів за зверненням позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Новікова М.М., Корсакової Г.В.

30.03.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: від позивача - письмові пояснення до апеляційної скарги; від відповідача - відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 30.03.2015р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24008/14 від 24.12.2014р. скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні 30.03.2015р. представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги позивача з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 30.03.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.11.2008р. між позивачем, як клієнтом, та відповідачем, як банком, було укладено договір банківського рахунку та стартового пакету послуг (далі - Договір), за умовами якого (п.1.1) банк відкриває клієнту поточний/і рахунок/ки у національній та/або іноземній валюті (далі - рахунок) відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Інструкції про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах», та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, в тому числі здійснює функції розрахункової палати відповідно до Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу, та отримує плату за обслуговування клієнта згідно з тарифами на операції та послуги АКБ «Форум» (далі - тарифи). Підписання цього Договору клієнтом підтверджує отримання ним тарифів та згоду з ними (том справи - 1, аркуші справи - 8-10).

26.12.2011р. між сторонами було укладено додатковий договір до вищевказаного договору банківського рахунку (том справи - 1, аркуші справи - 11-16), в якому сторони досягли згоди змінити договір та викласти його в новій редакції.

Згідно з розділом 1 Договору (в редакції додаткового договору від 26.12.2011р.) банк відповідно до чинного законодавства України відкриває клієнту поточний рахунок/ки (далі - рахунок) для здійснення розрахунково-касових операцій та зберігання коштів на ньому. Дія цього Договору поширюється на поточні рахунки, що відкриті банком клієнтові в національній/іноземних валютах та у тому числі на поточні рахунки зі спеціальним режимом їх використання.

В розділі 3 Договору погоджено права та обов'язки сторін. Так відповідно до п.п.3.2.1, 3.2.3, 3.2.6 Договору клієнт має право: самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку, дотримуючись вимог чинного законодавства України, за винятком примусового списання коштів та випадків накладення арешту, або тимчасового призупинення операцій по рахунку, що здійснюється уповноваженими на це державними органами; вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків за його платіжними документами та надання інших, обумовлених цим Договором, послуг; отримувати готівкові кошти з рахунку на цілі та в порядку згідно чинного законодавства України в межах залишку коштів на такому рахунку.

Обов'язки відповідача наведені в п.3.3 Договору, згідно з п.п.3.3.1, 3.3.2, 3.3.7 якого банк бере на себе зобов'язання: своєчасно здійснювати розрахункові операції клієнта згідно з вимогами чинного законодавства України та умов цього Договору; забезпечувати збереження ввірених йому коштів клієнта; здійснювати приймання та видачу готівки відповідно до вимог чинного законодавства України.

В п.6.1 Договору передбачено, що він є укладеним на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання сторонами.

Дія Договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим Договором. Клієнт має право в будь-який час подати заяву про закриття рахунку, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства України. У випадку розірвання договору й закриття рахунку, банк проводить взаєморозрахунки з клієнтом. У такому випадку банк на підставі платіжного доручення клієнта перераховує залишок коштів на інший, вказаний клієнтом рахунок або виплачує їх у готівковій формі згідно з вимогами чинного законодавства України (п.п.6.3, 6.4, 6.7 Договору).

Станом на 27.05.2014р. залишок коштів на рахунку позивача, відкритому у відповідача, становив 35 086,47 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 24.06.2014р., в якій просив закрити банківський рахунок №26001300058065, відкритий позивачем у відповідача, розірвати договір банківського рахунку та стартового пакету послуг від 14.11.2008р. і додатковий договір від 26.12.2011р. до Договору банківського рахунку та стартового пакету послуг (том справи - 1, аркуші справи - 18-19). Окрім того, позивач просив відповідача перерахувати залишок коштів на інший рахунок позивача, відкритий в ПАТ «УкрСиббанк» на підставі платіжного доручення №23 від 20.06.2014р.

Однак заява позивача була залишена відповідачем без задоволення, а вищезгадане платіжне доручення не прийняте до виконання у зв'язку з ліквідацією банку (позивача).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору відповідач обмежив його право на розпорядження своїми грошовими коштами, що знаходяться на рахунку позивача.

На думку позивача, відповідач не виконує своїх договірних зобов'язань, у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом про стягнення з відповідача 35 086,47 грн., які обліковуються на рахунку позивача, відкритому у відповідача.

Місцевий господарський суд в позові відмовив повністю, визнавши вимоги позивача необґрунтованими та нормативно непідтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що станом на 27.05.2014р. залишок коштів на рахунку позивача, відкритому у відповідача на підставі спірного Договору, становив 35 086,47 грн. Наведене підтверджується випискою по рахунку позивача за 27.05.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 17).

Звернення позивача до відповідача з приводу повернення вказаних коштів та закриття рахунку було залишене відповідачем без задоволення з посиланням на початок процедури ліквідації банку.

З цього приводу судом було з'ясовано, що 13.06.2014р. Національним банком України було винесено постанову №355 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (том справи - 1, аркуш справи - 39), в якій вирішено:

- відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Банк Форум» з 13.06.2014р.;

- Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду не пізніше наступного дня після прийняття цієї постанови: повідомити ПАТ «Банк Форум» про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Форум»; надіслати копії цієї постанови Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та державному реєстратору за місцезнаходженням ПАТ «Банк Форум»;

- ПАТ «Банк Форум» у день отримання цієї постанови повернути Департаменту реєстрації, ліцензування та реорганізації банків банківську ліцензію і Департаменту контролю, методології та ліцензування валютних операцій генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Згідно зі ст. 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

16.06.2014р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №49 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» (том справи - 1, аркуші справи - 40-41), яким,зокрема, вирішено:

- розпочати ліквідацію ПАТ «Банк Форум» відповідно до плану врегулювання з 16.06.2014р. (п.1 рішення);

- призначити уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Соловйову Н.А. строком на 1 рік з 16.06.2014р. по 16.06.2015р. включно (п.2 рішення);

- відділу зв'язків з громадськістю та міжнародними організаціями Фонду забезпечити розміщення інформації про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» на офіційній сторінці Фонду в мережі Інтернет та у газетах «Урядовий кур'єр» та «Голос України» (п.5 рішення).

19.01.2015р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №10 «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум», згідно з п.1 якого вирішено призначити з 19.01.2015р. уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко І.М.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття банківського рахунку та повернення грошових коштів шляхом їх перерахування на рахунок в іншій банківській установі 24.06.2014р. Тобто, на час звернення позивача вже було розпочато процедуру ліквідації відповідача та відкликано у останнього банківську ліцензію.

Згідно зі ст. 342 Господарського кодексу України рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін. Порядок відкриття рахунків в установах банків за межами України встановлюється законом. Юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України. Порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

В ст. 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України "Про банки і банківську діяльність". Згідно зі ст. 3 названого Закону останній регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Відповідно до ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що процедура з виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

При цьому, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

В свою чергу ліквідацією банку є процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

В ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд розпочинає виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Відповідно до ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Колегією суддів враховано посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" застосовується до вкладників - фізичних осіб, тоді як позивач є юридичною особою. З цього приводу необхідно зазначити наступне.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини 5 статті 36, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників (п.1 ч.6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Тобто, на зобов'язання банку з виплати коштів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за договорами банківського рахунку поширюються передбачені в п.1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження щодо задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації, запровадженої щодо неплатоспроможного банку.

В ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України №922/1940/14 від 09.12.2014р.).

В ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно з пунктом 20.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р. (зі змінами та доповненнями), після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Відповідно до ч.3 ст. 1075 Цивільного кодексу України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Отже, у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та припинення банку як юридичної особи, в банку виникає майнове зобов'язання щодо видачі клієнтові залишку грошових коштів на банківському рахунку або їх перерахування за вказівкою клієнта на інший рахунок. Клієнт, як володілець рахунка, відкритого в установі банку, що ліквідується, є кредитором банку на суму залишку грошових коштів на банківському рахунку, тому вправі заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку-боржника у строк, встановлений частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до ст. 52 цього Закону.

Відповідно до ч.ч.2, 6 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно - правовими актами Фонду. Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з ч.1 якої кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

16.09.2014р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк Форум", відповідно до якого вимоги позивача у загальній сумі 35 086,47 грн. віднесені до 7 черги.

Доказів на спростування викладеного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегією суддів було встановлено, що 13.06.2014р. у відповідача було відкликано банківську ліцензію, без якої він не має права здійснювати банківську діяльність, в тому числі й проводити розрахунково-касове обслуговування клієнтів з переказу коштів на рахунки клієнтів, відкриті в інших банківських установах. Окрім того, кредиторські вимоги позивача на суму 35 086,47 грн. (тобто, в розмірі грошових коштів, стягнення яких є предметом розгляду у даній справі) відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідача віднесені до 7 черги.

З урахуванням наведених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Колегією суддів враховано посилання позивача в додаткових поясненнях до апеляційної скарги на судові рішення в адміністративній справі №826/8107/14 за позовом Єрнаміо Консалтинг ЛТД до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Національний банк України про скасування наступних рішень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: щодо відхилення пропозиції Єрнаміо Консалтинг ЛТД плану врегулювання ПАТ «Банк Форум», закріплене в п.1.1 протоколу засідання Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105/14 від 27.05.2014р.; щодо затвердження плану врегулювання виведення з ринку ПАТ «Банк Форум» шляхом відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії та подальшою ліквідацією, закріплене в п.1.2 протоколу засідання Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105/14 від 27.05.2014р.

Фактично під час розгляду вищезгаданої адміністративної справи з'ясовувалося питання щодо правомірності чи неправомірності відхилення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб пропозиції Єрнаміо Консалтинг ЛТД, як основного акціонера ПАТ «Банк Форум», щодо плану врегулювання виведення останнього з ринку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014р. у справі №826/8107/14 позов Єрнаміо Консалтинг ЛТД було задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014р. було скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014р. у справі №826/8107/14 та ухвалено нову постанову у справі, якою в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014р. було скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог Єрнаміо Консалтинг ЛТД до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження плану врегулювання виведення з ринку ПАТ «Банк Форум» шляхом відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку на користь приймаючого банку з відкликанням банківської ліцензії та подальшою ліквідацією, закріплене в п.1.2 протоколу засідання Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105/14 від 27.05.2014р. та в цій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2014р. у справі №826/8107/14 залишено в силі. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014р. було залишено без змін.

Тобто, фактично спір в адміністративній справі остаточно було вирішено вже 22.01.2015р., тоді як оскаржуване позивачем рішення у господарській справі №910/24008/14 було винесено 24.12.2014р.

До того ж, на час винесення рішення у справі №910/24008/14 була чинною постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014р., якою в задоволенні позову у справі №826/8107/14 було відмовлено повністю.

Жодних посилань на існування адміністративної справи №826/8107/14 в поясненнях позивача чи відповідача у господарській справі №910/24008/14 не міститься. Вказані обставини були повідомлені позивачем лише на стадії апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2014р. у справі №910/24008/14, тобто про їх існування місцевому господарському суду не було відомо.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про скасування чи визнання недійсними постанови Національного банку України №355 від 13.06.2014р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», рішень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №49 від 16.06.2014р. «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію» та №10 від 19.01.2015р. «Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Форум». Названі рішення не були предметом дослідження в адміністративній справі №826/8107/14 за позовом Єрнаміо Консалтинг ЛТД до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Національний банк України про скасування рішень.

Колегією суддів також прийнято до уваги судову практику Вищого господарського суду України в тотожних справах (постанови від 18.02.2015р. у справі №910/9803/14, від 09.12.2014р. у справі №922/1940/14, від 15.01.2015р. у справі №915/913/14, від 02.12.2014р. у справі №910/10423/14).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Позивачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного у позові.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Хелпік" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24008/14 від 24.12.2014р. - без змін.

2. Матеріали справи №910/24008/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

Г.В. Корсакова