Рішення

від 31.03.2015 по справі 910/2735/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/2735/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікса ЛТД»

до Фізичної особи - підприємця Попова Володимира Анатолійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»

про стягнення 31 000, 00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Попов В.А.

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікса ЛТД» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Попова Володимира Анатолійовича (далі - відповідач) про стягнення 31 000, 00 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати щодо сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він надав відповідачу послуги з перевезення вантажів у міжнародному сполученні, за які останній в порушення взятих на себе зобов'язань в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 31 000, 00 грн. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/2735/15-г, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», розгляд справи призначено на 17.03.2015 р.

12.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої він просить суд стягнути з відповідача 31 000, 00 грн. основного боргу, 10 690, 75 грн. інфляційних втрат, 2 896, 17 грн. пені та 952, 93 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 17.03.2015 р. представник позивача підтримав подану 12.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні 17.03.2015 р. проти позову заперечив, на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/2735/15-г від 11.02.2015 р. подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання 17.03.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 17.03.2015 р. судом було розглянуто подану представником позивача 12.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про збільшення розміру позовних вимог, та вирішено відмовити у прийнятті означеної заяви до розгляду, оскільки викладені в ній вимоги є фактично заявленням іншого позову в межах вже порушеного провадження у справі, у зв'язку з чим справа розглядається в редакції первісно заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 31.03.2015 р.

25.03.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання розглядати справу без участі його представника.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 31.03.2015 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 31.03.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.02.2014 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) було укладено Договір № 18/02/14 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному сполученні.

Предметом даного Договору є порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами при плануванні, здійсненні та розрахунках за перевезення вантажів в міжнародному автомобільному сполученні (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору перевізник зобов'язується доставити ввірений йому експедитором вантаж, зазначений в накладній, до місця призначення та видати вантажоотримувачу, а експедитор зобов'язується оплатити перевезення вантажу з коштів, отриманих від замовника.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в разовому замовленні, яке експедитор висилає перевізнику після узгодження з перевізником. Замовлення - заявка є невід'ємною частиною Договору та має однакову з ним юридичну силу.

Згідно з п. 5.1. Договору перевезення здійснюються на підставі графіків та маршрутів, оформлених експедитором у формі замовлення та узгоджених не менше, ніж за 24 години до завантаження (без урахування вихідних днів).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що розрахунки за перевезення експортно-імпортних вантажів як по території України, так і по території іноземних держав здійснюються експедитором за договірними ставками, зазначеними в заявці.

В силу п. 7.2. Договору перевізник пред'являє експедитору для оплати рахунок-фактуру і CMR з відміткою отримувача про отримання вантажу, податкову накладну та акт виконаних робіт.

Оплата здійснюється в гривнях шляхом безготівкових розрахунків протягом строку, обумовленого в разовому замовленні після надання оригіналу CMR та рахунку-фактури.

Відповідно до п. 12 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року. У разі відсутності письмового звернення будь-якої із сторін за 30 днів до закінчення строку його дії, Договір вважається продовженим на наступний термін.

18.02.2014 р. відповідач надав позивачу два замовлення на перевезення металопрокату масою до 22 тон сполученням Дніпропетровськ (Україна) - Бурса (Турція), сума фрахту - 15 500, 00 грн. по кожному із замовлень, б/н розрахунок 2-3 дня після відвантаження.

Позивачем взяті на себе зобов'язання з перевезення вантажу виконані належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно-транспортними накладними CMR № 0147214 від 26.02.2014 р., CMR № 014206 від 26.02.2014 р., а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 00000000056 від 26.02.2014 р. на суму 15 500, 00 грн. та № 00000000057 від 26.02.2014 р. на суму 15 500, 00 грн., підписаними представниками обох сторін без зауважень та заперечень.

Для оплати наданих послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні позивач виставив відповідачу рахунки № 56 від 26.02.2014 р. на суму 15 500, 00 грн. та № 57 від 26.02.2014 р. на суму 15 500, 00 грн.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань означені рахунки відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості в сумі 31 000, 00 грн.

У відповідь на вищевказану претензію відповідач листом від 11.01.2015 р. повідомив позивача про те, що на виконання умов Договору він надав до ПАТ «Банк Форум» платіжне долучення № 300 про сплату 31 000, 00 грн. на користь ТОВ «Нікса ЛТД», у зв'язку з чим вважає, що ним належним чином був виконаний обов'язок по оплаті наданих послуг, і запропонував позивачу звернутися з вимогою до ПАТ «Банк Форум».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до третьої особи з претензією від 10.06.2014 р., в якій вимагав негайно провести перерахування грошових коштів за платіжним дорученням № 300 від 07.03.2014 р. отримувачу ТОВ «Нікса ЛТД».

Проте, третя особа листом № 4214/34 від 16.07.2014 р. повідомила відповідача про те, що на підставі постанови Правління НБУ від 13.06.2014 р. № 355 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.06.2014 р. № 49 «Про початок ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію», у зв'язку з чим запропонувала відповідачу звернутися з вимогами в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З огляду на те, що надані позивачем послуги з перевезення вантажів залишились не оплаченими, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось судом вище, у Замовленнях від 18.02.2014 р. сторони погодили строк оплати: 2-3 дні після вивантаження.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги з перевезення вантажів, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг, який станом на момент розгляду справи становить 31 000, 00 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Що стосується заперечень відповідача проти позову, в яких він вказує на виконання взятих на себе зобов'язань з проведення розрахунку з позивачем шляхом подання платіжного доручення третій особі на спірну суму, - суд до уваги вказані доводи не приймає в силу їх необґрунтованості.

Так, як звертає на те увагу Вищий господарський суд України в постанові від 03.12.2014 р. у справі № 922/2370/14, у п. 1.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 р., зазначено, що клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Власник рахунку в банку (далі - власник рахунку) - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому (п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р.).

Обслуговуючий банк (банк, що обслуговує) - банк, у якому відкрито рахунок учаснику безготівкових розрахунків та/або який здійснює для нього на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність» (п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р.).

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

В п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

В даному випадку, ні відповідачем, ні третьою особою, доказів зарахування на рахунок позивача коштів в оплату наданих ним послуг, - не представлено.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати наданих позивачем послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Попова Володимира Анатолійовича (02225, місто Київ, вулиця Каштанова, будинок 3, квартира 6; ідентифікаційний номер 2163319033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікса ЛТД» (39600, Полтавська область, місто Кременчук, проспект Полтавський, будинок 49А; код ЄДРПОУ 13967465) 31 000 (тридцять одну тисячу) грн. 00 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя В.С. Ломака