Постанова

від 31.03.2015 по справі 823/469/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року справа № 823/469/15

м. Черкаси

11 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Литвинчук В.М.,

за участю:

представника позивача приватного сільськогосподарського підприємства «Сяйво» Горбачевської Ю.В. - за довіреністю,

представника відповідача Головного управління Держземагентства у Черкаській області Чередніченка С.О. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства «Сяйво» до Головного управління Держземагенства у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю «Земельно-кадастрове бюро» про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулося приватне сільськогосподарське підприємство «Сяйво» (надалі - ПСП «Сяйво»), в якому просить визнати відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації Головного управління Держземагентства у Черкаській області (надалі - ГУ Держземагентства у Черкаській області) № 43/С/300-15-СГ від 05.01.2015р. протиправною, а також зобов'язати відповідача надати приватному сільськогосподарському підприємству «Сяйво» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в адміністративних межах Мошурівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ГУ Держземагентства у Черкаській області своїм рішенням від 05.01.2015 р. № 43/С/300-15-СГ відмовило позивачеві у виготовленні технічної документації із землеустрою щодо складання документа, який посвідчує право користування на умовах оренди земельними ділянками, з посиланням на те, що технічна документація по встановленню меж земельної ділянки в натурі не включає в себе дозволу ГУ Держземагентства на виготовлення відповідної документації. Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки, вчинення вищевказаних дій, у відповідності до вимог ст.ст.122, 123 Земельного Кодексу України, а також Положення про Державне агентство земельних ресурсів України відноситься до компетенції саме ГУ Держземагентства у Черкаській області, який виступає територіальним органом Державного агента земельних ресурсів України.

Представник ПСП «Сяйво» в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник ГУ Держземагентства у Черкаській області проти задоволення вимог позовної заяви заперечив повністю з підстав викладених у запереченні та просив суд залишити його без задоволення. Додатково наголосив, що у відповідності до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, встановлення меж земельної ділянки в натурі здійснюється на підставі вже розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою, на замовлення землекористувача. Розробниками документації із землеустрою, зазначив представник відповідача, є юридичні особи, які володіють необхідними технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників. Таким чином, рішення ГУ Держземагентства у Черкаській області від 05.01.2015 р. № 43/С/300-15-СГ, яким ПСП «Сяйво» відмовлено в задоволенні його заяви та рекомендовано звернутись до проектної організації для виготовлення технічної документації є законним та обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Земельно-кадастрове бюро» надало суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.11.2011 р. між Тальнівською РДА та ПСП «Сяйво» укладено договір оренди № 701 (а.с.7-8).

У відповідності до п.1 зазначеного договору, Тальнівська РДА надає, а ПСП «Сяйво» приймає в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 61,9 га із земель державного земельного запасу (рілля), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, по ціні 662,00грн. за 1 га, терміном з 1 грудня 2011 року по 30 листопада 2016 року, за межами населеного пункту, в адмінмежах Мошурівської сільської ради.

Оскільки, станом на жовтень 2014 року вказаний договір зареєстрований не був, 10.10.2014 р. ПСП «Сяйво» звернулось до ТОВ «Земельно-кадастрове бюро» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, який посвідчує право користування на умовах оренди земельними ділянками.

Листом від 23.10.2014 р. № 322 (а.с.6) ТОВ «Земельно-кадастрове бюро» повідомило позивача, що у відповідності до ст.123 Земельного Кодексу України право надання дозволу на розробку проектної документації надано ГУ Держземагентства у Черкаській області, а тому було запропоновано звернутись з відповідною заявою та необхідним пакетом документів саме до відповідача, для отримання такого дозволу.

В подальшому, з урахуванням вищевказаної відповіді ТОВ «Земельно-кадастрове бюро», 15.12.2014 р. ПСП «Сяйво» звернулось до ГУ Держземагентства у Черкаській області із аналогічною заявою.

Рішенням від 05.01.2015 р. № 43/С/300-15-СГ (а.с.5) ГУ Держземагентства у Черкаській області відмовило в задоволенні заяви ПСП «Сяйво», обґрунтовуючи своє рішення тим, що технічна документація по встановленню меж земельної ділянки в натурі не включає в себе дозволу ГУ Держземагентства на виготовлення відповідної документації та порадила позивачеві звернутись до проектної організації для виготовлення технічної документації.

Вважаючи відмову ГУ Держземагентства у Черкаській області від 05.01.2015 р. № 43/С/300-15-СГ протиправною, ПСП «Сяйво» звернулось до суду за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею в державі регулюються Земельним кодексом України (надалі - ЗК України).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення, у відповідності до ч.2 зазначеної статті належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури (ч.3 ст.22 ЗК України).

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено ст.123 ЗК України.

Суд зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Указом Президента України від 08.04.2011 р. № 445/2011 було затверджено «Положення про Державне агентство земельних ресурсів України» (надалі - Положення).

Пунктом 1 зазначеного Положення визначено, що державне агентство земельних ресурсів України є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Держземагентство України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, а також через міськрайонні, міжміські, міжрайонні територіальні органи (п.7 Положення).

З урахуванням вищевказаних норм суд дійшов висновку, що ГУ Держземагентства у Черкаській області є тим територіальним органом, який у відповідності до вимог вищевказаного Положення виконує функції Держземагентства України на місцях.

Завдання Держземагентства України та його територіальних органів відповідно до покладених на них завдань визначено п.4 Положення. Так, відповіді органи зокрема: передають відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб (що кореспондується також з вимогами ч.4 ст.122 ЗК); беруть участь у погодженні документації із землеустрою, тощо.

З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що станом на даний час, а також у відповідності до вимог ст.ст.122, 123 ЗК України та вимог «Положення про Державне агентство земельних ресурсів України», право надання дозволу на розробку проектної документації віднесено саме до компетенції ГУ Держземагентства у Черкаській області, як територіальному органу Держземагентства України, що володіє вказаними повноваженнями.

Тобто, вказані повноваження разом із іншими складають зміст компетенції відповідача та є його виключними повноваженнями.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дії з приводу якої подано позов - прийняття рішення від 05.01.2015 р. № 43/С/300-15-СГ про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, який посвідчує право користування на умовах оренди земельними ділянками, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ПСП «Сяйво» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Черкаській області у наданні дозволу приватному сільськогосподарському підприємству «Сяйво», ідентифікаційний код 32285775, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в адміністративних межах Мошурівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Черкаській області надати дозвіл приватному сільськогосподарському підприємству «Сяйво», ідентифікаційний код 32285775, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в адміністративних межах Мошурівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, що посвідчує право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду .

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 06.04.2015 року.