Рішення

від 01.04.2015 по справі 914/4496/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015Справа №914/4496/14 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла»

до Приватного підприємства - науково - виробничого підприємства «Профбудсервіс»

про стягнення 154 617 грн. 36 коп.

Представники:

від Позивача: Нікітенко М.І. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства - науково - виробничого підприємства «Профбудсервіс» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 154 617 грн. 36 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 12.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» (Постачальник) та Приватним підприємством - науково - виробничим підприємством «Профбудсервіс» (Покупець) було укладено Договір поставки № TR 0501183, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався протягом дії вказаного Договору здійснювати поставки товару, відповідно до Заявок Покупця, а Покупець зобов»язався приймати та сплачувати товару відповідно до торгових умов, визначених даним Договором. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору в період з 12.03.2014 р. по 31.12.2014 р., згідно з отриманими заявками, він поставив товар, а Відповідач в свою чергу отримав вказаний Товар, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму в розмірі 142 881 грн. 12 коп., проте Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за вказаний Товар на суму в розмірі 9 640 грн. 66 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» в розмірі 133 240 грн. 46 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства - науково - виробничого підприємства «Профбудсервіс» пеню у розмірі 11 960 грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 1 422 грн. 08 коп. та інфляційні у розмірі 7 994 грн. 49 коп.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2014 року порушено провадження у справі №914/4496/14 та призначено розгляд справи на 28.01.2015 року.

27 січня 2015 року через канцелярію Суду отримано клопотання від Відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.01.2015 р. справу №914/4496/14 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 914/4496/14 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року справу №914/4496/14 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., судове засідання призначено на 26.02.2015 року.

26.02.2015 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 року, у зв'язку із виходом судді Чинчин О.В. з лікарняного, з метою недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, повного та всебічного з'ясування обставин справи - розгляд справи призначено на 12.03.2015 року.

12.03.2015 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 р. відкладено розгляд справи на 26.03.2015 р., у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

30.03.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, яким просив Суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 123 240 грн. 46 коп., пеню у розмірі 11 006 грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 1 307 грн. 01 коп., інфляційні у розмірі 7 394 грн. 49 коп. та повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 233 грн. 38 коп.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» до розгляду.

В судовому засіданні 01 квітня 2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 26.03.2015 року у справі № 914/4496/14.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр», місцезнаходженням Приватного підприємства - науково - виробничого підприємства «Профбудсервіс» є 04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 32, офіс 3.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 914/4496/14 направлялись за цією ж адресою Приватного підприємства - науково - виробничого підприємства «Профбудсервіс».

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 01 квітня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

12.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» (Постачальник) та Приватним підприємством - науково - виробничим підприємством «Профбудсервіс» (Покупець) було укладено Договір поставки № TR 0501183, відповідно до умов якого Постачальник зобов»язався протягом дії вказаного Договору здійснювати поставки товару, відповідно до Заявок Покупця, а Покупець зобов»язався приймати та сплачувати товар відповідно до торгових умов, визначених даним Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору поставка товару здійснюється окремими партіями за Заявками Покупця, підтвердженими Постачальником.

Згідно з п. 2.9 Договору приймання товару по кількості та асортименту здійснюється Покупцем безпосередньо у момент приймання товару. Підтвердженням належного виконання Постачальником зобов»язань з поставки є підписана уповноваженим представником Покупця ТТН (приймання за кількістю та якістю), підписана ВН (приймання за кількістю, якістю, асортименту, а також комплектності).

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату кожної окремої партії товару не пізніше дати, яка визначається у відповідності з обумовленою відстрочкою платежу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п.5.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печаткою уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків до їх повного здійснення. (п.6.1 Договору)

Протоколом погодження торгівельних умов, що є Додатком №2 до Договору поставки № TR 0501183 від 12.03.2014 року Сторони погодили, що відстрочка платежу становить 45 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № TR 0501183 від 12.03.2014 року Позивачем була поставлена продукція, а Відповідач в свою чергу прийняв вказану продукцію, що підтверджується видатковими накладними № Ті000004901 від 13.05.2014 р. на суму 77 040 грн. 66 коп., № Ті000006629 від 17.06.2014 р. на суму 25 515 грн. 66 коп., № Ті000006159 від 05.06.2014 р. на суму 7 600 грн. 92 коп., № Ті000006369 від 10.06.2014 р. на суму 1 017 грн. 24 коп., № Ті000006381 від 10.06.2014 р. на суму 2 928 грн. 96 коп., № Ті000007098 від 26.06.2014 р. на суму 28 777 грн. 68 коп., а загалом на суму в розмірі 142 881 грн. 12 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за вказаний Товар на суму в розмірі 19 640 грн. 66 коп. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» в розмірі 123 240 грн. 46 коп. з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.03.2015 року, яка прийнята Судом до розгляду. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства - науково - виробничого підприємства «Профбудсервіс» пеню у розмірі 11 006 грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 1 307 грн. 01 коп. та інфляційні у розмірі 7 394 грн. 49 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки № TR 0501183 від 12.03.2014 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки № TR 0501183 від 12.03.2014 року Позивачем була поставлена продукція, а Відповідач в свою чергу прийняв вказану продукцію, що підтверджується видатковими накладними № Ті000004901 від 13.05.2014 р. на суму 77 040 грн. 66 коп., № Ті000006629 від 17.06.2014 р. на суму 25 515 грн. 66 коп., № Ті000006159 від 05.06.2014 р. на суму 7 600 грн. 92 коп., № Ті000006369 від 10.06.2014 р. на суму 1 017 грн. 24 коп., № Ті000006381 від 10.06.2014 р. на суму 2 928 грн. 96 коп., № Ті000007098 від 26.06.2014 р. на суму 28 777 грн. 68 коп., а загалом на суму в розмірі 142 881 грн. 12 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Як встановлено Судом, Приватним підприємством - науково - виробничим підприємством «Профбудсервіс» був частково сплачений Товар за Договором поставки № TR 0501183 від 12.03.2014 року в сумі 19 640 грн. 66 коп.

Таким чином, заборгованість Приватного підприємства - науково - виробничого підприємства «Профбудсервіс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» за Договором поставки № TR 0501183 від 12.03.2014 року становить 123 240 грн. 46 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» в розмірі 123 240 грн. 46 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 123 240 грн. 46 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду, з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.03.2015 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 15.07.2014 р. по 01.12.2014 р. у розмірі 1 307 грн. 01 коп. та інфляційні за загальний період липень 2014 року - жовтень 2014 року в розмірі 7 394 грн. 49 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором поставки № TR 0501183 від 12.03.2014 року за загальний період прострочки з 15.07.2014 р. по 01.12.2014 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 1 307 грн. 01 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 15.07.2014 року по 01.12.2014 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період липень 2014 року - жовтень 2014 року у розмірі 7 994 грн. 49 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог.

При зверненні до суду, з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.03.2015 року, яка прийнята Судом до розгляду, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 17.07.2014 р. по 01.12.2014 р. у розмірі 11 006 грн. 44 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 17.07.2014 року по 01.12.2014 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 11 006 грн. 44 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 17.07.2014 року по 01.12.2014 року.

Таким чином, з Приватного підприємства - науково - виробничого підприємства «Профбудсервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 123 240 грн. 46 коп., 3% річних в розмірі 1 307 грн. 01 коп., інфляційні у розмірі 7 394 грн. 49 коп. та пеня в розмірі 11 006 грн. 44 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, враховуючи те, що Суд прийняв до розгляду заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог від 30.03.2015 року, надмірно сплачена сума судового збору відповідно до платіжного доручення №3937 від 10 грудня 2014 року в розмірі 233 грн. 38 коп. підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства - науково - виробничого підприємства «Профбудсервіс» (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 32, офіс 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 32409216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» (04073, м.Київ, МОСКОВСЬКИЙ ПРОСПЕКТ, будинок 9, корпус 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 24726322) заборгованість у розмірі 123 240 (сто двадцять три тисячі двісті сорок) грн. 46 (сорок шість) коп., 3% річних у розмірі 1 307 (одна тисяча триста сім) грн. 01 (одну) коп., інфляційні у розмірі 7 394 (сім тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 49 (сорок дев'ять) коп., пеню у розмірі 11 006 (одинадцять тисяч шість) грн. 44 (сорок чотири) коп. та судовий збір у розмірі 2 858 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 97 (дев'яносто сім) коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тіккуріла» (04073, м.Київ, МОСКОВСЬКИЙ ПРОСПЕКТ, будинок 9, корпус 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 24726322) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 38 (тридцять вісім) коп., сплачений відповідно до платіжного доручення №3937 від 10 грудня 2014 року.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 квітня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин