Ухвала

від 31.03.2015 по справі 388/858/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/469/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Степанов С. В.

Доповідач Гайсюк О. В.

УХВАЛА

Іменем України

31.03.2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Гайсюка О.В.

суддів: Голованя А.М., Фомічова С.Є.

при секретарі: Дімановій Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства «Міллєр Надія Іванівна» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2014 року і

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року Фермерське господарство «Вершино-Власівське» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, Селянського фермерського господарства «Міллєр Надія Іванівна», Відділу Держземагенства у Долинському районі Кіровоградської області, третя особа ? Реєстраційна служба Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області про визнання недійсним правочину-договору оренди земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні майном

Позивач зазначив, що 15.02.2007 року між ФГ «Вершино-Власівське» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі за яким це ФГ прийняло у користування на 10 років за плату земельну ділянку АДРЕСА_1

15.02.2007 р. між цим Фермерським господарством та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі за яким це господарство прийняло у користування земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 3,7 га на 10 років за плату також на території Кіровської сільради.

Зазначені договори були зареєстровані в установленому законом порядку.

У листопаді 2013 року Фермерське господарство дізналося, що між ОСОБА_2 та СФГ «Міллєр Надія Іванівна» укладено договори оренди землі щодо оренди тих самих земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача, що на думку позивача суперечить діючому законодавству.

Посилаючись на це, позивач просив визнати договори оренди землі від 19.11.2013 року укладені між ОСОБА_2 та СФГ «Міллєр» про оренду земельних ділянок № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 недійсними та усунути перешкоди у користуванні цим майном шляхом заборони відповідачу користуватися цими земельними ділянками.

Рішенням Долинського районного суду від 04.12.2014 р. позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі СФГ «Міллєр Надія Іванівна» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. На думку відповідача є недоведеними ті обставини, які суд вважав встановленими, а при застосуванні ст.203 ЦК має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити інтереси держави і суспільства, його моральні засади сторонами правочину або однією зі сторін.

На думку відповідача, позивач вибрав невірний спосіб захисту своїх прав.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники позивача з доводами апеляційної скарги не погодилися.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом вірно встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок № НОМЕР_2 площею 3,99 га та № НОМЕР_1 площею 3,7 га на території Кіровської сільської ради Долинського району (а.с.11,15).

15.02.2007 року між ФГ «Вершино-Власівське» та ОСОБА_2 укладено договори оренди землі за якими ОСОБА_2 ці дві земельні ділянки передала в оренду строком на 10 років ФГ «Вершино-Власівське».

Зазначені договори 26.02.2007 року зареєстровані у Кіровоградській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи № 280, та № 281 (а.с.8-10,12-14).

До закінчення строку дії цих договорів 01.11.2013 р. між ОСОБА_2 та СФГ «Міллєр Надія Іванівна» укладені два договори оренди землі, які мають відповідну державну реєстрацію, за якими ОСОБА_2 зазначені земельні ділянки передала в оренду СФГ «Міллєр Н.І.» на 10 років (а.с.21-22; 27-28; 26, 33).

Земельні ділянки відповідно до цих договорів передані за актами прийому-передачі (а.с.23,29).

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача про визнання недійсними договорів оренди від 01.11.2013 року, правильно виходив з того, що позивач має право користуватися спірними земельними ділянками відповідно до договорів оренди від 15.02.2007 року, які укладені та зареєстровані відповідно до законодавства, яке діяло на час укладення цих договорів і є правомірними (ст. 204 ЦК).

Дія зазначених договорів закінчується 15.02.2017 року і відповідно до умов договорів, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 60 днів до закінчення терміну дії договору має письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Суд дійшов правильного висновку про те, що у зв'язку з укладенням ОСОБА_2 та СФГ «Міллєр Н.І.» договорів оренди земельних ділянок, які вже перебувають в оренді позивача, порушуються права позивача на користування цими земельними ділянками за раніше укладеними договорами оренди землі, та на продовження дії цих договорів відповідно до умов договору та ст.33 Закону України «Про оренду землі». Ці права підлягають судовому захисту, адже укладення договорів з СФГ «Міллєр Н.І.» та передача ділянок за актами прийому-передачі фактично свідчить про невизнання права позивача орендувати спірні земельні ділянки (ст. 3 ЦПК).

З пояснень сторін вбачається, що після укладення договорів з СФГ «Міллєр Н.І.» існує окремий судовий спір щодо відшкодування шкоди у зв'язку з тим, що СФГ «Міллєр Н.І.» приступило до використанні землі, що перебуває у користуванні позивача.

Відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена Законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених Законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актом цивільного законодавства, а такого інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договори укладені ОСОБА_2 з СФГ «Міллєр Н.І.» суперечать Закону України «Про оренду землі», який не передбачає можливість укладення договору оренди землі з іншою особою в період дії договору оренди землі. У той же час цей Закон передбачає гарантії для орендаря, який добросовісно виконував умови договору на поновлення договору.

За таких обставин висновки суду про наявність підстав для визнання договорів оренди недійсними відповідають обставинам справи та положенням ст.ст.203, 215 ЦК, ст.15 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.3,15 ЦПК України та правовій позиції викладеній в Постанові Верховного Суду України від 18.03.2015 р. (справа № 6-4 цс15).

Згідно ст.396 ЦК особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 386 ЦК (в главі 29 ЦК) власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право.

Суд дійшов правильного висновку про те, що СФГ «Міллєр Н.І.» може порушити право позивача користуватися земельними ділянками щодо яких відповідачами незаконно укладені договори оренди землі, а тому дійшов правильного висновку про необхідність задоволення вимог позивача про заборону відповідачу користуватися земельними ділянками.

Наведене свідчить про те, що висновки суду відповідають обставинам справи, а рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування чи зміни цього рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу СФГ «Міллєр Надія Іванівна» відхилити.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: