Постанова

від 01.04.2015 по справі 813/805/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року № 813/805/15

Львівський окружний адміністративний суду в складі:

головуючого - судді: Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Приймака С.І.

представника позивача Оксенюк У.А.

представника позивача Локатир І.І.

представника відповідача Шиби А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вествінд-Агро» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вествінд-Агро» ( далі - ТзОВ«Вествінд-Агро») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0008381510 від 01.12.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної документальної перевірки правомірності нарахування позивача бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2014 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року. Вважає, що основні фонди позивача в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності які не використовувалися - не є підставою для спростування факту про те, що дані основні засоби, а саме транспортні засоби, придбані без мети використання в господарській діяльності, що вони в подальшому не використовуються в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності позивача. Додатково пояснивши, що придбання транспортних засобів здійснив виключно з метою застосування їх у своїй господарській діяльності, оскільки на підставі статуту зареєстрованого Миколаївським районним управлінням юстиції Львівської області від 17.04.2013 року, фактичний вид діяльності позивача є вирощування зернових культур, бобових культур та насіння олійних культур. Протиправними, на думку позивача, слід вважати доводи контролюючого органу, що причиною виникнення від'ємного значення різниці є придбання основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності. Таким чином, податковим органом безпідставно відмовлено у наданні бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок ПДВ в суму 291 428,00 грн., відображеного в декларації за вересень 2014 року. Відповідно, ТзОВ «Вествінд-Агро» жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення - рішення прийнято неправомірно та підлягає скасуванню.

У зв'язку з проведенням реорганізації Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області здійснено заміну позивача на належного правонаступника - Миколаївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові, просила суд задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав, викладених в поданих суду письмових запереченнях (а.с.63-62). Додатково пояснив, що при проведенні позапланової перевірки ТзОВ «Вествінд-Агро» платником не надано актів приймання-передачі основних засобів по кожному об'єкту, відображеному і наданих вантажно-митних деклараціях. При перевірці журнал-ордеру №4 встановлено відображення основних засобів, придбаних при здійсненні імпортних операцій бухгалтерським записом Дт.рах.152 з Кт. Рах.46. Крім того, у відповідності до наданого керівником підприємства пояснень від 13.11.2014 року вбачається, що транспортні засоби в експлуатацію не веденні у зв'язку з тим, що не зареєстровані у відповідних структурах та податки, що виникають при реєстрації транспортних засобів не території України не сплачені. Вважає дії перевіряючого органу повністю правомірними при проведенні перевірки а висновки викладені у акті достовірними, тому вважає позов безпідставним. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 ст.2 КАС України можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

При вирішенні даної адміністративної справи до спірних правовідносин слід застосовувати норми Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі також - Закон №996-XIV),Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також -Закон №334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Закон № 168/97-ВР), наказу Міністерство фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995 року, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року № 1379, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що ТзОВ «Вествінд-Агро» здійснює свою діяльність на підставі статуту зареєстрованого Миколаївським районним управлінням юстиції Львівської області №14011020000000980 від 17.04.2013 року.

Код ТзОВ «Вествінд-Агро» за ЄДРПОУ:38663665.

Місцезнаходження товариства відповідно до установчих документів: Львівська область, Миколаївський район, с. Держів, вул. Л. Українки, будинок 89-А.

Фактичне місцезнаходження відповідає юридичній адресі.

Взято на податковий облік у ДПІ у Миколаївському районі від 18.12.2013 року за №13211369808.

Станом на 17.11.2014 року перебував на обліку в Миколаївській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

У періоді, за який проводилася перевірка, відповідно до свідоцтва від 01.08.2014 року №200181839, виданого Миколаївською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 386636613218, зареєстрований платником ПДВ з 01.08.2014 року.

Фактичний вид діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур та насіння олійних культур.

На даний вид діяльності не передбачено наявності дозвільних документів.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 12.11.2014 року № 309 виданого Миколаївською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, Залагою Зоряною Романівною -завідувачем сектору контролю за декларуванням податку на додану вартість відділу оподаткуванню та контролю об'єктів і операцій Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області згідно із п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 року №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» відповідно п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку

правомірності нарахування ТзОВ «Вествінд-Агро» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2014 року у розмірі 291 428,00 грн. відображеного у податковій декларації з ПДВ поданої за відповідний(податковий) період (за вересень 2014 року вх..№1400010030 від 20.10.2014 року) згідно із затвердженим планом перевірки, наведеним у додатку №1 до акта перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 17.11.2014року №756/15-00/38663665 (далі - акт перевірки) (а.с.11-23), у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.200.5, 200.14 (абз.в.) ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ(із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2014 року у розмірі 291 428,00 грн.

Акт перевірки підписано директором ТзОВ «Вествінд-Агро» Реельфсом Торбеном із запереченнями(а.с.23).

На підставі акта перевірки від 17.11.2014року №756/15-00/38663665 податковий орган 01.12.2014 року прийняв податкове повідомлення - рішення №0008381510 про відмову у наданні бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок ПДВ в суму 291 428,00 грн., відображеного в декларації за вересень 2014 року(а.с.28).

У відповідності до п.56.1, п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

15.12.2014 року ТзОВ «Вествінд-Агро» була подана скарга за вих..№01-15/12-2014 на податкове повідомлення-рішення №0008381510 від 01.12.2014 року до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області(а.с.29-32).

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області від 24.12.2014 року №216/10/1301-10-09-07 продовжено строк розгляду скарги по 15.02.2014 року включно(а.с.33).

30.01.2015 року рішенням Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області «Про результати розгляду скарги №01-15/12-2014 від 15.12.2014 року », скарга ТзОВ «Вествінд-Агро» була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0008381510 від 01.12.2014 року, винесене Миколаївською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області - без змін (а.с.34-35).

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомлення - рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що позивачем як внесок до статутного капіталу у серпні 2014 року імпортоване майно від фірми LEHMANN AGROTEHNIKA Sebastian Lehmann nn «Sp.z.o.o» Niepruszewo, ul. Swierkowa 664-320, Польща та «BIORENA AGRARHANDEL UG», Butenkamp 14,445699 Herten, Німечинна.

Для підтвердження факту ввезення матеріалів на митну територію України позивачем надано вантажно-митні декларації, зокрема:

- №007649 від 14.08.2014 року на загальну суму за рахунком 979 859,33 грн. ПДВ сплачене митним органом в сумі 195 971,87 грн. - внесок до статутного фонду: трактор марки СASE IH, модель STX 440, гусеничний, що використовувався, 2007 року виробництва, модельний рік 2007 рік, номер рами JEE0098865,тип двигуна - дизельний, об'ємом - 8277 см. куб., колісна формула -4х4, червоного кольру, LEHMANN AGROTEHNIKA Sebastian Lehmann nn «Sp.z.o.o» Niepruszewo, ul. Swierkowa 664-320, Польща(а.с.39-40);

- №008086 від 22.08.2014 року на загальну суму за рахунком 477 281,42 грн. ПДВ сплачене митним органом в сумі 95 456,28 грн. - внесок до статутного фонду: трактор марки СASE IH, модель MAGNUM 7240 колісний, що використовувався, 1996 року випуску, модельний рік 1996 рік, номер рами JJ0061380,тип двигуна - дизельний, об'ємом - 8268 см. куб., колісна формула -4х4, червоного кольру, «BIORENA AGRARHANDEL UG», Butenkamp 14,445699 Herten, Німечинна (а.с.36-38).

За серпень 2014 року позивачем за імпортовані основні засоби сплачено ПДВ на митниці в сумі 291 428,15 грн, що не заперечується відповідачем і у акті перевірки.

20.10.2014 року позивачем подано до Миколаївської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію №1400010030 з ПДВ за вересень 2014 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ і сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивач складає 291 428,00 грн. (а.с.50-51,54).

Відповідно до даних розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за врахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 291 428,00 грн.

Судом під час розгляду справи встановлено, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена позивачем у попередніх податкових періодах. Згідно довідки про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодах, що залишається не погашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду складає ПДВ, яке виникло в серпні 2014 року - 291 428,15 грн.

Актом підтверджено, що причиною виникнення від'ємного значення є придбання основних фондів фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності позивача.

При перевірці імпортних операцій не встановлено відхилення з АРМ «Митниця».

Згідно акта перевірки вбачається, що під час проведення перевірки правомірності застосування ставок оподаткування податком на додану вартість у звітних періодах, які підлягають перевірці, порушень не встановлено(а.с.15).

Проведеною перевіркою відображеного показника в рядку 10-17 на підставі таких документів: реєстр отриманих податкових накладних, податкові накладні, договори, контракти, ВМД, платіжні доручення, реєстри по рахунках « 630», « 632», « 311», « 312», « 313», « 024», а також засвідчено те, що проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих позивачем показників в рядках 10-17 декларації за серпень 2014 року(а.с.50-51).

Станом на момент проведення відповідачем перевірки, за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, не встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту за серпень - вересень 2014 року податкових накладних не зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зокрема, судом встановлено, що транспортні засоби під час перевірки не введено в експлуатацію і обліковуються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року за №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.12.1999 року за №893/4183.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні за своїм змістом положення містяться також і у п.200.4 ст. 200 ПК України.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.10.2011 року по справі № 21-231а11 (номер у ЄДРСР 19130706) за змістом наведеної норми попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України не обмежують право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, тобто не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. Єдиною підставою для отримання бюджетного відшкодування є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Оскільки факт сплати позивачем на користь своїх постачальників, за наслідками взаємовідносин з якими позивачем сформований податковий кредит, податку на додану вартість у ціні придбаних товарів у сумі 291 428,00 грн. за вересень 2014 року не заперечується податковим органом ані в акті перевірки, ані в письмових запереченнях на позовну заяву та зважаючи на викладене - зменшення відповідачем підприємству суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість є безпідставним.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів із цього податку. Рішення платника податку відображається у податковій декларації.

Аналогічні за своїм змістом положення містяться також і у п.200.1, 200.6 ст. 200 ПК України.

Відповідно до підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обовязкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Аналогічні за своїм змістом положення містяться також і у п. 102.5 ст. 102 ПК України

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 06.12.2012 року по справі № 21-354а11 (номер у ЄДРСР 22547554) системне тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено граничні строки для подання заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, і ця норма не встановлює строків, протягом яких здійснюється зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобов'язань із цього податку наступних податкових періодів, якщо заява про таке відшкодування подана своєчасно.

Відповідно до п.200.5. ст.200 Податкового кодексу України, на порушення якої посилається відповідач, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Одночасно судом вказує на безпідставність застосування відповідачем до спірних правовідносин положень п.200.5 ст. 200 ПК України, згідно з яким не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, оскільки відповідач у акті перевірки (ст.21) зазначає про те, що загальний обсяг оподатковуванних операцій за 12 календарних місяців, які передують заявленій до відшкодування сумі ПДВ по декларації за вересень складає 0,00 грн.

А отже, відповідач неправомірно посилається на порушення п. 200.5 статті 200 ПКУ. Наведена норма не позбавляє платника податків основних фондів права на бюджетне відшкодування.

Облік транспортих засобів, позивачем здійснюється по рахунку 15 «Капітальні інвестиції» і, в подальшому, після прийняття в експлуатацію, буде відображено позивачем на рахунку 10 «Основні засоби».

А отже, Товариство здійснює ведення бухгалтерського та податкового обліку в рамках діючого законодавства.

Таким чином, незалежно від того, що позивачем (не введено в експлуатацію) є капітальною інвестицією та не є основним фондом у розумінні пп. 14.1.138 п.14.1 ст. 14 ПК України, позивач має право на нарахування податкового кредиту і, відповідно, на бюджетне відшкодування, оскільки згідно з ст.ст. 198, 200 ПК України, саме капітальне інвестування у необоротні капітальні активи, яка лише у подальшому буде основним засобом у розумінні пп.14.1.138 п.14.1 ст. 14 ПК України, передбачає право позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування, так як згідно з ПК України, це право виникає незалежно від того, чи такі товари та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Дана позиція узгоджується з практикою Вищого адміністративного суду України, а саме ухвалами від 02.09.2014 року у справі № К/800/3353/14; від 15.04.2014 року у справі №К/999І/5893/11; від 19.03.2014 року у справі № К/800/11710/13.

Відповідно до 200.6 ст.200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

За приписами п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що ними передбачено чітко визначені підстави для позбавлення права для бюджетного відшкодування та алгоритм дій контролюючого органу у таких випадках.

Суд зазначає, що положеннями статті 200 Податкового кодексу України не передбачено застережень щодо участі фактичної сплати ПДВ постачальникам у розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ та напрямів його використання при складанні декларацій з ПДВ (для визначення від'ємного значення чи перекриття поточних податкових зобов'язань з ПДВ). Участь цієї сплати у розрахунку бюджетного відшкодування обмежується лише розміром від'ємного значення з ПДВ.

Відповідно до пункту 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зі змісту вищевикладеного слідує, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

Дана правова позиція викладена також в ухвалах Вищого адміністративного суду України у справі № К/800/21695/13 від 10.10.2013 року, № К/9991/47835/12 від 30.10.2012 року.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З положень даної норми випливає, що подання платником податків до відповідного контролюючого органу разом із податковою декларацією заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, є лише правом, а не обов'язком платника податків. Прийняття такого рішення віднесено виключно до повноважень саме платника податку.

Зважаючи на викладене суд вважає, що у позивача були всі підстави заявляти суму 291 428,00 грн. до бюджетного відшкодування у вересні 2014 року, а у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у відшкодуванні з підстав викладених у акті перевірки, акт №756/15-00/38663665 17.11.2014року.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади (в тому числі органи Податкової служби) , їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції' України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Суд зазначає, що податковий орган, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетними відшкодуваннями, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування надіславши платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначити підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17, 18, 49, 51, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0008381510 від 01.12.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вествінд-Агро» 487 (чотириста вісімдесять сім) грн. 20 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повий текст постанови виготовлено 06 квітня 2015 року.

Суддя Костецький Н.В.