Ухвала

від 18.03.2015 по справі 911/1084/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

"18" березня 2015 р.                                                             Справа № 911/1084/15

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., розглянувши матеріали

за позовом приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША", ідентифікаційний код: 31681672, місцезнаходження: 03118, м. Київ, просп. Червонозоряний, буд. 150,

до відповідача 1 - публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК", ідентифікаційний код: 36964568, місцезнаходження: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 2-В,

та відповідача 2 - Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, в особі державного виконавця Проца Віктора Степановича,

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 року до господарського суду Київської області звернулось приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША" з позовною заявою від 05.03.2015 року №1001/С (вх. №1123/15 від 16.03.2015 року) до публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" та Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві в особі державного виконавця Проца Віктора Степановича про зобов'язання вчинити певні дії.

У вказаній позовній заяві Позивачем заявлено вимоги: встановити хто з відповідачів у справі порушує норми чинного законодавства, що перешкоджає скасуванню арешту з коштів Позивача; зобов'язати відповідача-порушника усунути недотримання ним норм чинного законодавства, яке перешкоджає скасуванню арешту з коштів Позивача; зобов'язати Відповідача 1 скасувати арешт суми грошових коштів загальним розміром 25 159,29 грн. на відкритих Позивачем у ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" банківських рахунках, в межах якої такий арешт було накладено в рамках виконавчого провадження №39113768.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.06.2014 року Відповідачем 2 було винесено постанову про скасування арешту коштів боржника. 21.01.2015 року у відповідь на лист Позивача від Відповідача 1 надійшов лист, у якому Відповідач 1 повідомляв про те, що не вбачає підстав для зняття арешту із відкритих рахунків у зв'язку з тим, що надіслана йому постанова про скасування арешту коштів боржника не затверджена начальником відділу та вказував, що закінчено виконавче провадження по стягненню заборгованості у розмірі 5447,75 грн., тоді як згідно постанови про арешт коштів боржника від 15.04.2014 року арешт накладено у межах суми 25159,29 грн.

Детально дослідивши позовну заяву від 05.03.2015 року №1001/С та додані до неї документи, судом встановлено наступне.

У вказаній позовній заяві Позивачем заявлено позовні вимоги до органу виконавчої влади - Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, як до одного з відповідачів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до п.п. 3, 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» від 24.10.2011 року №10, у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

Відповідно до п.п. «б» п. 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 24.10.2011 року № 10, до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з позовної заяви від 05.03.2015 року №1001/С, Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача 2 не з підстав наявності між Позивачем та Відповідачем 2 спору, що випливає з господарських відносин, а як до органу державної влади щодо оскарження його дій, вчинених при виконанні ним повноважень, наданих Законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов до Відповідача 2 про зобов'язання вчинити певні дії є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень.

Згідно абз. 2 п. 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 24.10.2011 року № 10, необхідно мати на увазі, що ГПК не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо: заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

На підставі вищевикладеного, у зв'язку з тим, що позовна заява від 05.03.2015 року №1001/С в частині вимог до Відповідача 2 не підлягає розгляду в господарських судах України, суд, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відмову у прийнятті позовної заяви від 05.03.2015 року №1001/С в частині вимог до Відповідача 2.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу Позивача не те, що у випадку незгоди з діями органу Державної виконавчої служби щодо примусового виконання судового рішення, Позивач має право оскаржити відповідні дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши позовну заяву від 05.03.2015 року №1001/С в іншій частині вимог, судом встановлено наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Детально дослідивши позовну заяву та додані до неї документи судом встановлено, що за подання позовної заяви від 05.03.2015 року №1001/С Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 827,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.02.2015 року №3.

Як встановлено судом, у вказаній позовній заяві Позивачем заявлено вимоги: встановити хто з відповідачів у справі порушує норми чинного законодавства, що перешкоджає скасуванню арешту з коштів Позивача; зобов'язати відповідача-порушника усунути недотримання ним норм чинного законодавства, яке перешкоджає скасуванню арешту з коштів Позивача; зобов'язати Відповідача 1 скасувати арешт суми грошових коштів загальним розміром 25 159,29 грн. на відкритих Позивачем у ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" банківських рахунках, в межах якої такий арешт було накладено в рамках виконавчого провадження №39113768.

Відповідно до абз. 1 п. 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Підпунктом 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установити у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень.

Таким чином, враховуючи те, що у позовній заяві від 05.03.2015 року №1001/С Позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру, суд дійшов висновку, що за подання позовної заяви від 05.03.2015 року №1001/С сума судового збору складає 3 654,00 грн.

Як встановлено судом, Позивачем до позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Таким чином, враховуючи те, що Позивачем при поданні позовної заяви від 05.03.2015 року №1001/С не дотримано вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, суд, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про повернення позовної заяви від 05.03.2015 року №1001/С приватному акціонерному товариству "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША" без розгляду.

Керуючись ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 12, 57, 62, 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1.          Відмовити у прийнятті позовної заяви приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША" від 05.03.2015 року №1001/С (вх. №1123/15 від 16.03.2015 року) в частині вимог до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві в особі державного виконавця Проца Віктора Степановича.

2.          Позовну заяву приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША" від 05.03.2015 року №1001/С (вх. №1123/15 від 16.03.2015 року) в частині вимог до публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" повернути позивачу без розгляду.

3.          Копію ухвали надіслати позивачу та відповідачам; позовну заяву від 05.03.2015 року №1001/С з додатками та конверт, у якому надійшла позовна заява, всього на 15 (п'ятнадцять) арк. надіслати приватному акціонерному товариству "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЕРША".

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Суддя                                                             П.Ф. Скутельник