Рішення

від 30.03.2015 по справі 908/288/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 19/4/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015 Справа № 908/288/15-г

За позовом 1) Комунальної установи "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 1)

2) Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

до Благодійного Фонду "Сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги" (69065, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152-В, офіс 237; 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 1, каб. 168)

про стягнення 4904,22 грн. та розірвання договору

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача-1: Шишко О.Г. - представник за довіреністю № 01-8/87 від 12.02.15.

Від позивача-2: Фанін П.В. - представник за довіреністю № 151/01/01-10 від 24.10.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 18.01.15. звернулись Комунальна установа "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" та Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради з позовною заявою до Благодійного Фонду "Сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги":

- про стягнення 2341,64 грн. заборгованості за Договором № 74/13 оренди нерухомого майна від 18.10.13., з яких: 2273,44 грн. - орендної плати, 68,20 грн. - пені;

- розірвання Договору № 74/13 оренди нерухомого майна від 18.10.13.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.01.15. порушено провадження у справі № 908/288/15-г, справі присвоєно номер провадження 19/4/15, судове засідання призначено на 12.02.15. о 10-50.

Представником позивача-2 в судовому засіданні 12.02.15. подано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 19.01.15., з якого вбачається, що місцем знаходження відповідача є м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 1, каб. 168.

Від позивача-1 через канцелярію господарського суду 12.02.15. на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач-1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь 5501,40 грн., з яких: 4761,38 грн. - заборгованості за оренду, 494,31 грн. - заборгованості за комунальні послуги, 142,84 грн. - сума нарахованої пені на заборгованість по орендній платі, 102,91 грн. - сума пені на заборгованість з повернення земельного податку та за отримані комунальні послуги.

Клопотання позивача-1 було задоволено частково, судом прийняті до розгляду по суті, на підставі ст. 22 ГПК України, збільшені позовні вимоги в частині стягнення 4761,38 грн. - заборгованості за оренду, 142,84 грн. - пені на орендну плату.

Представник відповідача в судове засідання 12.02.15. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.02.15. розгляд справи № 908/288/15-г на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 13.03.15. о 12-00.

В судовому засіданні 13.03.15. представником позивача-2 подано клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Представник позивача-1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, але від нього через канцелярію суду 13.03.15. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю представника позивача-1 бути присутнім в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.15. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 13.03.15. був проводжений строк вирішення спору, розгляд справи був відкладений на 30.03.15. о 16-00.

Від позивача-1 через канцелярію господарського суду 30.03.15. на підставі ст. 22 ГПК України надійшли доповнення до позовної заяви про збільшення розміру заборгованості по орендні, де позивач-1 остаточно просить стягнути з відповідача 5888,50 грн. заборгованості по оренді, 532,41 грн. - заборгованості за комунальні послуги, 299,50 грн. - пені за порушення договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо).

Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.11. Постанови від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив: збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта, крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

У п. 3 Інформаційного листа від 02.06.06. 3 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" Вищий господарський суд України зазначив, що під збільшенням розміру позовних вимог (ч. 2 ст. 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній.

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Таким чином, з наведеного вбачається, що вказавши спочатку в позовній заяві про стягнення 2341,64 грн. заборгованості за Договором № 74/13 оренди нерухомого майна від 18.10.13., з яких: 2273,44 грн. - орендної плати, 68,20 грн. - пені та розірвання Договору № 74/13 оренди нерухомого майна від 18.10.13., позивач не в праві пред'являти додаткові позовні вимоги, про які не йшлося в позовній заяві та в заяві про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду по суті ухвалою від 12.02.15., а саме, про стягнення 532,41 грн. - заборгованості за комунальні послуги.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, зазначена вище заява Комунальної установи "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" про збільшення розміру позовних вимог підлягає частковому задоволенню в частині заявлення вимоги про стягнення 5888,50 грн. - заборгованості за оренду, 209,50 грн. - пені за порушення договірних зобов'язань.

Таким чином, судом розглядаються по суті позивні вимоги про стягнення з відповідача 5888,50 грн. - заборгованості за оренду, 209,50 грн. - пені за порушення договірних зобов'язань, та розірвання Договору № 74/13 оренди нерухомого майна від 18.10.13.

В матеріалах справи міститься належні докази направлення відповідачу позовної заяви і доданих до неї документів на адресу: вул. Щаслива, буд. 1, каб. 168, м. Запоріжжя, 69065.

Представник відповідача в судове засідання 30.03.15. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце проведення судового засідання був попереджений належним чином.

