Ухвала

від 31.03.2015 по справі 814/2460/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2460/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Філевського Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТА лтд» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕСТА лтд» (далі ТОВ «ЕСТА лтд») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2014 року № 0002092201 та № 0002102201.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 25 червня по 09 липня 2014 року посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 16 липня 2014 року за № 1677/14-04-22-01/31043814, в якому зазначено,серед іншого, про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.138.1.1 п. 138.1, пунктів 138.2, 138.4 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п. 146.1 ст. 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 139723 грн., а також пункту 198.3 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 146723 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2014 року № 0002092201, яким ТОВ «ЕСТА лтд» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 139723 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24184 грн. 50 коп., а також № 0002102201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 146723 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 36680 грн. 75 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року позовні вимоги ТОВ «ЕСТА лтд» задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 липня 2014 року № 0002092201 та № 0002102201. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, судом не прийнято до уваги вимоги ст. ст. 71, 72, 83 Податкового кодексу України, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 16 Закону України «Про інформацію», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88, щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 25 червня по 09 липня 2014 року посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 16 липня 2014 року за № 1677/14-04-22-01/31043814, в якому зазначено,серед іншого, про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.138.1.1 п. 138.1, пунктів 138.2, 138.4 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п. 146.1 ст. 146 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 139723 грн., а також пункту 198.3 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 146723 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 липня 2014 року № 0002092201, яким ТОВ «ЕСТА лтд» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 139723 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24184 грн. 50 коп., а також № 0002102201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 146723 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 36680 грн. 75 коп..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «ЕСТА лтд» норм Податкового кодексу України при формуванні витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з контрагентами.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ТОВ «ЕСТА лтд» є виробництво інших виробів із пластмас та будівництво прогулянкових і спортивних човнів.

При цьому позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду укладено договори з контрагентами ТОВ «АНК-СЕРВІС», ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС», ТОВ «КОНТУР-КОНТАКТ» та ТОВ «Енерготех-Ком», а саме:

- договір купівлі-продажу від 18 квітня 2011 року за № 42, відповідно до якого Продавець (ТОВ «АНК-СЕРВІС») зобов'язується передати у власність Покупця (позивач), а останній - прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (вставка лопаті, запчастини по збірки лопаті, інші механізми та запчастини, матеріали) в асортименті та за цінами, визначеними в додатках до договору. Поставка здійснюється за місцем знаходження Покупця (т. 1 а. с. 180-182);

- договір поставки від 30 вересня 2011 року за № 66, відповідно до якого Продавець (ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС») зобов'язується передати у власність Покупця (позивач), а останній - прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (клей Terocal 5045) в асортименті та за цінами, визначеними в додатках до договору. Поставка здійснюється за місцем знаходження Покупця (т . 2 а. с. 51-53);

- договір поставки від 27 лютого 2013 року за № 27/02, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Енерготех-Ком») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (позивач), а останній - прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності (комплектуючі продукції, вузли кріплення, інші механізми та запчастини, матеріали) найменування, кількість та ціна яких визначаються специфікаціями до договору (т . 2 а. с. 90-91);

- договір підряду від 02 серпня 2013 року за № 02/08-1, відповідно до якого Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ «Енерготех-Ком») приймає на себе зобов'язання виконати встановлення кран-балки з електротельфером вантажопідйомністю 5 т в діючому цеху позивача (т. 3 а. с. 171-175);

- договір підряду від 05 серпня 2013 року за № 05/08-1, відповідно до якого Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ «Енерготех-Ком») приймає на себе зобов'язання виконати пусконаладку кран-балки з електротельфером вантажопідйомністю 5 т в діючому цеху позивача (т. 3 а. с. 194-198);

- договір підряду від 01 жовтня 2013 року за № 01/10-13, відповідно до якого Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ «Енерготех-Ком») приймає на себе виконання балансировки зборки лопаті (т. 3 а. с. 139-140);

- договір підряду від 11 листопада 2013 року за № 11/11-13, відповідно до якого Замовник (позивач) доручає, а Підрядник (ТОВ «Енерготех-Ком») приймає на себе виконання балансировки робочого колеса РК-70 вентилятора градирні (т. 3 а. с. 157-158);

- договір поставки від 30 жовтня 2013 року за № 30/10-13, відповідно до якого Продавець (ТОВ «КОНТУР-КОНТАКТ») зобов'язується поставити Покупцю (позивач), а останній - прийняти та оплатити товар (кабель ААБ 3*95 220 метрів). Кількість та вартість товару в окремій партії визначаються у додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару (т. 3 а. с. 217-218).

Крім того, матеріалами справи встановлено, що протягом перевіреного періоду позивачем також були здійсненні господарські операції з контрагентами ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «АВІСТА-ЛОГІСТИК» та ФОП ОСОБА_2, реальність яких підтверджена первинними документами та використанням придбаних товарно-матеріальних цінностей в подальшій господарській діяльності ТОВ «ЕСТА лтд» (т. 2 а. с. 1-12, 13-50, 76-78).

Витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою товару, отриманого від ТОВ «АНК-СЕРВІС», ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС», ТОВ «Енерготех-Ком», ТОВ «КОНТУР-КОНТАКТ», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «АВІСТА-ЛОГІСТИК» та ФОП ОСОБА_2, віднесено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування.

В акті перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, вартості товарів, придбаних у ТОВ «АНК-СЕРВІС», ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС», ТОВ «Енерготех-Ком», ТОВ «КОНТУР-КОНТАКТ», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «АВІСТА-ЛОГІСТИК» та ФОП ОСОБА_2, реальність господарських операцій з якими, на думку посадових осіб контролюючого органу, не доведена.

В обґрунтування висновку щодо не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з названими вище контрагентами, відповідач посилається на акти перевірки:

- ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 19 лютого 2014 року № 571/14-02-22-01/34319308 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Профінструмент-Україна» з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «СВД-М» за грудень 2011 року, з ТОВ «ДОСС ІНСТРУМЕНТ УКРАЇНА» за лютий, березень, червень, листопад 2011 року, лютий, березень, травень, червень, серпень, листопад 2012 року, з ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ» за лютий 2012 року, з ТОВ «АТЛАНТ-Д» за листопад 2011 року, з ТОВ «УКРПРОМБУД» за січень 2012 року, з ТОВ «ДНІПРОЗВАРКА» за лютий-серпень 2012 року та правомірності формування податкових зобов'язань та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ «СВД-М» у грудні 2011 року, у ТОВ «ДОСС ІНСТРУМЕНТ УКРАЇНА» у лютому, березні, червні, листопаді 2011 року, лютому, березні, травні, червні, серпні, листопаді 2012 року, у ТОВ ПМТП «ПРОМСНАБ» у лютому 2012 року, у ТОВ «АТЛАНТ-Д» у листопаді 2011 року, у ТОВ «УКРПРОМБУД» у січні 2012 року, у ТОВ «ДНІПРОЗВАРКА» у лютому-серпень 2012 року»;

- ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 03 листопада 2011 року № 2833/23-100/36487083 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АНК-СЕРВІС» щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період липень, серпень 2011 року»;

- ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 13 березня 2012 року № 349/22-225/30565548 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ НК «АЛЬФА НАФТА» за вересень, жовтень 2011 року, ТОВ «МАКС-МЕТАЛ» за листопад 2011 року, ТОВ «КС АЛЬЯНС СЕРВІС» за грудень 2011 року та контрагентами-покупцями»;

- ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 23 травня 2013 року № 471/17-208/НОМЕР_3 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період березень, квітень, червень 2012 року по взаємовідносинам з платником податків контрагентом-постачальником ТОВ «Компанія «Трейд Оіл» за період березень 2012 року, ТОВ ТПК «Дніпроінвест» за період квітень 2012 року, ТОВ «Федельта» за період червень 2012 року та з контрагентами-покупцями»;

- ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15 листопада 2013 року № 1877/26-57-22-03-07/37588080 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АВІСТА-ЛОГІСТИК» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 02 березня 2011 року по 31 грудня 2012 року»;

- ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 13 січня 2014 року № 2/14-04-22-03/23083299 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОНТУР-КОНТАКТ» щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01 квітня 2013 року по 31 жовтня 2013 року»;

- ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 15 травня 2014 року № 498/2654-22-03-07/38313556 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Енерготех-Ком», з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01 березня 2013 року по 31 березня 2014 року».

У вказаних актах перевірок контролюючими органами зазначено про наявність ознак відсутності фактів реального здійснення названими підприємствами господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Проте, всупереч висновкам відповідача, витрати по названим вище господарським операціям ТОВ «ЕСТА лтд» з ТОВ «АНК-СЕРВІС», ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС», ТОВ «Енерготех-Ком», ТОВ «КОНТУР-КОНТАКТ», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «АВІСТА-ЛОГІСТИК» та ФОП ОСОБА_2 безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «АНК-СЕРВІС», ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС», ТОВ «Енерготех-Ком», ТОВ «КОНТУР-КОНТАКТ», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «АВІСТА-ЛОГІСТИК» та ФОП ОСОБА_2 включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів - договорів підряду та договору купівлі-продажу з додатками до них, актів виконаних робіт (наданих послуг), видаткових та податкових накладних, розрахункових документів, а також документів, що підтверджують транспортування придбаного позивачем товару (т. 1 а. с. 180-238, т. 2 а. с. 1-50, 51-58, 76-78, 90-112, 128-130, 176-179, 191-194, 206-209, 227-230, т. 3 а. с. 8-15, 29-32, 38-51, 71-78, 126-129, 139-160, 171-216, 217-221), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Крім того, позивачем також надані первинні документи, що підтверджують подальше використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності (т. 1 а. с. 239-246, т. 2 а. с. 59-75, 113- 126, 131-157, 161-175, 180-190, 195-205, 209-226, 231-251, т. 3 а. с. 1-7, 12-28, 33-37, 46-70, 79-125, 130-138, 161-170).

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед податковим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платників податків, якими в даному випадку є ТОВ «АНК-СЕРВІС», ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС», ТОВ «Енерготех-Ком», ТОВ «КОНТУР-КОНТАКТ», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «АВІСТА-ЛОГІСТИК» та ФОП ОСОБА_2. При цьому можливе невиконання такими контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ТОВ «ЕСТА лтд») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальники товарів (ТОВ «АНК-СЕРВІС», ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС», ТОВ «Енерготех-Ком», ТОВ «КОНТУР-КОНТАКТ», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «АВІСТА-ЛОГІСТИК» та ФОП ОСОБА_2Б.) були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, витрат позивача за названими вище договорами з ТОВ «АНК-СЕРВІС», ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС», ТОВ «Енерготех-Ком», ТОВ «КОНТУР-КОНТАКТ», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «АВІСТА-ЛОГІСТИК» та ФОП ОСОБА_2, що свідчить про неправомірне визначення позивачу контролюючим органом зобов'язання з податку на прибуток в сумі 139723 грн. за основним платежем.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146723 грн. за основним платежем визначено позивачу податковим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, по названим вище угодам з ТОВ «АНК-СЕРВІС», ТОВ «СТРОЙ-ЛЮКС», ТОВ «Енерготех-Ком», ТОВ «КОНТУР-КОНТАКТ», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «АВІСТА-ЛОГІСТИК» та ФОП ОСОБА_2.

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаним угодам правомірно віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 146723 грн. є правомірним.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 30 липня 2014 року № 0002092201 та № 0002102201 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 06 квітня 2015 року.

Головуючий:

Судді: