Постанова

від 31.03.2015 по справі 804/3494/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р. Справа № 804/3494/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренева А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області (далі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальності «Полум'я» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за списком №2 в розмірі 2 815,88 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальності «Полум'я» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за списком №2 в розмірі 2 815,88 грн. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем не сплачена сума витрат на виплату та доставку пенсій за січень та лютий 2015р. за Розрахунками таких витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за списком №2 з 2015р. та лютого 2015 р., які направлені на адресу відповідача та отримані останнім. До канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направи до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю бути присутнім у судовому засідання внаслідок термінового відрядження до м. Києва в період з 31.03.15 по 02.04.15. Також до суду від відповідача надійшли заперечення проти позову, за змістом яких відповідач просить відмовити в задоволені позову, оскільки вважає, що наданий позивачем розрахунок не є належним доказом понесення позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, адже він не є розрахунковим документом, що підтверджує факт сплати органом пенсійного фонду пільгових пенсій та витрат на їх доставку, а інших доказів понесення витрат не надано. Також відповідачем зазначено, що нормою абз.4 підпункту 1 п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прямо визначено обов'язок стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, а у позовній заяві викладені вимоги щодо стягнення відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій колишніх працівників відповідача, яким було призначено пенсії віднесено до списку №2. Крім того, відповідачем зауважено, що фактично особа, стосовно якої нараховані до сплати відповідачеві суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, вже працювала до 01.01.92 на роботах із шкідливими і важкими умовами праці передбачених списком №2, тому має право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже відсутні підстави для призначення таким особам пенсій за віком згідно п.п. «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Оскільки відповідачем на обгрунтування заявленого клопотання про відкладення розгляду справи не надано доказів знаходження представника відповідача у відрядженні, суд не вбачає підстав для визнання наведеної відповідачем причини нявки поважною, розгляд справи не відкладається, справа вирішується на підставі наявних доказів.

З огляду на приписи ст.41, ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при винесені рішення виходить з наступних підстав та мотивів.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи за ідентифікаційним кодом 05281707, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрований у позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна сума заборгованості складається з витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» ст.13 закону України «Про пенсійне забезпечення», з 2015 р. та з лютого 2015р.

Розв'язуючи спір, суд відзначає, що відповідно до абз.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядок відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату на доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», був визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон про збір).

Згідно з п.1 ст.1 Закону про збір Відповідач віднесений законодавцем до кола осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а в силу ст.2 Закону про збір об'єктом оподаткування для Відповідача є, зокрема, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з пп. 6.4. п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.03 № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.04 за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1) розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Відповідно до пп.6.3. п.6 Інструкції №21-1 у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники. Лише у разі ліквідації підприємства без правонаступників повідомлення для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням ліквідованого підприємства не направляється (пп.6.9 п.6 Інструкції).

Суд відзначає, що Розрахунки, суми за якими складають спірну суму заборгованість, копії яких приєднані до справи та які направлені на адресу відповідача, за формою та змістом відповідають вимогам Інструкції №21-1. Як вбачається з Протоколу призначення пенсій, фізичній особі, яка зазначена в таких Розрахунках, дійсно призначена пільгова пенсія за списком №2, в тому числі за період роботи на підприємстві відповідача з особливими умовами, що підтверджується Довідкою, виданою відповідачем, копія якої залучена позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Зі змісту наведеного вбачається, що обов'язок підприємства вносити Пенсійному фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, виникає після отримання від пенсійного фонду відповідного повідомлення-розрахунку, а не розрахункового документу, що підтверджує факт сплати органом пенсійного фонду пільгових пенсій та витрат на їх доставку, як стверджує відповідач. Отже, відповідні доводи відповідача є помилковими та такими, що не ґрунтуються на наведених законодавчих приписах.

Аргументи відповідача щодо відсутності обов'язку у підприємств покривати витрати на виплату та доставку пенсій за Списком №2, а також у зв'язку з тим, що фізична особа вже працювала до 01.01.92 на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці передбачених списком №2, також є такими, що не узгоджуються з чинним законодавством.

Суд зазначає, що аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам як відповідно до п. «а», так і відповідно до п. «б»-«з» ч.1 ст.13 Закону №1788-XII за списком № 1 та списком №2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004р., не пов'язаний із часом набуття необхідного для цього пільгового стажу чи датою призначення такої пенсії (до чи після набрання чинності Законом №1058).

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена у постановах Верховного Суду України, зокрема від 25.09.12 № 21-251а12 та№21-293а12 та від 17.12.13.

Отже, суд констатує, що доказів оплати відповідачем сум, зазначених в Розрахунках, або припинення існування такого обов'язку з будь-яких інших підстав відповідач до суду не подав. За таких обставин, враховуючи, що відповідач обтяжений обов'язком відшкодовувати територіальним органам Пенсійного фонду України витрати по доставці та виплаті пенсій, що були призначені особам, які знаходились з ним в трудових правовідносинах і внаслідок цього набули та реалізували право на отримання пільгових пенсій відповідно до п. «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а визначена позивачем в Розрахунках сума відшкодування відповідачем в ході розгляду справи не спростована, заявлена в позові вимога є обґрунтованою, а відтак, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.7-11, 122, 128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальності «Полум'я» (код ЄДРПОУ 05281707) на користь Управління пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за січень та лютий 2015 р. в розмірі 2 815,88 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятнадцять гривень 88 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев