Ухвала

від 01.04.2015 по справі 334/11792/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№22-ц/778/211/15 Головуючий у 1 інстанції: Козлова Н.Ю.

Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

Денисенко Т.С.,

при секретарі Хомяк К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Запорізька міська рада про встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

У позові зазначала, що вони з відповідачкою є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1. Їй на праві власності належать 38/100 часток вказаного будинку, а відповідачці на даний час належить 31/50 частина зазначеного житлового будинку. Будинок знаходиться на земельній ділянці земель житлової та громадської забудови кадастровий номер НОМЕР_1 площею 516 кв. м., яка надана під будівництво індивідуального житлового будинку (присадибна ділянка). Маючи намір здійснити приватизацію присадибної ділянки в розмірі, який фактично склався і яким вона користується, вона звернулась до Запорізької міської ради з відповідною заявою. Управлінням земельних ресурсів у м. Запоріжжі Запорізької області було видане Технічне завдання на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Відповідачка надала згоду на приватизацію частини присадибної ділянки, яка належить позивачці, але в подальшому відповідачка безпідставно, не мотивуючи свої дії, відмовилась підписати Акт погодження меж землекористування, мотивуючи тим, що на даний час, після узаконення прибудов до отриманої за договором дарування частини будинку, відповідачка має більшу частину домоволодіння, а тому претендує на більшу частину земельної ділянки. З 2008 року, між ними стали виникати сутички стосовно перерозподілу присадибної ділянки і зміни існуючого порядку користування нею. Посилаючись на ці обставини, просила встановити порядок користування земельною ділянкою.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_5, заперечення відповідачки ОСОБА_3 та прокурора Свинаренко Р.В., який представляв її інтереси, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Відповідно до частини першої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку (а.с. 8).

Із матеріалів справи вбачається, що співвласниками жилого будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 28 лютого 1994 року належить 9/100 часток жилого будинку АДРЕСА_1 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить 29/100 часток цього будинку, які вона успадкувала після смерті спадкодавця ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а загалом 19/50 частин будинку (9/100 +29/100 = 38/100=19/50).

ОСОБА_3 на підставі дубліката свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого Запорізьким МЖУ 28.02 1994 року №81 належить 31/50 частка зазначеного будинку (а.с. 33).

Рішенням виконкому Запорізької міської ради від 10.12.1964 року №523 за житловим будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 500 кв.м (а.с. 9, 39).

Згідно з витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку за цією адресою зареєстрована земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:04:032:0472 площею 0, 0516 га, яка перебуває у комунальній власності (а.с. 18).

Згідно з дослідженими апеляційним судом доказами, земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 500 кв.м була надана ОСОБА_8 для будівництва жилого будинку за договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, посвідченим 26 лютого 1965 року нотаріусом 2-ої Запорізької нотконтори. Цій договір, який зберігається в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації, має штамп - «Перерахунок ідеальних часток 31.12.1974 року. Технік підпис».

Із висновку технічної експертизи від 22.10.1974 року вбачається, що на той час пропонувалося встановити порядок користування земельною ділянкою цього будинку, з виділом у користування ОСОБА_7 земельної ділянка І площею 252 кв.м, ОСОБА_8 - земельної ділянка ІІ площею 252 кв.м (а.с. 52, 53). Проте, зазначений порядок користування не був встановленим ні добровільно, ні в судовому порядку.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26.04.1974р. жилий будинок АДРЕСА_1 був поділений по 1/2 частині між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 41).

Відповідно до ст. 119 ЦК УРСР, коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщенням в ньому підлягають відповідній зміні.

Аналогічна норма міститься й у ст. 357 ЦК України.

За свідоцтвом НОМЕР_3 про право власності на житловий будинок, виданим 30 грудня 1974 року Запорізьким міськкомунгоспом виконкому Запорізької міської ради, ОСОБА_8 стало належати 13/25 часток жилого будинку АДРЕСА_1. За свідоцтвом НОМЕР_2 про право власності на житловий будинок, виданим 30 грудня 1974 року Запорізьким міськкомунгоспом виконкому Запорізької міської ради, ОСОБА_7 стало належати 12/25 часток жилого будинку.

Зазначені 13/25 часток цього будинку після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, успадкували в рівних частках ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 14 липня 1988 року ( тобто кожній із них стало належати по 13/50 ч. будинку).

Зазначені 12/25 часток спірного будинку ОСОБА_7 продала ОСОБА_10 за договором купівлі-продажу від 10 червня 1975 року, посвідченим нотаріусом Другої Запорізької державної нотаріальної контори. Згодом, ці 12/25 частин спірного будинку ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_11 за договором дарування, посвідченим 20 вересня 1991 року нотаріусом Другої Запорізької державної нотаріальної контори.

28 лютого 1994 року після зміни ідеальних часток будинку Запорізьким МЖУ видані свідоцтва НОМЕР_4 про право власності на жилий будинок, за якими ОСОБА_11 стала власницею 31/50 частин зазначеного будинку, ОСОБА_7 - 29/100 частин, ОСОБА_9 -9/100 частин.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 успадкувала 29/100 часток цього будинку.

Таким чином, на тепер позивачці ОСОБА_4 належить 9/100 частин і 29/100 частин = 19/50 частин жилого будинку АДРЕСА_1. До перебудови будинку ця частина жилого будинку у 1988 році, коли вона стала співвласницею будинку, відповідала 19/50 частинам будинку, а 31/50 частина будинку, яка з 1991 року належить відповідачці ОСОБА_3, на той час складала 12/25 частин будинку.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи, проведеної 06 серпня 2014 року судовим експертом Лещенко К.І., фактично у користуванні співвласника ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка площею 306,3 кв.м, у користування співвласника ОСОБА_3 - земельна ділянка площею 209,7 кв.м. Фактичний порядок користування земельною ділянкою не відповідає 38/100 та 63/100 частинам співвласників у будинку та не відповідає вимогам п.3.25* ДБН 360-92**. Запропонований один І варіант порядку користування, за яким частина земельної ділянки S-1 площею 1,0 кв.м пропонується у спільне користування співвласників, співвласнику ОСОБА_2 пропонується в користування земельна ділянка S-2 площею 307, 05 кв.м, співвласнику ОСОБА_3 - земельна ділянка S-3 площею 207,95 кв.м. (а.с. 73-78).

Доводи апеляційної скарги про те, що за таким варіантом висновку експерта, який відповідає фактичному користуванню та вимогам п.3.25* ДБН 360-92** необхідно визначити порядок користування земельною ділянкою, необґрунтовані.

Відповідно до ст. 91 Земельного кодексу Української РСР 1970 року (далі - ЗК Української РСР), який діяв в 1988 році, особи, яким належить будинок на праві власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок.

Наступні зміни в розмірі часток у спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою.

Положеннями статей 90, 91 ЗК УРСР 1970 року, положеннями статей 30, 42, 105 ЗК України 1990 року. та положеннями статей 88, 120 ЗК України 2001р. передбачено, що в разі переходу права власності на відповідну частину житлового будинку переходить і право власності або право користування на відповідну частину земельної ділянки, а спори між громадянами, яким належить житловий будинок, господарські будівлі та споруди та земельні ділянки ,вирішуються за взаємною згодою, а в разі спору - судом.

У пунктах 21, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Згідно з вимогами ст. 90, 91 ЗК УРСР 1970 року з урахуванням розміру земельної ділянки жилого будинку АДРЕСА_1 як станом на 1988 рік -500 кв.м, так і на тепер -516 кв.м, до 12/25 частин будинку повинна відноситись земельна ділянка площею 240 кв.м або відповідно 247, 68 кв.м, а до 13/25 частин будинку - земельна ділянка площею 260 кв.м або відповідно 268,32 кв.м.

З огляду на зазначене, фактичним порядком користування спірною земельною ділянкою порушені права відповідачки, оскільки площа її земельної ділянки менше земельної ділянки, яка вирахувана у відповідності до 31/50 частини будинку, що належить їй на тепер, - на 111,47 кв.м, і у відповідності до 12/25 частини будинку, яку вона придбала у 1991 року, - не менше ніж на 31,55 кв.м. Тому порядок користування земельною ділянкою жилого будинку АДРЕСА_1 між співвласниками не може бути визначений за І варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної 06 серпня 2014 року судовим експертом Лещенко К.І., який запропонований з урахуванням фактичного порядку користування сторонами спірною земельною ділянкою та вимог п.3.25* ДБН 360-92**.

За таких обставин, суд дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою з виділенням у користування сторін земельних ділянок площею 306,3 кв.м та 209,7 кв.м.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують таких висновків суду.

Рішення відповідає обставинам справи та закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: