Рішення

від 19.03.2015 по справі 760/2892/15-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-2551/15

№760/2892/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(Заочне)

19 березня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Войцеховській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача 10.02.2015 року звернувся із позовною заявою, у якій просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлове приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1 загальною площею 136,7 кв. м, на користь ПП «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» та визнати за ПП «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» право власності на нежитлове приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1 загальною площею 136,7 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач придбав на праві приватної власності нежитлове приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1 загальною площею 136,7 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку при викупі № 852 від 24.05.2002 року, але в результаті вчинення відповідачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дій, спрямованих на відчуження вказаного нежитлового приміщення без погодження з позивачем, воно фактично вибуло з володіння законного власника (позивача) не з його волі.

В судове засідання представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення в разі неявки відповідача в судове засідання не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи.

Згідно зі ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, врахувавши письмову заяву представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку при викупі № 852 від 24.05.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 і зареєстрованого в реєстрі за № 1-287, ПП «Клініка Лазерної Медицини доктора Богомолець», набуло у власність нежитлове приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1 загальною площею 136,7 кв. м. Право власності на зазначене нежитлове приміщення було зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, що підтверджується Реєстраційним посвідченням № 000735 від 20.07.2002 року.

Рішенням Засновника ПП «Клініка Лазерної Медицини доктора Богомолець» № 10 від 20.09.2004 року найменування ПП «Клініка Лазерної Медицини доктора Богомолець» змінено на ПП «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець».

Встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2013 року по справі № 759/16970/13-ц за ОСОБА_2 було визнано право власності на нежитлове приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1

Зазначене рішення рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2015 року в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на вказане нежитлове приміщення скасовано та ухвалено в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

При цьому рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2015 року встановлено, що власником нежитлового приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1 є позивач на підставі договору купівлі-продажу нежилого будинку при викупі № 852 від 24.05.2002 року, право власності якого на вказане нежитлове приміщення зареєстровано у встановленому на той час законодавством порядку Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна за Реєстраційним посвідченням № 000735 від 20.07.2002 року.

Згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи викладене, в даній справі обставини щодо перебування нежитлового приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1 у власності ПП «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами ч.1ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 10.10.2012 року № 6?117цс12, за змістом ст. 388 ЦК України вибуття майна не з волі власника означає відсутність у нього свідомо поставленої мети на передачу майна у власність іншій особі, невжиття ним будь-яких дій чи заходів для досягнення цієї мети та втрату майна в результаті вчинення іншими особами дій, спрямованих на відчуження майна, без погодження з власником.

Крім того, за змістом п.26 постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5, передбачено, що відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в Узагальненні судової практики від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсним не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Зазначена позиція також викладена в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до якого не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст. 338 ЦК України.

Так, нежитлове приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1 було придбано відповідачем ОСОБА_1 у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу № 425, посвідченим 08.07.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який у розумінні ст. 655 ЦК України є відплатним договором.

Між тим, ОСОБА_2 не мала права відчужувати вказане нежитлове приміщення, оскільки набула право власності на нього на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2013 року, яке скасованого рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.01.2015 року.

Таким чином, вибуття нежитлового приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1 з володіння позивача відбулося не з його волі, оскільки у останнього не було свідомо поставленої мети на передачу зазначеного нежитлового приміщення у власність ОСОБА_2 або іншій особі, позивач не вживав будь-яких дій чи заходів для передачі вказаного нежитлового приміщення у власність ОСОБА_2 або іншої особи, а тому вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню .

Окрім того, За загальними правилами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що, право власності виникає на підставі рішення суду, яке є одним з правовстановлюючих документів, визначених переліком, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності, то відповідно ст. 392 ЦК України, - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи з того, що у Державному реєстрі прав на нерухоме майно право власності на спірне нежитлове приміщення зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_1 і не визнається за позивачем Державною реєстраційною службою України та її територіальними органами, тому на підставі ст. 392 ЦК України суд вважає за необхідне задовольнити і вимоги позивача про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1

Керуючись ст.ст. 15, 321, 316, 328, 330, 388, 392, 655 ЦК України, ст. ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88,169, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного підприємства «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлове приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1 загальною площею 136,7 кв. м, на користь Приватного підприємства «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець».

Визнати за Приватним підприємством «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» (код ЄДРПОУ 31407815) право власності на нежитлове приміщення (літ. А) по АДРЕСА_1 загальною площею 136,7 кв. м.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець» судовий збір у розмірі 1136,40 грн.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: