Рішення

від 01.04.2015 по справі 910/2359/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2015№910/2359/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "База"

до Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Електротранспорту"

про стягнення 319 108,88 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Шкромида В.В. - представник за дов.;

від відповідача: Коваленко Г.М. - представник за дов.

У судовому засіданні 01.04.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "База" до Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Електротранспорту" про стягнення 319 108,88 грн. на підставі Договору поставки товару №03/07/13-1 від 02.07.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання Договору поставки товару №03/07/13-1 від 02.07.2013 року було виконано свої зобов'язання по поставці товару, а відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті даного товару не виконав, у зв'язку з чим ТОВ "Науково-виробниче підприємство "База" вказує, що у ПрАТ "Київський завод "Електротранспорту" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 255 730,62 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 10 193,65 грн. та інфляційні витрати у розмірі 53 184,61 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2015 порушено провадження у справі №910/2359/15-г, розгляд справи призначений на 25.02.2015.

Ухвалою від 25.02.2015, в порядку ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 16.03.2015.

Ухвалою від 16.03.2015 відкладено розгляд справи на 01.04.2015.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 01.04.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

02.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "База" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Київський завод "Електротранспорту" (покупець) був укладений договір поставки товару №03/07/13-1 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю комплектуючі трамвайного вагону (далі - Товар), а покупець сплачує за товар, визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1 до Договору).

Найменування, одиниці виміру, кількість та ціни товарів вказані у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. Договору).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що ціни на товар встановлюються у національній валюті України - гривні. Сума цього Договору становить 1 167 637,82 грн.

У пункті 4.1 Договору сторони погодили, оплата за товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника 100% вартості товару.

Відповідно до п.п.5.1-5.3 Договору право власності на товари, що підлягають постачанню за цим Договором переходить від постачальника до покупця з дати підписання видаткових накладних на товар. Датою поставки товарів вважається дата підписання видаткових накладних на товар. Строк (термін) поставки товару встановлений до 31.08.2013.

У пунктах 7.1 та 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України, зокрема, у випадку порушення покупцем строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 серпня 2013 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього Договору (п.10.2 Договору).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим ТОВ "Науково-виробниче підприємство "База" вказує на існування заборгованості у розмірі 255 730,62 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань ПрАТ "Київський завод "Електротранспорту" позивачем нараховані 3% річних у розмірі 10 193,65 грн. та інфляційні витрати у розмірі 53 184,61 грн.

На виконання умов Договору позивачем поставлено товар на суму 273 614,49 грн. згідно видаткових накладних від 17.09.2013 від 09.09.2013, від 19.08.2013.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 13.01.2015 за Договором поставки №03/07/13-1 від 02.07.2013, який підписаний позивачем та відповідачем та відповідно до якого станом на 13.01.2015 заборгованість на користь позивача становить 255 730,62 грн., що не спростовано відповідачем.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (видатковими накладними №17/09/13-1 від 17.09.2013, №9/09/13-1 від 09.09.2013 та №19/08/13-3 від 19.09.2013, які підписані представниками та скріплені печатками сторін) підтверджується здійснення продавцем поставки товару загальною вартістю 273 614,49 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач взятих на себе зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 255 730,62 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 255 730,62 грн. за переданий йому товар. Тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 10 193,65 грн. та інфляційних витрат у розмірі 53 184,61 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат дійшов висновку про їх обґрунтованість та вірність.

Тому 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 10 193,65 грн., інфляційні втрати - 53 184,61 грн., враховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України та відсутність клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський завод "Електротранспорту" (03150, м. Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 143/2, код 33547233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "База" (04073, м. Київ, вулиця Сирецька, будинок 25, код 32960114) заборгованість у розмірі 255 730,62 грн. (двісті п'ятдесят п'ять тисяч сімсот тридцять гривень 62 коп.), 3% річних у розмірі 10 193, 65 грн. (десять тисяч сто дев'яносто три гривні 65 коп.), інфляційні витрати у розмірі 53 184,61 грн. (п'ятдесят три тисячі сто вісімдесят чотири гривні 61 коп.) та судовий збір у розмірі 6 382,18 грн. (шість тисяч триста вісімдесят дві гривні 18 коп.).

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.04.2015.

Суддя М.Є. Літвінова