Рішення

від 01.04.2015 по справі 205/9249/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

01.04.2015 Єдиний унікальний номер 205/9249/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Остапенко Н.Г.

при секретарі Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка №1» Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, 04 листопада 2014 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до комунального закладу «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка №1» Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 22 липня 2014 року він був прийнятий на роботу на посаду охоронця підприємства КЗ «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка №1» ДОР, прийнятий тимчасово на час відсутності двох інших працівників.

20.08.2014 року до відповідача надійшло з Ленінського РВК м. Дніпропетровська повідомлення про мобілізацію ОСОБА_1 до лав Збройних сил України з 22.08.2014 року з вимогою про збереження за ним місця роботи, займаної посади та середньої заробітної плати.

01.09.2014 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади, про що на його адресу було направлено лист за вих.. №353 від 01.09.2014 року.

Копію наказу про звільнення, трудову книжку позивачу не видали. На звернення ОСОБА_1 до відповідача з заявою видати документи, що підтверджують підстави прийняття на роботу, звільнення, трудову книжку , відповідь отримана не була.

22.08.2014 року позивач призваний до лав Збройних сил України в зв'язку з частковою мобілізацією згідно Указу Президента України від 21.07.2014 року та знаходиться в зоні антитерористичної операції, приймає участь в бойових діях.

Відповідач, не виконуючи закон про заборону звільнення працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, звільнив ОСОБА_1 з роботи, чим спричинив йому та його родині моральні страждання.

На підставі вищевикладеного, позивач просить поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді охоронця Комунального закладу «Дніпропетровський спеціалізований стоматологічний медичний центр» Дніпропетровської обласної ради; стягнути з Комунального закладу «Дніпропетровський спеціалізований стоматологічний медичний центр» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01 вересня 2014 року до дня поновлення його на роботі та моральну шкоду у розмірі 5000,00грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

В судовому засіданні представники відповідача комунального закладу «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка №1» Дніпропетровської обласної ради» - Немировський Ю.В., Піскун Н.І., Чернова О.В. позовні вимоги не визнали в повному обсязі та просили відмовити.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що згідно наказів головного лікаря КЗ «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка №1» ДОР від 26 червня 2014 року №55-в та від 25 липня 2014 року №67-в працівникам поліклініки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було надано відпустки з 22 липня 2014 року по 14 серпня 2014 року та з 15 серпня по 01 вересня 2014 року./а.с.93-97/

Згідно заяви ОСОБА_1 /а.с.36/та наказу головного лікаря від 22 липня 2014 року №103-к останнього прийнято на роботу до КЗ «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка №1» ДОР на час відсутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тобто було укладено строковий трудовий договір./а.с.37/

20.08.2014 року Ленінський районний військовий комісаріат м. Дніпропетровська повідомив відповідача, що ОСОБА_1, буде призваний 22 серпня 2014 року на часткову мобілізацію до лав Збройних сил України. У зв'язку з зазначеним видати йому заробітну платню по день вибуття включно та крім того, виплати належні йому за перші півмісяця збору суму середнього заробітку встановленим розміром. Також, було повідомлено, що на час виконання обов'язків щодо мобілізації, за працівниками зберігається місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форм власності./а.с.12/

Згідно витягу з наказу командира військової частини-польова пошта В1231 від 22.08.2014 року на виконання Указу Президента України від 21.07.2014 року №607/2014 «Про часткову мобілізацію», встановлено, що з 22 серпня 2014 року зараховано до списків особового складу частини, та призначено на посаду солдата ОСОБА_1. /а.с.86/ На даний час ОСОБА_1 знаходиться в зоні антитерористичної операції.

Наказом №119-к від 21 серпня 2014 року ОСОБА_1 увільнено від роботи з 22 серпня 2014 року на час призову до військової частини зі збереженням посади та середнього заробітку на термін дії трудового договору по 01 вересня 2014 року./а.с.38/

Наказом від 01.09.2014 року №132-к звільнено ОСОБА_1, який тимчасово працював сторожем ортопедичного відділення у зв'язку із закінченням строку трудового договору, ст..36 п.2 КЗпП України./а.с.100/

Листом від 01.09.2014 року №353 повідомили ОСОБА_1, що його звільнено від займаної посади 01 вересня 2014 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору, ст..36 п.2 КЗпП України./а.с.24/

Також, листом від 16.09.2014 року №369 повідомили ОСОБА_1, що він може отримати трудову книжку протягом робочого дня працівників відділу кадрів установи./а.с.16/

Згідно ч. 2, 3 Указу Президент України, від 17.03.2014, № 303/2014 "Про часткову мобілізацію" оголошено та проведено часткову мобілізацію зокрема на території Херсонської області.

За приписами ч. 8 вказаного Указу, він набирає чинності з моменту його затвердження Верховною радою України, тобто з 17.03.2014 року.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень вказаного Указу дія частин другої і третьої статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", частини третьої статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України в редакції цього Закону поширюється на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року N 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію".

Відповідно до ч. 2. ст. 39 "Про військовий обов'язок і військову службу" із вищевикладеними змінами та доповненнями за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 119 КЗпП України, в редакції згідно вищезгаданого Указу Президента України від 17.03.2014 року - за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, зокрема вищезгаданий Указ Президента України від 17.03.2014, № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", дія якого розповсюджується на правовідносини починаючи з 18.03.2014 року, суд приходить до переконання про законність заявлених позовних вимог, та відповідно про необхідність захисту порушених прав позивача у спосіб, визначений у позові та встановлений вище приведеними законами.

У відповідності до положень статті 235 КЗПП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із положеннями п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункти 2,4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, з подальшими змінами та доповненнями).

Відповідно до довідки КЗ «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка №1» ДОР від 24.03.2015 року про середньомісячну заробітну плату позивача, яка розрахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100 (з послідуючими змінами та доповненнями), становить 857,23 грн./а.с.102/

З часу звільнення позивача по день розгляду справи в суді (з 01.09.2014 року по 01.04.2015 року) середній заробіток за час вимушеного прогулу, становить 6000 грн. 61 коп., яка вираховується за формулою: 7 місяців х 857,23 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є повністю доведеними та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим з комунального закладу «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка №1» Дніпропетровської обласної ради», слід стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6000,61 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, мотивуючи це тим, що вказані дії відповідача є порушенням законних прав позивача на працю, які завдали позивачу моральних страждань.

Як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п.13 Постанови Пленуму ВСУ N4 від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно вимог ст. 237-1 КЗпП України, якщо порушення законних прав, призвело до моральних страждань робітника підприємства, то моральна шкода відшкодовується власником або уповноваженим ним органом підприємства. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, моральних страждань заявника, а також інших негативних наслідків.

Моральна шкода полягає у тому, що позивач пережив нервові страждання у зв'язку з втратою роботи та джерела до існування. Таким чином, суд вважає, що в цій частині позов підлягає також задоволенню.

Статтею ст. 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У відповідності із положеннями п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3828-VI від 06.10.2011 р.) позивачка звільнена від сплати судового збору, як особа, що заклала позов про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, у зв'язку із чим судові витрати слід стягнути в дохід Держави із відповідача у розмірі 487,20 грн.

У відповідності до п. ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст. ст. 10,59,60,88, 212,223, 367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального закладу «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка №1» Дніпропетровської обласної ради» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді охоронця комунального закладу «Дніпропетровської стоматологічної поліклініки №1» Дніпропетровської обласної ради» з 01 вересня 2014 року.

Стягнути з комунального закладу «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка №1» Дніпропетровської обласної ради», ЄДРПОУ 1986216 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 6000,61 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Стягнути з комунального закладу «Дніпропетровська стоматологічна поліклініка №1» Дніпропетровської обласної ради» на користь держави судові витрати у розмірі 487,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Г. Остапенко