Рішення

від 02.04.2015 по справі 910/4991/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015Справа №910/4991/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго";

до Гімназії №283 ІІ-ІІІ ступеня Деснянського району міста Києва;

про стягнення 49 081,83 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Левченко В. І., представник, довіреність № 91/2014/09/05-4 від 05.09.2014 р.;

Від відповідача: Білановська Г. М., представник, довіреність № 10 від 19.03.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 37 848,88 грн. основного боргу, 9 835,32 грн. інфляційної складової боргу та 1 397,63 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 3515330 від 10.07.2003 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/4991/15-г.

У судовому засіданні 02.04.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання та у своєму письмовому відзиві проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на добровільне погашення основної заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 36075,34 грн. відповідно до платіжних доручень № 32 від 04.03.2015р. на суму 10432,48 грн. та № 45 від 06.03.2015р. на суму 25642,86 грн.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Київенерго"; далі по тексту постачальник) та Гімназією №283 ІІ-ІІІ ступеня Деснянського району міста Києва (далі по тексту споживач) 10.07.2003 року укладено договір №3515330 про постачання електричної енергії.

На виконання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» між позивачем та відповідачем укладено договір № 3515330 від 18.03.2013р. про закупівлю товару за державні кошти.

Відповідно до п. 12.1. та п. 12.2. договору № 3515330 від 18.03.2013р. про закупівлю товару за державні кошти договір набирає чинності з 01.01.2013р. та діє до 31.12.2013р.

Згідно п. 1.1. договору, позивач постачає відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

Пункт 2.1. додатку 2 «Порядок розрахунків» до договору зобов'язує відповідача здійснювати повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Згідно п. 2.2. додатку 2 оплата рахунків за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з моменту їх отримання.

Відповідно до п. 4.3. додатку 2 до договору, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті відповідачем за звітний розрахунковий період та підтверджуються актом про використану електричну енергію, який відповідач надає позивачу протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Позивач зазначає, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електричної енергії відповідно до умов договору у останнього за період з 01.05.2013 року по 01.01.2014 року (спірний період) перед позивачем виникла заборгованість за використану активну електричну енергію у розмірі 36 075,34 грн. та за реактивну електричне енергію в розмірі 1 773, 54 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії копії актів (звітів) про спожиту активну електричну енергію за спірний період, рахунки, рахунки - розшифрівки за спірний період, акти прийняття-передавання товарної продукції за спірний період.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставляючи споживачу електричну енергію згідно умов договору, а відповідач в супереч умовам договору не сплатив вартість спожитої електричної енергії за період з 01.05.2013 року по 01.01.2014 року, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 37 848,88 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом не приймаються доводи відповідача щодо погашення ним заборгованості за договором в розмірі 36 075,34 грн., оскільки з наданих представником відповідача платіжних доручень № 32 від 04.03.2015р. та № 45 від 06.03.2015р. вбачається, що оплата за даними розрахунковими документами відбувалася за іншим договором, а саме № 3515330 від 27.01.2014 р.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за спірним договором, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" щодо стягнення з Гімназії №283 ІІ-ІІІ ступеня Деснянського району міста Києва суми основного боргу у розмірі 37 848,88 грн. за період з 01.05.2013 р. по 01.01.2014 р., визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить суд також стягнути з відповідача 9 835,32 грн. інфляційної складової боргу та 1 397,63 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають 9 835,32 грн. інфляційної складової боргу та 1 397,63 грн. трьох відсотків річних.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Гімназії №283 ІІ-ІІІ ступеня Деснянського району міста Києва (02232, м. Київ, вул. Данькевича, буд. 13, код ЄДРПОУ 01488937) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 37 848 (тридцять сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 88 коп. основного боргу, 9 835 (дев'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн. 32 коп. інфляційної складової боргу, 1 397 (одну тисячу триста дев'яносто сім) грн. 63 коп. трьох відсотків річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 07.04.2015 р.