Постанова

від 06.04.2015 по справі 815/683/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/683/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року м. Одеса

16:11

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Філімоненка А.О.;

представника позивача - Трофимчука О.В. (довіреність від 10.12.2014 року);

представника відповідача - Груня С.О. (довіреність від 12.02.2015 року),розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «СРК БУДМАРИН» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.12.2014 року № 0004302206 та № 0004312206, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 29.12.2014 року № 0004302206 та № 0004312206.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 04.12.2014 року по 10.12.2014 року співробітниками Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області була проведена позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «СРК БУДМАРИН» з питань повноти та своєчасності декларування податку додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, а також за період 01.01.2012 по 01.09.2014 з питань взаємовідносин з ПП «Еко-Строй-Град» (код ЄДРПОУ 38227174).

За результатами цієї перевірки 17.12.2014 року відповідач склав акт № 8401/15-53-22-06/37680590, яким встановлені порушення позивачем:

- п.44.1. ст.44; п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198; п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 581141,00 грн., у тому числі по періодам звітності: січень 2014 року - 6412,00 грн.; лютий 2014 року - 366667,00 грн.; березень 2014 року - 199669,00 грн.; квітень 2014 року - 8393,00 грн.;

- пп.14.1.54, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.127.1 ст.127, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, пп.168.1.1, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого встановлено, що підприємством несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб за лютий-серпень 2014 року на загальну суму 72754,12 грн., у тому числі нараховано, але не сплачено (не перераховано) до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на загальну суму 20486,98 грн.;

- ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, в результаті чого, виявлено несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок (авансових платежів) в періоді з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року на суму 176947,06 грн.

На підставі цього акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 29.12.2014 року № 0004302206, яким позивачеві, за порушення п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198; п.201.4, п.201.6 ст.201 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 869955,00 грн., у тому числі за основним платежем 579970,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 289985,00 грн.;

- від 29.12.2014 року № 0004312206, яким позивачеві, за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1171,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями - рішеннями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області та вважає їх протиправними, винесеними з порушенням норм чинного законодавства та такими, що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (т.1 а.с.3-34).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.1 а.с.192-197).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СРК Будмарин» зареєстроване рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 01.06.2011 року.

Позивач зареєстрований та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області як платник податків з 02.06.2011 року за № 131147.

На підставі направлень від 03.12.2014 року № 002887/2589, від 08.12.2014 року № 001686/2652, Наказу № 2652 від 03.12.2014 (т.1 а.с.201-202), в період з 04.12.2014 року по 10.12.2014 року співробітники Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти своєчасності декларування податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 01.09.2014 року, з питань взаємовідносин з ПП «Еко-Строй-Град» (код ЄДРПОУ 38227174) за період з 01.01.2012 року по 01.09.2014 року.

За результатами цієї перевірки 17.12.2014 року відповідач склав акт № 8401/15-53-22-06/37680590 «Про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «СКР БУДМАРИН», код за ЄДРПОУ 37680590 з питань повноти своєчасності декларування податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 01.09.2014 року, з питань взаємовідносин з ПП «Еко-Строй-Град» (код ЄДРПОУ 38227174) за період з 01.01.2012 по 01.09.2014» (т.1 а.с.38-70).

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.44.1. ст.44; п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198; п.201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 581141,00 грн., у тому числі по періодам звітності: січень 2014 року - 6412,00 грн.; лютий 2014 року - 366667,00 грн.; березень 2014 року - 199669,00 грн.; квітень 2014 року - 8393,00 грн.;

- пп.14.1.54, пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.127.1 ст.127, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, пп.168.1.1, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого встановлено, що підприємством несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб за лютий-серпень 2014 року на загальну суму 72754,12 грн., у тому числі нараховано, але не сплачено (не перераховано) до бюджету податок на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся на загальну суму 20486,98 грн.;

- ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року, в результаті чого, виявлено несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок (авансових платежів) в періоді з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року на суму 176947,06 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у позивача відсутні належним чином складені та оформлені первинні документи, а також згідно актів Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014 року № 1815/15-53-22-3/38018040 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерія ЛТД», код ЄДРПОУ 38018040 з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014» (т.1 а.с.203-211); Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 22.08.2014 року № 145/15-21-22-01/30130220 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства «АРС-Дизайн», код за ЄДРПОУ 30130220 щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за лютий - березень 2014 року» (т.1 а.с.212-236); Ізмаїльської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 22.09.2014 року, № 1733/15-02-22-02/38614859 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Магнит Транс», код ЄДРПОУ 38614859 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період: січень 2014»(т.1 а.с.237-246); Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 28.07.2014, № 2071/04-66-22-04-06/38944868 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТОРГІНВЕСТ-ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 38944868) під час здійснення господарських відносин за квітень 2014 р.» (т.1 а.с.248 - т.2 а.с.8); а також інформацією підсистеми «Аналітична система (перегляд результатів співставлення)» системи АС «Податковий Блок» щодо відхилення між сумами податкових зобов'язань контрагентом ПП «Одесрембуд № 3» та задекларованими сумами податкового кредиту покупців, що свідчать про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 29.12.2014 року № 0004302206, яким позивачеві, за порушення п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198; п.201.4, п.201.6 ст.201 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 869955,00 грн., у тому числі за основним платежем 579970,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 289985,00 грн. (т.1 а.с.36);

- від 29.12.2014 року № 0004312206, яким позивачеві, за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1171,00 грн. (т.1 а.с.37).

Суд вважає, що вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є необґрунтованими.

Так, впродовж судового розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, одними із контрагентів Приватного підприємства «СРК БУДМАРИН» були ТОВ «Інтерія ЛТД», ПП «Одесарембуд №3», ПП «АРС-Дизайн», ТОВ «Магнит Транс», ТОВ «ТОРГІНВЕСТ-ДНІПРО».

ПП «СРК БУДМАРИН» (замовник) та ТОВ «Інтерія ЛТД» (підрядник) уклали договір підряду № СМРФ-11/12/13 від 11.12.2013 року за яким підрядник зобов'язаний виконати будівельні підрядні роботи, визначені в Заявках, які становлять невід'ємну частину укладеного договору, на об'єкті: реконструкція курортно-оздоровчого комплексу за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85/5, а замовник зобов'язується в порядку та в строки передбачені договором прийняти виконані роботи та оплатити їх (т.1 а.с.71-75).

Відповідно до п.7.1 розділу 7 договору приймання виконаних робіт замовником здійснюється на підставі Акту приймання виконаних робіт (т.1 а.с.83-89), який разом із документами на підтвердження оплати виконаних робіт, надано позивачем на підтвердження реальності господарської операції: (т.1 а.с.76,78,80,82).

Аналогічний договір підряду укладено ПП «СРК БУДМАРИН» (замовник) із ТОВ «Інтерія ЛТД» (підрядник) за № СМРА-20/12/13 від 20.12.2013 року (т.1 а.с.92-96)., на підтвердження реальності виконання зобов'язань за цим договором позивачем надано: Акти приймання виконаних робіт (т.1 а.с.102-104, 108-128) та документи на підтвердження оплати виконаних робіт (т.1 а.с.97, 99 ,101, 107).

Також, ПП «СРК БУДМАРИН» (покупець) та ПП «АРС - Дизайн» (постачальник) уклали договір поставки товару № 03-02-14 від 03.02.2014 року (т.1 а.с.131-134).

Відповідно до п.1.1 розділу 1 цього договору постачальник поставляє, а покупець набуває на умовах визначених цим договором товар, а саме: покостівський граніт - 4 100,00 м. кв. - вартістю 395,00 грн. за м. кв. в т.ч. ПДВ.

Згідно до п.3.1 розділу 3 даного договору загальна вартість товару, що поставляється складає 1619500,00 (один мільйон шістсот дев'ятнадцять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 269916,66 грн. Пунктом 4.1 розділу 4 постачальник здійснює поставку товару своїми транспортними засобами.

Відповідно до п.5.1 розділу 5 договору оплату за товар, який поставляється покупець проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у вигляді 40 % передплати від загальної вартості товару. Така передплата виступає в якості гарантійного платежу і покриває останні 40 % від усього об'єму товару, обумовленого договором. Згідно з пунктом 5.2 розділу 5 договору кожна окрема поставка товару оплачується в рамках 60 %, від обумовленого об'єму товару, по факту поставки даного товару на будівельний майданчик покупця, протягом 2 банківських днів.

На підтвердження виконання договору позивачем надано: платіжні доручення (т.1 а.с.136, 138), податкові накладні (т.1 а.с.137, 139), видаткові накладні (т.1 а.с.141-151).