Ухвали господарського суду Запорізької області були відправлені на адресу відповідача, зазначену у позові та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20082574 від 19.01.15.

Відповідно до п. п. 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11. зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/288/15-г.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивачів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.10.13. між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - Орендодавець), Комунальною установою „Запорізька міська багато профільна клінічна лікарня № 9" (надалі - Балансоутримувач) та Благодійним Фондом „Сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги" (далі - Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 74/13 (далі - Договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 Договору оренди зазначено, що Орендодавець та Балансоутримувач на підставі наказу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 20.06.13. № 298р передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно, а саме: нежитлове приміщення № 168 (сто шістдесят вісім) першого поверху будівлі (літ. К-5), площею 11,6 кв.м., по вулиці Щасливій/вулиці Дудикіна, 1/6 (один/шість) у місті Запоріжжя (надалі - майно)… Майно перебуває на балансі позивача-1, вартість майна визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 22 703 грн. без ПДВ станом на 30.06.13.

Пунктом 2.1 Договору оренди визначено, що Орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами договору, його нотаріального посвідчення та прийняття майна, яке оформлюється відповідним актом прийому-передачі майна. Передача об'єкта оренди здійснюється у день нотаріального посвідчення договору.

Як вказано в самому Договорі, він був нотаріально посвідчений 18.10.13. за реєстраційним номером 2569.

Того ж дня, 18.10.13. Орендодавцем, Балансоутримувачем було передано, а Орендарем прийнято в оренду нежитлове приміщення № 168 першого поверху будівлі (літ. К-5) площею 11,6 кв.м. по вул. Щасливій, 1 / Дудикіна, 6, яке перебуває на балансі позивача-1, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 22 703 грн. без ПДВ станом на 30.06.13., про що свідчить підписаний сторонами акт прийому - передачі від 18.10.13.ю

Згідно з п. 3.1 Договору оренди передбачено, що орендна плата визначається на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.06. № 63 та від 06.04.11. № 47, постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.95. № 786 і складає 4086,54 грн. на рік, згідно з розрахунком, що є додатком № 1 до Договору.

Пунктом 3.3 Договору оренди передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За умовами п. 3.4 Договору оренди, орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Комунальної установи „Запорізька міська багато профільна клінічна лікарня № 9" на розрахунковий рахунок № 35427002001454 в ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 05498694, щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 3.5 Договору оренди, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.2 Договору оренди встановлено, що Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати Орендодавцю орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків господарської діяльності.

За умовами п. 3.4 Договору оренди, у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, Орендар зобов'язаний сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від місячного розміру орендного платежу щодо якого було допущено відповідне порушення. Обов'язок щодо нарахування вказаних вище платежів покладається на Орендаря. В разі не здійснення Орендарем сплати платежів, нарахування та стягнення штрафу виконує Балансоутримувач у встановленому нормативно - правовим актами порядку.

В п. 11.1 Договору оренди передбачено, що Договір укладено строком на 10 (десять) років та дійсний з вісімнадцятого жовтня дві тисячі тринадцятого року до вісімнадцятого жовтня дві тисячі двадцять третього року.

Згідно з п. 11.4 Договору оренди передбачено, що Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін, Договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від Договору оренди не допускається.

Позивачі посилаються на те, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання зі сплати орендних платежів за період з 01.04.14. по 31.03.15. у розмірі 5888,50 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі вказують на те, що відповідач заборгованість з орендних платежів за період з 01.04.14. по 31.03.15. не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим відповідачу нараховані штрафні санкції в сумі 299,50 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині внесення орендних платежів, позивачі просять суд розірвати Договір оренди.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що збільшені позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В п. 11.1 Договору оренди передбачено, що Договір укладено строком на 10 (десять) років та дійсний з 18.10.13. до 18.10.15.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов'язково стягується орендна плата.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

З приписів п. 5.2 Договору оренди вбачається, Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцю орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до умов ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму... Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі... Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ...

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання за Договором оренди позивачами виконано в повному обсязі, а саме, відповідачу було передано в оренду майно, що підтверджується актом прийому-передачі від 18.10.13. до Договору оренди, копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, пунктом 3.4 Договору оренди сторонами погоджено, що орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Комунальної установи „Запорізька міська багато профільна клінічна лікарня № 9" на розрахунковий рахунок № 35427002001454 в ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 05498694, щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Пунктами 3.3 та 3.5 Договору оренди передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Судом встановлено, що відповідач у період з квітня 2014 р. по березень 2015 р. не виконував свої зобов'язання за Договором оренди в частині внесення орендних платежів, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед Орендодавцем по орендній платі в розмірі 5888,50 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за неналежне виконання умов Договору оренди в частині сплати орендних платежів за період з квітня 2014 р. по березень 2015 р. становить 5888,50 грн.

Позивач-1 просить стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 299,50 грн. вказуючи їх як пеню за порушення договірних зобов'язань.

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Фактично, сторонами в договорі не було погодження застосування такого виду неустойки, як пеня, та не було погоджено її розмір, як того вимагають норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договором сторони передбачили інший розмір штрафних санкцій.

Так, за умовами п. 3.4 Договору оренди, у випадку порушення строків оплати та обсягу платежу, Орендар зобов'язаний сплатити штраф у розмірі трьох відсотків від місячного розміру орендного платежу щодо якого було допущено відповідне порушення. Обов'язок щодо нарахування вказаних вище платежів покладається на Орендаря

Позивач-1 просить стягнути з відповідача пеню в сумі 299,50 грн., яка фактично нарахована за порушення відповідачем договірних зобов'язань.

Проте, ні в тексті доповнень до позовної заяви про збільшення розміру стягуваної суми від 30.03.15., ні окремим документом позивачем-1 не було надано суду розрахунок „пені в сумі 299,50 грн.".

Позивачем було надано суду розрахунок заборгованості по орендній платі із зазначенням розмірів щомісячних прострочених платежів.

Враховуючи, що штрафні санкції нараховуються за умовами договору у розмірі 3 % від суми несвоєчасно сплаченої місячної орендної плати, то з відповідача за період з квітня 2014р. по березень 2015р. від суми заборгованості 5888,50 грн. підлягає стягненню штраф в загальній сумі 176,66 грн.

В частині стягнення суми 122,84 грн., заявлено позивачем як пені, слід відмовити у зв'язку з недоведеністю правомірності нарахування

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості по орендній платі в сумі 5888,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 176,66 грн. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Також, в зв'язку з неналежним виконанням умов Договору оренди, Орендодавець просить суд розірвати Договір оренди нерухомого майна № 74/13 від 18.10.13.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зазначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. 11.4 Договору оренди передбачено, що Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін, Договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від Договору оренди не допускається.

Тобто, правовою підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку є встановлення факту порушення стороною своїх зобов'язань за договором, обов'язкове дотримання яких вимагається договором або законом.

Як встановлено судом, за період з квітня 2014р. по березень 2015р. заборгованість відповідача за неналежне виконання умов Договору оренди в частині внесення передбачених Договором платежів з орендної плати склала 5888,50 грн. та штрафних санкцій - 176,66 грн., і не була погашена.

Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідачем не доведено будь-якими доказами відсутність його вини у порушенні взятого на себе договірного зобов'язання та вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання умов Договору оренди.

За таких обставин, судом встановлено, що в даному випадку існує підстава для розірвання Договору оренди, що передбачено нормами ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути розірвано за умовами, визначеними в цьому договорі, оскільки матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна № 74/163 від 18.10.13. щодо сплати в повному обсязі та в установлені строки орендної плати та штрафних санкцій.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач обґрунтованих заперечень суду не навів, доказів, які б спростовували наведені позивачами обставини, не надав.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України встановлено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02. № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, надсилання відповідачу пропозицій про розірвання Договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання Договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про розірвання Договору за наявності спору, тобто відсутності згоди розірвання Договору.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України у справі № 28/5005/640/2012 від 20.11.12.

За таких обставин, суд визнає неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати наданих позивачами послуг істотним порушенням умов Договору оренди нерухомого майна № 74/13 від 18.10.13., що є підставою для його розірвання.

Враховуючи вищевикладене, позов в частині розірвання Договору оренди нерухомого майна № 74/13 від 18.10.13., підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійного Фонду "Сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги" (69065, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 152-В, офіс 237; 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 1, каб. 168, код ЄДРПОУ 38626288) на користь Комунальної установи "Запорізька міська багатопрофільна клінічна лікарня № 9" (69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 1, код ЄДРПОУ 05498694) 5888 (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп. - основного боргу, 176 (сто сімдесят шість) грн. 66 коп. - штрафних санкцій, 3008 (три тисячі вісім) грн. 73 коп. - судового збору.

3. Договір оренди нежитлового приміщення № 74/13 від 18.10.13., укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальною установою „Запорізька міська багато профільна клінічна лікарня № 9" та Благодійним Фондом „Сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги" - розірвати.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.04.15.

Суддя І.В. Давиденко