Постанова

від 02.04.2015 по справі 809/1003/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 809/1003/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного підприємства "Івано-Франківський обласний виробничо-технічний центр стандартизації і метрології "Облагростандарт" про стягнення заборгованості в сумі 5320,50 грн., -

ВСТАНОВИВ :

04.03.2015 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Івано-Франківський обласний виробничо-технічний центр стандартизації і метрології "Облагростандарт" (надалі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 5320,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених шляхом подання декларацій сум податкових зобов'язань з земельного податку. Крім того, за відповідачем рахується податковий борг з податку на прибуток та з земельного податку, що виник на підставі податкових повідомлень-рішень № 0003632204 від 14.08.2014 року та № 0033471503 від 27.11.2014 року. Загальна сума податкового боргу відповідача станом на день звернення до адміністративного суду становила 5320,50 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши 02.04.2015 року до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника в судовому засіданні. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явилася. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 76008, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, Калуське Шосе, будинок 1, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, інформацією про права та обов'язки та повісткою про виклик до суду, повернулась назад до суду з відміткою установи зв'язку про неможливість вручення вказаної кореспонденції з причин відсутності підприємства.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За таких обставини, суд дійшов висновку про те, що судова повістка про дату й час проведення судового засідання в даній справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтований, а тому його належить задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, що 27.02.1998 року проведено державну реєстрацію Державного підприємства "Івано-Франківський обласний виробничо-технічний центр стандартизації і метрології "Облагростандарт", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.02.2015 року (а.с.7-8). Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до норм підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9, підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10, підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265, статті 269 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків і зборів, а земельний податок - до місцевих податків.

Відповідач згідно пункту 133.1 статті 133 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником податку на прибуток підприємств та земельного податку.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Щодо заборгованості відповідача з земельного податку, яка виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язань, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкову декларацію з земельного податку за 2014 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір грошових зобов'язань, а саме: декларацію від 03.04.2014 року на загальну суму 8902,72 грн. з щомісячною сплатою 741,89 грн. (а.с.10-11). Згідно додатку № 1 до вказаної податкової декларацій, підставами сплати земельного податку є Державний акт права постійного користування землею 1-іф № 002711.

Самостійно визначені грошові зобов'язання відповідач за вказаний вище період в повному обсязі не виконав, і на момент розгляду справи податковий борг з земельного податку за липень-грудень 2014 року складає 4344,69 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з земельного податку на загальну суму 4344,69 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом ДП "Івано-Франківський обласний виробничо-технічний центр стандартизації і метрології "Облагростандарт".

Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях з податку на прибуток підприємств та земельного податку, то судом встановлено таке.

Статтею 75.1 Податкового кодексу України визначено, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 14.08.2014 року позивачем, за наслідками проведеної камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на прибуток, складено акт № 5733/09-15-22-04/5500478, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003632204 від 14.08.2014 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1020,00 грн. (а.с.12-13). Також 27.11.2014 року позивачем, за наслідками проведеної камеральної перевірки про порушення правил сплати (перерахування) податків, складено акт № 10078/15-03/05500478, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0033471503 від 27.11.2014 року, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції з земельного податку в сумі 189,52 грн. (а.с.14-15).

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлено рекомендованими листами на адресу державної реєстрації місцезнаходження відповідача: 76008, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, Калуське Шосе, будинок 1, що підтверджується копіями конвертів, які містяться в матеріалах справи, з відмітками працівників установи зв'язку про неможливість вручення даного листа, з причиною його повернення відправнику: «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, отриманої з офіційного Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, немає судових рішень за фактом оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки відповідачем відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0003632204 від 14.08.2014 року та № 0033471503 від 27.11.2014 року, згадані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися до адміністративного суду, то суд в цій адміністративній справі дійшов висновку про те, що визначені позивачем відповідачу грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1020,00 грн. та з земельного податку в сумі 189,52 грн. є узгодженими, та є податковим боргом. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську було надіслано відповідачу, за адресою державної реєстрації його місцезнаходження станом на час виставлення податкової вимоги, податкову вимогу форми "Ю" за № 661 від 31.03.2011 року. Однак, як вбачається з відмітки установи зв'язку на конверті: «за зазначеною адресою не проживає», вказана рекомендована кореспонденція не була вручена адресату. Проте суд, враховуючи норму п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, вище встановлені обставини, вважає, що податкову вимогу № 661 від 31.03.2011 року слід вважати врученою платнику податків - відповідачу у справі.

Відповідач згадану податкову вимогу не оскаржував. Враховуючи, що відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача в сумі 5320,50 грн. підтверджується довідкою про стан заборгованості відповідача станом 17.02.2015 року та витягами зі зворотного боку облікових карток платника - відповідача у справі (а.с.16-18).

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Державного підприємства "Івано-Франківський обласний виробничо-технічний центр стандартизації і метрології "Облагростандарт" про стягнення податкового боргу в сумі 5320,50 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити, а саме: стягнути рахунків Державного підприємства "Івано-Франківський обласний виробничо-технічний центр стандартизації і метрології "Облагростандарт", відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 786,29 грн., та на користь місцевого бюджету міста Івано-Франківська 4534,21 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Державного підприємства «Івано-Франківський обласний виробничо-технічний центр стандартизації і метрології «Облагростандарт» (ідентифікаційний код 05500478, що знаходиться за адресою: 76008, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, Калуське Шосе, будинок 1) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 786 (сімсот вісімдесят шість) гривень 29 копійок.

Стягнути з рахунків Державного підприємства «Івано-Франківський обласний виробничо-технічний центр стандартизації і метрології «Облагростандарт» (ідентифікаційний код 05500478, що знаходиться за адресою: 76008, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, Калуське Шосе, будинок 1) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь місцевого бюджету міста Івано-Франківська податковий борг в сумі 4534 (чотири тисячі п'ятсот тридцять чотири) гривні 21 копійку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 02.04.2015 року.