10.01.2014 року ПП «СРК БУДМАРИН» (замовник) та ТОВ «Магнит Транс» (підрядник) уклали договір підряду № 10/01 за яким замовник доручає, а підрядник зобов'язаний, на свій ризик, виконати відповідно до умов договору роботу та замовник зобов'язаний її оплатити (т.1 а.с.152-154).

Відповідно до пункту 5.1 розділу 5 договору вартість робіт визначається в розмірі 295000,00 грн., в т.ч. ПДВ. Пунктом 6.1 розділу 6 договору встановлено, що оплата здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту підписання договору у розмірі - 150000,00 грн.(аванс) та протягом робочих 3 днів з моменту підписання акта здавання - приймання робіт, проводиться остаточний розрахунок з підрядником. На підтвердження реальності господарської операції позивач надав акт здачі-прийняття робіт (т.1 а.с.161), платіжні доручення (т.1 а.с.157, 159) та податкові накладні (т.1, а.с.158, 160).

03.03.2014 року ПП «СРК БУДМАРИН» (замовник) та ТОВ «ТОРГІНВЕСТ-ДНІПРО» (виконавець) уклали договір № 3/03/2014 на виконання робіт вантажопідйомною технікою, відповідно до якого виконавець зобов'язаний на свій ризик з використанням власного обладнання (механізмів) надати послуги по наданню крана Groove-500C за адресою: м. Одеса, пляж «Аркадія», а замовник зобов'язаний оплатити надані послуги (т.1 а.с.162-166). На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивач надав: акт надання послуг, податкову накладну, платіжне доручення.(т.1 а.с.167-169).

Також, ПП «СРК БУДМАРИН» (покупець) та ПП «Одесарембуд № 3» (постачальник) уклали договір поставки № 1202/2 від 02.12.2013 року за яким постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари, а покупець зобов'язаний прийняти товари та здійснити їх оплату (т.1 а.с.170-173).

Згідно з п.4.1. розділу 4 договору розрахунки здійснюються у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахуванні грошових коштів на рахунок постачальника.

На виконання умов зазначеного договору позивач здійснював оплату за поставлені товари відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових та податкових накладних (т.1 а.с.175, 178-180, 182-183), платіжних доручень (т.1 а.с.174,176-177,181), що свідчить про реальність здійснення господарських операцій.

З огляду на те, що за договорами, укладеними позивачем з контрагентами, позивач придбав товари та послуги, суд робить висновок, що вказані господарські операції реально пов'язані з його господарською діяльністю.

Іншими словами, на думку суду, придбання товарів позивачем та отримання послуг за вищезазначеними договорами, повністю узгоджується, є логічним та відповідає тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт перевезення вантажів, дає підстави робити висновок про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій.

З огляду на Податковий кодекс України суд встановив, що товарно-транспортна накладна не передбачена в якості документа за наявності якого підприємство має право на включення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Також, суд встановив, що за отримання зазначених вище товарів та послуг позивач з своїми контрагентами розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану. Дані факти підтверджується податковими накладними, які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся, а також копіями відповідних документів про оплату продавцю вартості товарів та послуг, які є в матеріалах справи.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами надавалися позивачеві послуги з продажу та постачання товару, виконання робіт, а позивач в свою чергу здійснював оплату за ці послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, з огляду на матеріали справи суд встановив, що за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені ним у податкову звітність з ПДВ у періоді, що перевірявся.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Також, згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПК) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту отримання позивачем зазначених податкових накладних від контрагентів у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ. При цьому факт виконання вказаними контрагентами позивача передбачених укладеними договорами послуг підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Тобто, на думку суду, оскільки порушення вимог податкового законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання було безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, суд вважає, що позивач не порушував податкове законодавство.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п.37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п.38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно з ч.3ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

Відповідно до пп.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 29.12.2014 року № 0004302206, яким Приватному підприємству «СРК БУДМАРИН» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 869955 (вісімсот шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять),00 грн., у тому числі за основним платежем 579970 (п'ятсот сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят),00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 289985 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять),00 грн.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 29.12.2014 року № 0004312206, яким Приватному підприємству «СРК БУДМАРИН» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1171 (одна тисяча сто сімдесят одна),00 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства «СРК БУДМАРИН» (код ЄДРПОУ 37680590) суму сплаченого судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім),20 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 06 квітня 2015 року.

Суддя М.М. Кравченко

.