Постанова

від 21.08.2014 по справі 804/4000/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 р. справа № 804/4000/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі Пешехоновій О.В.

за участі представників сторін:

позивача Панченко А.В.

відповідача Гагарського А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс Упак» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172203 від 13.03.2014 р., -

встановив:

21 березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гласс Упак» (далі ТОВ «Гласс Упак») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000172203 від 13.03.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що не погоджується з податковим повідомленням-рішенням, винесеним відповідачем на підставі висновків документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Гласс Упак» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» за червень 2012 року, за результатами якої складено акт № 321/223/33516399 від 14.02.2014 р. Зокрема, позивач стверджує, що відповідачем при проведенні вказаної перевірки були досліджені всі первинні документи податкового та бухгалтерського обліку по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» у червні 2012 року, при цьому, зауважень щодо правильності їх складання або достовірності відображених у них даних у податкового органу не виникло. Зазначені документи, зокрема податкові накладні, на думку позивача, містять всі необхідні реквізити, відображені в реєстрах за відповідні періоди, а отже, є підставами для віднесення до складу податкового кредиту у червні 2012 року сум ПДВ, сплачених у складі вартості послуг, отриманих від ТОВ «Комплект Стандарт Плюс». Крім того, позивач вважає, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, передбачені п. 79.2 ст. 79 ПК України, оскільки всі документи по господарським взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» за червень 2012 року були надані податковому органу на запит у встановлений для цього строк, навіть незважаючи на те, що у запиті податкового органу йшлося про надання документів по взаємовідносинам з ТОВ «Комплекс Стандарт Плюс». Також, на думку позивача, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами суперечать положенням ст.ст. 204, 215 ЦК України, якими закріплено принцип презумпції правомірності правочину. Нікчемність вказаних правочинів з посиланням на встановлені юридичні факти, які б прямо вказували на їх недійсність, відповідачем не доведена. Посилаючись на викладене, позивач вважає неправомірними висновки податкового органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Гласс Упак» з ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» за червень 2012 року, а тому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000172203 від 13.03.2014 р., яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 276 900 грн., у томі числі за основним платежем - на суму 221 520 грн., за штрафними санкціями - на 55 280 грн. (а.с. 3-10).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року за даним позовом відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено її до судового розгляду (а.с. 1).

Від представника відповідача за довіреністю до суду надійшли заперечення на адміністративний позов від 24.04.2014 р., в яких зазначено, що проведеною позаплановою невиїзною перевіркою позивача встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого, позивачем неправомірно занижено податок на додану вартість за червень 2012 року на 221 520 грн. Зокрема, проведеною перевіркою встановлено відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Компонент Стандарт Плюс» за вказаний період, що потягло порушення порядку здійснення податкового обліку при визначенні позивачем об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань за перевіряємий період. Так, під час перевірки було встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компонент Стандарт Плюс» у червні 2012 року укладено договір з надання послуг. Згідно виписаних контрагентом податкових накладних, позивачу протягом червня 2012 року надавались послуги з передпродажної підготовки пластмасових ковпачків з дозатором для закупорювання пляшок. Проте, позивачем до перевірки не надано інформації щодо використання отриманих від ТОВ «Компонент Стандарт Плюс» послуг, в актах виконаних робіт не міститься необхідних даних про зміст і обсяг господарської операції (деталізації об'єкта надання послуг) та іншої інформації, згідно якої можливо зробити висновок щодо реального виконання цих послуг. В актах відсутня інформація щодо одиниці виміру господарської операції для розрахунку вартості всього обсягу наданих послуг, обсягу наданих послуг, відповідальних осіб за здійснення даної операції. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у власній господарській діяльності платника податків, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, або сплати грошових коштів. На підставі матеріалів перевірки, відповідачем з посиланням на положення ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зроблено висновок про те, що документи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарський відносин з ТОВ «Компонент Стандарт Плюс», не можуть виступати первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, оскільки фактичного здійснення господарської операції не відбулось. У зв'язку з цим, відповідач вважає обґрунтованими висновки перевірки платника податків, результати якої оформлені актом № 321/223/33516399 від 14.02.2014 р., та, відповідно, винесене на підставі цих висновків податкове повідомлення-рішення № 0000172203 від 13.03.2014 р., яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 276 900 грн., в томі числі за основним платежем - на 221 520 грн., за штрафними санкціями - на 55 280 грн. (а.с. 86-88).

В судовому засіданні 21.08.2014 року представник позивача за довіреністю Панченко А.В. підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача за довіреністю Гагарський А.П. заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у запереченні на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Гласс Упак» 14.04.2005 р. зареєстровано як суб'єкт господарської діяльності виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, та є платником податку на додану вартість. Вказане підприємство здійснює оптову торгівлю хімічними продуктами, оптовому торгівлю напоями (а.с. 77-79).

На підставі повідомлення про проведення перевірки від 04.02.2014 р. № 2330/10/04-62-22-3, та у відповідності до наказу № 166 від 04.02.2014 р., у період з 04 по 08 лютого 2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гласс Упак» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» за червень 2012 року, результати якої викладено в акті перевірки № 321/223/33516399 від 14.02.2014 року (а.с. 12 - 15).

При цьому, суд зазначає, що відповідачем у акті перевірки зазначено про її проведення по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Компонент Стандарт Плюс», хоча фактично всі описані у акті перевірки документи стосуються взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Комплект Стандарт Плюс». Таким чином, неправильне зазначення податковим органом в акті перевірки назви контрагента позивача (ТОВ «Компонент Стандарт Плюс»), враховуючи, що всі досліджені первинні документи, описані в акті, збігаються за своїми реквізитами з наявними у справі копіями документів по контрагенту ТОВ «Комплект Стандарт Плюс», не вплинуло на результати перевірки та її висновки, а тому суд розцінює це виключно як технічну помилку, що само по собі не є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України, а саме, заниження податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 221 520 грн.

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000172203 від 13.03.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 276 900 грн., у томі числі за основним платежем - на суму 221 520 грн., за штрафними санкціями - на 55 280 грн. (а.с. 16).

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, 21.03.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Гласс Упак» (замовник) та ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» (виконавець) укладено договір № 24 від 01.06.2012 р. на надання послуг з допродажної підготовки товарів. Згідно п. 1.2 Договору, на виконавця покладено зобов'язання здійснити переборку та сортування товару, завантаження та відвантаження товару, пакування та організацію перевезення вантажу. Строк дії договору - до 31.12.2012 року. Вартість та обсяг виконання послуг у договорі не визначено (а.с.18).

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Комплект Стандарт Плюс», позивачем до перевірки було надано податкові накладні: № 2 від 01.06.12, № 3 від 02.06.12, № 4 від 03.06.12, № 5 від 04.06.12, № 6 від 05.06.12, № 7 від 06.06.12, № 8 від 07.06.12, № 9 від 08.06.12, № 10 від 09.06.12, № 11 від 10.06.12, № 12 від 11.06.12, № 13-17 від 22.06.12, № 18 від 23.06.12, № 19 від 24.06.12, 20 від 25.06.12, № 21 від 26.06.12, № 22 від 27.06.12, № 23 від 28.06.12, № 24 від 29.06.12 (а.с. 19-41), а також акти здачі-прийняття робіт: ОУ-0601/01 від 01.06.12, ОУ-0602/01 від 02.06.12, ОУ-0603/01 від 03.06.12, ОУ-0604/01 від 04.06.12, ОУ-0605/01 від 05.06.12, ОУ-0606/01 від 06.06.12, ОУ-0607/01 від 07.06.12, ОУ-0608/01 від 08.06.12, ОУ-0609/01 від 09.06.12, ОУ-0610/01 від 10.06.12, ОУ-0611/01 від 11.06.12, ОУ-0622/01, ОУ-0622/02, ОУ-0622/03, ОУ-0622/04, ОУ-0622/05 від 22.06.12, ОУ-0623/01 від 23.06.12, ОУ-0624/01 від 24.06.12, ОУ-0625/01 від 25.06.12, ОУ-0626/01 від 26.06.12, ОУ-0627/01 від 27.06.12, ОУ-0628/01 від 28.06.12, ОУ-0629/01 від 29.06.12 (а.с. 42-64).

Крім того, на підтвердження факту придбання позивачем товару, щодо якого в подальшому було укладено договір № 24 від 01.06.2012 р. з ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» на надання послуг з його допродажної підготовки, позивачем надано договір № 18 від 15.05.2005 р., укладений ТОВ «Гласс Упак» з Shaoxing Yisite Package Co на поставку з Китаю ковпачків для закупорювання пляшок, додаткову угоду до нього № 2 від 08.10.2007 р. щодо продовження дії договору до 31.12.2012 року (а.с. 107-111), а також митну документацію на підтвердження ввезення вказаного товару (червоного та синього кольору) на митну територію України, зокрема, у лютому-березні 2012 року (а.с. 124-128).

На підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності (подальшої реалізації), позивачем надано договір поставки № 13/03 від 13.03.2012 р., згідно якого ТОВ «Гласс Упак» (продавець) реалізує ТОВ «Атлантіс» (покупець) ковпачки для закупорювання пляшок з дозатором (а.с. 129-130), специфікацію № 1 від 02.04.2012 року на поставку товару - ковпачка синього з логотипом «Українка» (а.с. 132), та видаткові накладні від 01.06.2012 р. та від 25.06.2012 р. на даний товар (а.с. 144-145).

Решта наданих позивачем документів як на придбання товару (ковпачків) у Shaoxing Yisite Package Co, так і на його подальшу реалізацію ТОВ «Атлантіс», не стосується спірного періоду (червень 2012 року), а тому суд не вдається до їх оцінки.

Проаналізувавши надані позивачем документи, що стосуються періоду, охопленого перевіркою, суд зазначає наступне.

На підставі наявних у позивача документів неможливо встановити дані, на підставі яких визначено одиницю виміру господарської операції для розрахунку вартості послуг, наданих йому ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» з допродажної підготовки ковпачків, а також неможливо підтвердити фактичне надання таких послуг.

Так, згідно договору № 24 від 01.06.2012 р. на надання послуг з допродажної підготовки товарів, на виконавця (ТОВ «Комплект Стандарт Плюс») покладено зобов'язання здійснити переборку та сортування товару, його завантаження та відвантаження, пакування та організацію перевезення вантажу.

Згідно податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт, ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» надано послуги з передпродажної підготовки пластмасового ковпачка з дозатором для закупорювання пляшок «Синій». При цьому, обсяг та перелік наданих послуг у жодному з цих документів не зазначений, хоча їх загальна вартість лише за червень 2012 року складає 1 329 119,6 грн.

В той же час, згідно наданої митної документації, на адресу позивача компанією Shaoxing Yisite Package Co був поставлений товар, а саме: ковпачки різного кольору (в тому числі сині) з логотипом для закупорювання пляшок, які в тому самому вигляді були реалізовані позивачем до ТОВ «Атлантіс» (згідно видаткових накладних, був поставлений товар: ковпачки для закупорювання пляшок сині з логотипом).

При цьому, у позивача відсутні будь-які документи первинного бухгалтерського та складського обліку щодо місця надання вказаних послуг, проведення завантаження, відвантаження зазначеного товару, його транспортування ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» (як це передбачено в договорі), зберігання на момент проведення робіт з допродажної підготовки, із зазначенням виду та обсягу таких робіт та відповідальних за це осіб. У позивача також відсутні документи, які б свідчили про виконання контрагентом певних технологічних процесів з метою передпродажної підготовки зазначеного товару, ресурсних та матеріальних затрат, які понесло ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» у зв'язку з проведенням передпродажних робіт, з яких можливо було б обґрунтовано встановити їх собівартість.

При цьому, з огляду на вартість придбаних позивачем у ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» послуг з передпродажної підготовки за червень 2012 року, суд вважає, що у разі, якщо б відбулося реальне надання вказаних послуг, повна відсутність у позивача та контрагента таких документів була б неможливою. В цьому контексті слід також зазначити, що договір поставки ковпачків від позивача до ТОВ «Атлантіс» не містить жодних додаткових умов відносно характеристик та зовнішнього вигляду товару, що поставляється, які б відрізняли його від умов придбання цього ж товару позивачем у виробника Shaoxing Yisite Package Co, що свідчить про фактичну відсутність жодних додаткових дій щодо проведення передпродажної підготовки вказаного товару.

Суд також зазначає, що договір № 24 між ТОВ «Гласс Упак» (замовник) та ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» (виконавець) на надання послуг з допродажної підготовки товарів було укладено 01.06.2012 р.

Податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт на послуги, надані позивачу ТОВ «Комплект Стандарт Плюс», датовані 01.06.12, 02.06.12, 03.06.12, 04.06.12, 05.06.12, 06.06.12, 07.06.12, 08.06.12, 09.06.12, 10.06.12, 11.06.12, 22.06.12, 23.06.12, 24.06.12, 25.06.12, 26.06.12, 27.06.12, 28.06.12, 29.06.12 (а.с. 19-41, 42-64).

При цьому, видаткові накладні на відвантаження від ТОВ «Гласс Упак» на адресу покупця ТОВ «Атлантіс» ковпачків, за якими ніби-то вже була проведена передпродажна підготовка, виписані 01.06.2012 р. - на 1 200,591 тис. одиниць товару, та 25.06.2012 р. - на 1 204,182 тис. одиниць товару (а.с. 144-145).

Таким чином, без будь-якої допродажної підготовки, в один день з укладенням позивачем договору з ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» на надання послуг з допродажної підготовки, ним на адресу покупця було відвантажено партію товару у кількості 1 200,591 тис. одиниць. Решта товару була відвантажена покупцю 25.06.2012 р., в той час, коли акти здачі-прийняття послуг з його допродажної підготовки складені 25.06.12, 26.06.12, 27.06.12, 28.06.12, 29.06.12, тощо.

Зазначене, у сукупності з викладеними вище обставинами, свідчить про те, що з наданих позивачем документів не вбачається факт реального придбання позивачем у ТОВ «Комплект Стандарт Плюс» послуг для здійснення передпродажної підготовки ковпачків для їх подальшої реалізації до ТОВ «Атлантіс», що обумовили витрати позивача на їх придбання.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення у платника податків сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 р., господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно ст. 3 цього Закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актам.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З викладеного вбачається, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», та інших нормативних актів, якими встановлюються вимоги до оформлення тих чи інших первинних документів, та лише у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В іншому разі, навіть якщо суб'єктами господарювання складені відповідні паперові носії (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), вони не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Виходячи з наведеного, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що документи, надані позивачем до перевірки (податкові накладні, акти виконаних робіт) не мають ознак первинних документів у зв'язку із невідповідністю вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також відображенням у них господарських операцій (послуг з перевезення), які фактично не відбулися. Відповідно, такі документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, незважаючи на те, що вони містять формальні реквізити таких документів.

За викладених обставин у їх сукупності, суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000172203 від 13.03.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 276 900 грн., у томі числі за основним платежем - на 221 520 грн., за штрафними санкціями - на 55 280 грн.

Враховуючи, що судове рішення прийнято не на користь позивача, з нього на користь державного бюджету України має бути стягнуто недоплачений при зверненні до суду судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 4 383 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс Упак» - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласс Упак» (код ЄДРПОУ 33516399) на користь державного бюджету недоплачений судовий збір за звернення до адміністративного суду з майновими вимогами у розмірі 4 383 грн. 80 коп. (чотири тисячі триста вісімдесят три гривні вісімдесят копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 26.08.2014 року.

Суддя В.В. Чорна