Постанова

від 12.03.2015 по справі 814/3546/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12 березня 2015 року справа № 814/3546/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., секретаря судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: Матвєєв М.В. (довіреність №1-Д від 05.01.15);

від відповідача: Навратюк О.М. (довіреність №1347/9/14-04-10-009 від 24.02.14);

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ", вул. Мала Морська, 108, оф. 713, м. Миколаїв,54017

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів, вул. Г. Петрової, 2-а, м. Миколаїв,54029

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014р. № 0002862202, від 12.11.2014р. № 0002872202, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївбудресурси" (далі-позивач, ТОВ "Миколаївбудресурси") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 12.11.2014р. №0002862202, №0002872202, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стосовно порушення позивачем податкового законодавства, відсутності господарської операції між ним та його контрагентами не відповідають дійсності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував, виклавши свої заперечення в письмовому вигляді та підтримавши їх у судовому засіданні.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Миколаївбудресурси" з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток при здійсненні правових відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «АКЦЕНТ-МЕДІА» (код ЄДРПОУ 36495555) за період з 01.01.2012 р. по 31.03.2012 р., ПП «ТД ТАМ» (код ЄДРПОУ 35681367) за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р., ТОВ «ІМПЕКСБУД» (код ЄДРПОУ 38113699) за період 01.01.2013р. по 31.12.2013 р., ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 38291915) за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., ТОВ «ВП «ЕСТІС» (код ЄДРПОУ 38835558) за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» (код ЄДРПОУ 38993653) за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р. та правомірності формування податкових зобов'язань та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток при здійсненні правових відносин з контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг), придбаними у вищезазначених підприємств.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №2655/14-04-22-02/22427805 від 27.10.2014р. (далі - Акт перевірки).

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 12.11.2014 р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0002862202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 171908,75 грн. (основний платіж - 137527 грн., штрафні (фінансові) санкції - 34381,75 грн.), №0002872202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 205790 грн. (основний платіж - 164632 грн., штрафні (фінансові) санкції - 41158 грн.)

Висновки податкового органу обґрунтовані тим , що операції між позивачем та ТОВ «АКЦЕНТ-МЕДІА», ПП «ТД ТАМ», ТОВ «ІМПЕКСБУД», ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», ТОВ «ВП «ЕСТІС», ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» здійснені без мети настання реальних наслідків, по яких не встановлено їх фактичності та використання у господарській діяльності.

До таких висновків, ДПІ дійшла в результаті перевірки первинної документації, наданої позивачем по взаємовідносинам з контрагентів-постачальників та використовуючи висновки:

- Акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.06.2014 р. №717/22-01/36495555 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АКЦЕНТ-МЕДІА» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2011 р. по 30.04.2014 р.», відповідно до якого встановлено відсутність ТОВ «АКЦЕНТ-МЕДІА» за юридичною адресою. Крім того, звіркою встановлено відсутність операцій, що підпадають під визначення ст. 185 ПК України, таким чином, у зв'язку з отриманням вищенаведеної інформації не можливо підтвердити факт надання товарів підприємством ТОВ «АКЦЕНТ-МЕДІА» на адресу.

- Акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 25.01.2013 р. №148/224/35681367 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «ТД «ТАМ» з питань фінансово-господарських відносин ТОВ «СТАРТ-Д» за серпень-жовтень 2012 року, ПП «ТРАНС-А-АТЛАНТИКА» за квітень-липень 2012 року, ТОВ «ШОКОВІТА» за серпень-грудень 2012 року, ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ» за червень-липень, вереснь-жовтень 2012 року, ТОВ «ЛИГРАН» за квітень-серпень 2012 року», відповідно до якого ПП «ТД «ТАМ» не знаходиться за юридичною адресою.

- Акту перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 26.04.2013 р. №1430/224/35681367 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ «ІМПЕКСБУД» за лютий, березень 2013 року», відповідно до якого встановлено, що у підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «ІМПЕКСБУД» з урахуванням розрахунків коригування-покупці. Таким чином, не можливо підтвердити факт надання товарів підприємством ТОВ «ІМПЕКСБУД» на адресу позивача.

- Акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.10.2013 р. №1507/26-55-22-01 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період 01.05.2013р. по 31.07.2013 р.», відповідно до якого встановлено відсутність ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» за юридичною адресою, відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків між Товариством та покупцями.

- Акту перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 17.06.2014 р. №138/08-27-2211/38993653 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2014 р.», відповідно до якого встановлено, що Товариство за податковою адресою не знаходиться.

Суд дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання господарських операцій з ТОВ «АКЦЕНТ-МЕДІА», ПП «ТД ТАМ», ТОВ «ІМПЕКСБУД», ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ», ТОВ «ВП «ЕСТІС», ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ».

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, позивачем надано суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій позивача та відповідність наданих документів вимогам податкового законодавства.

Так, судом було досліджено наступні докази щодо підтвердження реальності правочинів між позивачем (Покупець) та ТОВ «АКЦЕНТ-МЕДІА» (Постачальник) укладено договір поставки від 19.03.2012 р. №19-03-12-01 відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити запасні частини до конвеєрного, елеваторного устаткування і техніки, металопрокат (товар) на умовах визначених п.1.2 Договору.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивачем надані податкові накладні від 30.03.2012 р. №330009, №33008; видаткові накладні від 30.03.2012 р. №РН-33008, №РН-330009, товарно-транспортну накладну від 30.03.2012 р. №38.

Щодо зауваження відповідача у акті перевірки на те, що надана до перевірки товарно-транспортна накладна складена з порушенням, а саме не вказана адреса пункту навантаження та пункту розвантаження, то суд вважає, що це не є обов'язковим по законодавству. Також, відповідач у акті перевірки зазначив, що позивачем не надано журнал реєстрації довіреностей, в якому зазначена інформація про видачу довіреностей на отримання товарів від ТОВ «АКЦЕНТ-МЕДІА» та книги складського обліку, то суд зазначає, що товар приймав особисто директор ТОВ "Миколаївбудресурси", тому довіреність не була потрібна. Суд також, критично оцінює твердження відповідача про те, що перевезення товару здійснювалось автомобілем, який відповідно до отриманих відповідачем відповідей Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області не має жодних господарських відносин з ТОВ «АКЦЕНТ-МЕДІА», оскільки контрагент сам знаходить автомобіль для перевезення товару.

Здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ПП «ТД ТАМ» підтверджується податковим накладними від 18.10.2012 р. №85, №91; видатковою накладною від 18.10.2012 р. №РН-0000661, рахунком-фактури №СФ-0001143 від 18.10.2012 р., довіреністю від 18.10.2012 р. №82, товарно-транспортною накладною від 18.10.2012 р. №0000000226.

Щодо зауваження відповідача у акті перевірки на те, що перевезення товару відбувалося автомобілем ГАЗ 330202414 - максимальне навантаження якого складає 1,98 т., а товар надавався позивачу у кількості 2 т, тому товарно-транспортна накладна не може свідчити про фактичне постачання товару на адресу позивача, суд критично оцінює вищезазначені доводи відповідача, оскільки порушення правил вантажопід'ємності автомобіля не тягне порушень податкового законодавства.

Здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ІМПЕКСБУД» підтверджується податковими накладними від 28.03.2013 р. №900, від 29.03.2013 р. №950, видатковою накладною від 29.03.2013 р. №032920, рахунком-фактури №032820 від 28.03.2013 р., товарно-транспортною накладною від 28.03.2013 р. №33, довіреністю від 28.03.2013 р. №26.

Щодо зауваження відповідача у акті перевірки на те, що перевезення товару відбувалося автомобілем ГАЗ 330202414 - максимальне навантаження якого складає 1,98 т., а товар надавався позивачу у кількості 2,91 т, тому товарно-транспортна накладна не може свідчити про фактичне постачання товару на адресу позивача, суд критично оцінює вищезазначені доводи відповідача, оскільки порушення правил вантажопід'ємності автомобіля не тягне порушень податкового законодавства.

Судом було досліджено наступні докази щодо підтвердження реальності правочинів між позивачем (Покупець) та ТОВ «СКАЙ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Постачальник) укладено договір поставки від 05.06.2013 р. №05-06-13-01 відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити запасні частини до конвеєрного, елеваторного устаткування і техніки, металопрокат (товар) на умовах визначених п.1.2 Договору.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору на адресу позивача надані податкові накладні від 01.07.2013 р. №13, №33008, від 03.07.2013 р. №144, від 10.07.2013 р. №409, від 12.07.2013 р. №554, від 15.07.2013р. №617, 17.07.2013 р. №696; видаткові накладні від 01.07.2013 р. №РН-13, від 03.07.2013 р. №РН-144, від 10.07.2013 р. №РН-409, від 12.07.2013 р. №РН-554, від 15.07.2013 р. №РН-617, від 17.07.2013 р. №РН-696, №РН-330009; товарно-транспортні накладні від 01.07.2013 р. №13, від 03.07.2013 р. №44, від 10.07.2013 р. №59, від 12.07.2013 р. №64, від 15.07.2013 р. №67, від 17.07.2013 р. №70; рахунки-фактури від 01.07.2013 р. №СФ-13, від 03.07.2013 р. №СФ-144, від 10.07.2013 р. №СФ-409, від 12.07.2013 р. №СФ-554, від 15.07.2013 р. №СФ-617, від 17.07.2013 р. №СФ-696.

Щодо зауваження відповідача на те, що товарно-транспортна накладна датована від 12.07. 2001 року, то судом встановлено, що це є технічною помилкою.

Судом було досліджено наступні докази щодо підтвердження реальності правочинів між позивачем (Покупець) та ТОВ «ВП «ЕСТІС» (Постачальник) укладено договір поставки від 30.10.2013 р. №30-10-13-01 відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити запасні частини до конвеєрного, елеваторного устаткування і техніки, металопрокат (товар) на умовах визначених п.1.2 Договору.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору на адресу позивача надані податкові накладні від 08.11.2013 р. №127, від 06.11.2013 р. №82, від 11.11.2013 р. №156, від 13.11.2013 р. №207, від 15.11.2013 р. №257, від 19.11.2013 р. №329, від 22.11.2013 р. №406, від 11.12.2013 р. №203; видаткові накладні від 06.11.2013 р.№РН-82, від 08.11.2013 р. №РН-127, від 11.11.2013 р. №РН-156, від 13.11.2013 р. №РН-207, від 15.11.2013 р. №РН-257, від 22.11.2013 р. №РН-406, від 19.11.2013 р. №РН-329, від 11.12.2013 р. №РН-203, рахунки-фактури від 06.11.2013 р. №СФ-82, від 08.11.2013 р. №СФ-127, від 11.11.2013 р. №СФ-156, від 13.11.2013 р. №СФ-207, від 15.11.2013 р. №СФ-257, від 22.11.2013 р. №СФ-406, від 19.11.2013р. №СФ-329, від 11.12.2013 р. №СФ-203, товарно-транспортні накладні від 06.11.2013 р. №82, від 08.11.2013 р. №127, №190/1, від 11.11.2013 р. №156, від 13.11.2013 р. №207, від 15.11.2013 р. №257, від 22.11.2013 р. №406, від 19.11.2013 р. №329, від 11.12.2013 р. №203, довіреності від 06.11.2013 р. №189/3, від 11.11.2013 р. №191/1, від 13.11.2013 р. №195/1, від 15.11.2013 р. №197/1, від 19.11.2013 р. №201/1, 22.11.2013 р. №202/1, від 11.12.2013 р. №212/1.

Щодо зауваження відповідача на те, що відповідно до отриманих ним відповідей від Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області державний номер НОМЕР_3 зареєстрований за транспортним засобом БМВ Х5 Легкова, яка належить ОСОБА_3, який зареєстрований Кіровоградська область, м. Кіровоград, тому, вищезазначений автомобіль зареєстрований за фізичною особою, яка має місце реєстрації та/або місцезнаходження в іншій адміністративно-територіальній одиниці України, та яка не мала жодних господарських відносин з ТОВ «ВП «ЕСТІС», то суд критично оцінює дану інформацію оскільки, вона не відноситься до переліку документів, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок відповідно до положень ст. 83 ПК України, а отже - не можуть бути доказами порушення підприємством норм податкового законодавства.

Судом було досліджено наступні докази щодо підтвердження реальності правочинів між позивачем (Покупець) та ТОВ «ТД «ТРЕЙДТОРГ» (Постачальник) укладено договір поставки від 03.03.2014 р. №03-03-14-01 відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти і сплатити запасні частини до конвеєрного, елеваторного устаткування і техніки, металопрокат (товар) на умовах визначених п.1.2 Договору.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору на адресу позивача надані податкові накладні від 03.03.2014 р. №160, №161, від 10.03.2014 р. №162; видаткові накладні від 03.03.2014 р. №РН-0000158, №РН-0000157, від 10.03.2014 р. №РН-0000159; рахунки-фактури від 03.03.2014 р. №СФ-0000157, №СФ-0000158, від 10.03.2014 р. №СФ-0000159; товарно-транспортні накладні від 03.03.2014 р. №145, від 10.03.2014 р. №147, довіреності від 03.03.2014 р. №21/1, від 10.03.2014 р. №24/1.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача чи його контрагента були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платників податку на додану вартість, не заперечувався сторонами.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих позивачем копій первинних документів позивач довів суду реальність здійснення господарської операції з контрагентом, тому суд вважає, що встановлений факт здійснення господарської операції.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що угоди між позивачем та контрагентом фактично не відбувалася, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував факт здійснення цих угод. Заперечення відповідача ґрунтуються виключно на його припущеннях та думці.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача на

Оскільки Податковий кодекс України передбачає можливість складання акту про перевірку, яка відбулась, а не про перевірку яка фактично не проводилась.

Отже, акти "Про неможливість проведення зустрічної звірки" не є податковою інформацією у розумінні ПК України, та не можуть бути доказами порушення позивачем норм податкового законодавства.

Вищий адміністративний суд України зазначає (постанови від 14.11.2012 року у справі № 2а-9864/11/2670, від 19.02.2013 року у справі № 2а-6067/11/1470 та інші), що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 статті 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 статті 138 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно ст. 185 ПК України

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення податкової дисципліни його контрагентом.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів від 12.11.2014р. №0002862202.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів від 12.11.2014р. №0002872202.

4. Відшкодувати судові витрати в сумі 487,20 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МИКОЛАЇВБУДРЕСУРСИ" (код ЄДРПОУ 22427805).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна