Рішення

від 26.03.2015 по справі 910/1057/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015Справа №910/1057/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський ювелірний завод "Імперія золота" до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метан плюс" 2)Фізичної особи - підприємця Шевчук Оксани Віталіївни про стягнення 310 915,78 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Гера Р.Ю. (за дог.) від відповідача-1 не з'явився від відповідача-2 не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26 березня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський ювелірний завод "Імперія золота" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метан плюс" (надалі по тексту - відповідач-1) та Фізичної особи - підприємця Шевчук Оксани Віталіївни (надалі по тексту - відповідач-2) про стягнення 310 915,78 грн., в тому числі 214 435,17 грн. основного боргу, 10 583,22 грн. пені, 48 599,78 грн. 0,05 % річних, 37 297,61 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Фізичною особою - підприємцем Шевчук Оксаною Віталіївною своїх зобов'язань за Договором поставки № 6 від 01.03.2013 року в частині здійснення оплати за поставлені ювелірні вироби.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2015 року порушено провадження у справі № 910/1057/15-г та призначено справу до розгляду на 17.02.2015 року.

16.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представники відповідачів в судове засідання 17.02.2015 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 23.01.2015 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 17.02.2015 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 17.02.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.02.2015 року винесено ухвалу про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи на 26.03.2015 року.

В судове засідання 26.03.2015 року з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів в судове засідання 26.03.2015 року не з'явились, вимоги ухвали суду від 17.02.2015 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачам на юридичну адресу підприємств згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідки з ЄДРПОУ наявні в матеріалах справи).

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомленні, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомленні про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорська ювелірна фабрика Імперія золота", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський ювелірний завод "Імперія золота" (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Шевчук Оксаною Віталіївною (покупець) був укладений Договір поставки № 6 (надалі по тексту - Договір поставки).

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору поставки постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) ювелірні вироби у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього встановлену Договором грошову суму.

Згідно з пунктом 1.2. Договору поставки товар поставляється покупцю партіями згідно специфікацій, які обов'язково підписуються в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін на кожну окрему партію товару.

Специфікації на поставку є невід'ємними частинами цього договору і місять найменування, шифр (артикул), кількість, ціни за одиницю товару, що поставляється, суму в цілому по специфікації. Специфікації на поставку укладаються на фіксований термін платежу (пункт 1.3. Договору поставки).

Відповідно до пункту 2.2. Договору поставки загальною вартістю кожної партії товару є сума, зазначена в специфікації на кожну окрему партію товару.

Відповідно до пункту 2.9. Договору поставки, оплата здійснюється за фактом 100% обсягу відвантаження товару, згідно специфікації та акту прийому-передачі, які підписуються на кожну окрему поставку, протягом 21 календарного дня з моменту прийняття товару Покупцем.

Згідно з пунктом 6.6. Договору поставки, сторони домовились викладати специфікацію та акт прийому-передачі в одному документі.

На виконання умов Договору поставки, позивач поставив продукцію покупцю на загальну суму 147 049,25 грн., що підтверджується наступними специфікаціями та актами прийому-передачі: № 1 від 01.03.2013 року, № 2 від 01.03.2013 року, № 3 від 01.03.2013 року, № 4 від 01.03.2013 року (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідачем не було сплачено вартості отриманого товару на загальну суму 147 049,25 грн.

Пунктом 2.1. Договору поставки, визначено, що при зміні вартості дорогоцінного металу, згідно курсу НБУ, постачальник має право змінити вартість виробів, що були поставлені покупцю.

Таким чином, у зв'язку зі вартості дорогоцінного металу, згідно курсу НБУ, постачальник змінив вартість виробів, що були поставлені покупцю та загальна вартість поставленого товару становить 214 435,17 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача - 2 за Договором поставки, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краматорський ювелірний завод Імперія золота" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метан плюс" (поручитель) було укладено договір поруки від 01.12.2014 року (надалі по тексту - Договір поруки).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання Фізично. особj. - підприємцtv Шевчук Оксанj. Віталіївнj. свого обов'язку за договором поставки № 6 від 01.03.2013 року. У разі порушення боржником зобов'язання, що визначене у пункті 1.2. цього договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором за зобов'язання боржника за основним договором обмежується 500,00 грн. (пункт 1.1 Договору поруки).

У зв'язку з порушенням покупцем своїх зобов'язань за Договором поставки № 6 від 01.03.2013 року позивач просить стягнути з відповідачів наявну заборгованість за поставлені ювелірні вироби.

Відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надали.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою і заставою.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо оплати товару відповідачем 2 не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 214 435,17 грн.

З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту отримання товару покупцем за специфікаціями, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому - передачі, які підписані сторонами, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 заборгованості в сумі 213 935,17 грн. та солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 500,00 грн. підлягають задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 2 - 10 583,22 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено пунктом 4.3. Договору.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3. Договору поставки сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, передбачених пунктом 2.9. Договору покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день простроченого виконання з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен день прострочення сплати товару, а також 0,5% (нуль цілих п'ять сотих відсотка) від суми за кожен день прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошових коштами (у відповідності з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу та частиною 4 статті 232 Господарського кодексу України).

Таким чином, встановивши прострочення відповідача - 2 за Договором поставки, приймаючи до уваги пункт 4.3. Договору поставки, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на загальну суму 10 583,22 грн. пені є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач на підставі пункту 2 статті 625 Цивільного Кодексу України та пункту 4.3 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 48 599,78 грн. 0,05 % річних, 37 297,61 грн. збитків від інфляції.

Згідно статті 229 Господарського кодексу України та статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу ґрунтуються на законі та 0,05 % річних на умовах пункту 4.3. Договору, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 0,05 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу є обґрунтованими, проте, підлягають частковому задоволенню. При здійсненні перевірки розрахунку 0,05% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено розрахунок інфляційних втрат та не вірно здійснено розрахунок 0.05 % річних. За перерахунком суду розмір 0,05 % річних становить 133,15 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 214 435,17 грн. основного боргу, 133,15 грн. 0,05 % річних, 37 297,61 грн. збитків від інфляції та 10 583,22 грн. пені.

Позивач також просить суд покласти на відповідачів витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 3 000,00 грн. відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В якості доказів понесення вказаних витрат представником позивача надано Договір про надання правової допомоги № 60/14-К від 20.12.2014 року., укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням "Атеміс" в особі учасника - адвоката Короля Дмитра Володимировича , копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 630, копію платіжного доручення № 689 від 26.12.2014 року про перерахування 3 000,00 грн. за послуги згідно Договору № 60/14-К від 20.12.2014 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський ювелірний завод Імперія золота" задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метан плюс" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 29, ідентифікаційний код 33636574) та Фізичної особи - підприємця Шевчук Оксани Віталіївни (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Потапова, 18, 1, ідентифікаційний номер 2731008748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський ювелірний завод Імперія золота" (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вулиця Лазо, будинок 15; ідентифікаційний код 39004259) 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, 10 (десять) грн. 00 коп. судового збору, 4 (чотири) грн. 82 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шевчук Оксани Віталіївни (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Потапова, 18, 1, ідентифікаційний номер 2731008748) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський ювелірний завод Імперія золота" (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вулиця Лазо, будинок 15; ідентифікаційний код 39004259) 213 935 (двісті тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 17 коп. основного боргу, 10 583 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 22 коп. пені, 133 (сто тридцять три) грн. 15 коп. 0,05% річних, 37 297 (тридцять сім тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 61 коп. збитків від інфляції, 6 208 (шість тисяч двісті вісім) грн. 32 коп. судового збору, 2 995 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 18 коп. витрат на послуги адвоката.

4.В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.03.2015 року

Суддя С.В. Стасюк