Постанова

від 06.04.2015 по справі 815/1481/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/1481/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Мортелеком-Сервіс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 року № 0003752204,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Фірма «Мортелеком-Сервіс» (надалі по тексту - позивач або ПП «Фірма «Мортелеком-Сервіс») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач або ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року № 0003752204.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі висновків акту перевірки від 16.10.2014 року № 5794/15-32-22-04/25414518 щодо порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 52476,51 грн., відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.10.2014 року № 0003752204. Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомленн-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 03.10.2014 року по 09.10.2014 року, на підставі направлень від 03.10.2014 року № 002570/2267, № 002396/2279, №002571/2268, № 000683/2278, згідно з п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, постанови про призначення документальної позапланової документальної виїзної перевірки слідчого з ОВС СВ УСБУ в Одеській області капітана юстиції Вєлєва В.Д. від 08.08.2014 року та наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.10.2014 року № 2251 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Фірма «Мортелеком-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2011 року по 31.07.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.07.2014 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.07.2014 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 16.10.2014 року № 5794/15-32-22-04/25414518 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки приватного підприємства «Фірма «Мортелеком-Сервіс» (код ЄДРПОУ 25414518) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2011 року по 31.07.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.07.2014 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.07.2014 року», відповідно до висновку якого перевіркою, зокрема, встановлено, що в порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на додану вартість на суму 52 476,51 грн., в тому числі, по періодам: січень 2012 року на суму 8709,27 грн., серпень 2012 року на суму 66442,69 грн., листопад 2012 року на суму 9800,75 грн., грудень 2012 року на суму 5223,18 грн., березень 2013 року на суму 9601,25 грн., квітень 2013 року на суму 3733,77 грн., травень 2014 року на суму 8765,60 грн. (а.с. 6-34).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 30.10.2014 року № 0003752204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 78 716,00 грн. (за основним платежем - 52 477 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 26 239 грн.) (а.с. 51).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ПП «Фірма «Мортелеком-Сервіс» оскаржило його в судовому порядку, вимагаючи скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд виходив з приписів ч. 3 ст.2 КАС України та дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ПП «Фірма «Мортелеком-Сервіс», з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 54 477 грн. та відповідно штрафних (фінансових) санкцій з даного виду податку стали висновки відповідача про порушенням позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ не підтверджених податковими накладними (на момент перевірки оригінали податкових накладних відсутні), а саме по операціям з придбання товарів та послуг по наступним контрагентам: ТОВ «Лігрос СКМ», ТОВ «Абсолют Сервіс Плюс», ПП «Інфініті центр», ТОВ «Авто Безпека», ТОВ «Гойдас», ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова», ТОВ «ВТЛ Трейд сервіс», ТОВ « НВП «Ромсат» (стор. 17 акту перевірки, а.с. 22).

Суд погоджується з даними висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.6 статті 201 ПК України зазначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На вимогу суду представник позивача не зміг надати жодного доказу на підтвердження факту наявності на момент проведення перевірки у ПП «Фірма «Мортелеком-Сервіс» оригіналів податкових накладних на загальну суму ПДВ 130 767,21 грн., виданих вищезазначеними контрагентами: ТОВ «Лігрос СКМ», ТОВ «Абсолют Сервіс Плюс», ПП «Інфініті центр», ТОВ «Авто Безпека», ТОВ «Гойдас», ТОВ «Д.Т.Р. Трейд Нова», ТОВ «ВТЛ Трейд сервіс», ТОВ «НВП «Ромсат» про які йдеться в акті перевірки по операціям з придбання товарів та послуг.

При цьому, під час судового розгляду справи представник позивача не заперечував відносно того, що на момент проведення перевірки оригінали зазначених у акті податкових накладних не були надані перевіряючим.

Згідно положень п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законом.

Відповідно до вимог п. 85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсягу всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд не бере до уваги твердження представника позивача що до посадових осіб підприємства не було ніяких звернень під час проведення перевірки щодо відсутності будь-яких первинних документів та надання відповідних пояснень з цього приводу, оскільки під час планової перевірки саме на платника податків покладається обов'язок надати всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним, а посадові особи органів податкової служби не зобов'язані їх вимагати та відбирати пояснення з приводу їх відсутності.

Відповідно до п. 44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Із системного аналізу наведеної норми випливає, що податковим законодавством передбачено лише одну обставину, за наявності якої платник податків має право не надавати первинні документи бухгалтерського та податкового органу - у разі їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Згідно п. 44.7 ст.44 ПК України у разі, якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що ним після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надано документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті) та які повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абз.2 п.44.6 ст.44 ПК України).

Відносно тверджень позивача про наявність у акті перевірки розбіжностей у визначенні суми податку на додану вартість, яка на думку відповідача, занижена позивачем, судом встановлено наступне.

На сторінці 11 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.07.2014 року встановлено його завищення всього на суму 130767,21 грн.

Також, у зведеній таблиці на стор. 14-16 акту вказані відхилення сум податкового кредиту між даними платника та даними перевірки на загальну суму 130 768 грн.

На сторінці 16 акту зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2011 року 31.07.2014 року у сумі 1081391 грн. на підставі документів, перелік яких наведено у Додатку 4 «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки» встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 Декларацій «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та за нульовою ставкою» всього на суму 130767,21 грн.», що відповідає сумам, наведеним у таблиці на сторінці 17 акту перевірки.

На сторінці 18 акту визначено, що сума завищеного податкового кредиту становить 110 619 грн. (за вирахуванням суми у розмірі 20148,21 грн., яка була донарахована за результатами попередньої перевірки (акт №801/22-3/15-53/25414518 від 05.08.2013 року).

Таким чином, сума заниження податку на додану вартість становить 110 619 грн. що вказано в пункті 3.2.3 акту перевірки.

З врахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України (строків давності) встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 52 476,51 грн. (сторінка 28 акту перевірки).

Судом встановлено, що у зв'язку з технічною помилкою при роздрукуванні акту, на сторінці 17 акту перевірки було вказано ПДВ в сумі 5794,73грн. В той же час, в таблиці на сторінці 17 акту перевірки, в додатку 7 акту перевірки «Перелік податкових накладних, які не було надано до перевірки (включені до складу податкового кредиту та реєстрів отриманих податкових накладних)» наведено перелік податкових накладних, які не було надано до перевірки в загальній сумі ПДВ 130767,21 грн. Таким чином, вищезазначені доводи позивача, викладені в позовній заяві є безпідставними.

У зв'язку з викладеними обставинами, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення, прийнято відповідачем законно та обґрунтовано, а отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закон України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з позивача решту суми судового збору пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Фірма «Мортелеком-Сервіс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 року № 0003752204 - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Мортелеком-Сервіс» (код ЄДРПОУ 25414518) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 644,30 гривень (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 31 березня 2015 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 06 квітня 2015 року.

Суддя С.О. Cтефанов

В задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Фірма «Мортелеком-Сервіс» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 року № 0003752204 - відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Мортелеком-Сервіс» (код ЄДРПОУ 25414518) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 644,30 гривень (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).