Рішення

від 01.04.2015 по справі 916/439/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2015 р.Справа № 916/439/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

Від позивача : Малишева А.А. (довіреність №б/н від 27.02.2015р.)

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Громадської організації «Рівненський центр маркетингових досліджень» до відповідача Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 02.02.2015р. до господарського суду Одеської області звернулась Громадська організація «Рівненський центр маркетингових досліджень» з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про стягнення 23365 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2015р. порушено провадження по справі за вказаним позовом з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

02.03.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зміну підстави та предмету позову, відповідно до якої, позивач просив суд змінити підставу позовної заяви, виправивши описку й виклавши наступним чином: « 28 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСЬАНК», від імені якого діє відділення №426 АТ «ІМЕКСБАНК», в особі начальника відділення Ювковецької Ірини Миколаївни, діючого на підставі Довіреності 160614/5 від 16 червня 2014 року, та громадською організацією «Рівненський центр маркетингових досліджень» укладено договір банківського рахунку №149019/3 (у національній валюті)» та змінити предмет позовної заяви, виклавши прохальну частину наступним чином: « 1. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (65039, Одеська область, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-а, ідентифікаційний код 20971504) перерахувати грошові кошти в сумі 23365,00 (двадцять три тисячі триста шістдесят п'ять грн. 00 кой.) гривень, які належать громадській організації «Рівненській центр маркетингових досліджень» з рахунку № 26001149019001, що відкритий у відділенні № 426 АТ "Імексбанк", МФО 328384, на розрахунковий рахунок №26003000210221 в АТ "УКРЕКСІМБАИК", МФО333539».

02.03.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

02.03.2015р. до канцелярії канцелярії господарського суду Одеської області від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі відповідно до яких, позивач просить суд внести виправлення в заяву про зміну підстави та предмету позову та вважати її лише як заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.03.2015р. судове засідання, призначене на 16.03.2015р. о 14 год. 30 хв. у справі №916/439/15-г суд ухвалив провести з використанням системи відеоконференцзв'язку та доручив господарському суду Рівненської області забезпечити проведення судового засідання по справі №916/439/15-г в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Рівненської області.

Відповідач засідання суду призначені на 02.03.2015р.,16.03.2015р. та 01.04.2015р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 05.02.2015р., 02.03.2015р. та від 16.03.2015р. були направлені за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та отримані відповідачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та отримані відповідачем, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні від 01.03.2015р. після повернення із нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

18 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" в особі Відділення № 0426АТ "Імексбанк" у м. Рівне (надалі- банк) та Громадською організацією «Рівненський центр маркетингових досліджень» (надалі - клієнт) укладено договір банківського рахунку №149019/1 (у національній валюті), (надалі - Договір) щодо відкриття Банком Клієнту поточного рахунку №26001149019001 та зобов'язання приймати та зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження останнього на перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та забезпечувати проведення інших операцій за рахунком.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до п.2.2.1 Договору, клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства. Обмеження права Клієнта розпорядження рахунком можливо за рішенням суду, а також у інших випадках, встановлених законом.

Згідно п. 2.2.2 Договору Клієнт має право надавати Банку розпорядження щодо використання коштів на рахунку, отримувати виписки/дублікати виписок на паперовому носії по рахунку та іншу кореспонденцію по здійсненим Клієнтом операціям у Банку, згідно умов договору, а п. 2.2.7 Договору передбачено, що Клієнт має право давати доручення на списання коштів зі свого рахунку, використовуючи такі види платіжних інструментів як платіжне доручення та акредитив.

За приписами п.2.2.6. Договору, клієнт має право вимагати від банку своєчасного і повного надання банківських послуг, обумовлених Договором

Пунктами 2.3.3 та 2.3.4 Договору передбачено, що Банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, приймати та виконувати протягом операційного часу розрахунково-касові документи Клієнта, після операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення Клієнта згідно умов п.2.1.15, відповідно до якого якщо розрахунковий документ надійшов до банку після операційного часу банк має право виконати доручення Клієнта, що міститься в цьому документі, не пізніше наступного операційного дня.

Відповідно до п. 4.1. Договору, за несвоєчасне чи неналежне виконання розпорядження клієнта щодо перерахування його коштів, банк сплачує клієнту пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несвоєчасно або неналежно списаної суми платежу за кожен день прострочення.

За приписами п.9.1 Договору, він укладений на невизначений строк та набуває чинності з дня його підписання.

18 грудня 2014 року Громадська організація «Рівненський центр маркетингових досліджень» звернулась до відділення №0426 Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" у м. Рівне з платіжним дорученням №81 про переказ коштів в розмірі 23 365,00 грн. на інший свій рахунок в АТ «УКРЕКСІМБАНК».

Однак, розпорядження щодо перерахування грошових коштів з рахунку згідно зазначеного платіжного доручення виконано не було.

У зв'язку із вищезазначеним позивач звернувся із позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" про стягнення 23 365,00 грн.

02.03.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшли заяви відповідно до яких, останнім змінено предмет позовної заяви, виклавши прохальну частину наступним чином: « 1. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (65039, Одеська область, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-а, ідентифікаційний код 20971504) перерахувати грошові кошти в сумі 23365,00 (двадцять три тисячі триста шістдесят п'ять грн. 00 кой.) гривень, які належать громадській організації «Рівненській центр маркетингових досліджень» з рахунку № 26001149019001, що відкритий у відділенні № 426 АТ "Імексбанк", МФО 328384, на розрахунковий рахунок №26003000210221 в АТ "УКРЕКСІМБАИК", МФО333539».

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту ст.1068 Цивільного кодексу України вбачається, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.2.2.1 Договору Клієнта має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства. Обмеження права Клієнта розпорядження рахунком можливо за рішенням суду, а також у інших випадках, встановлених законом.

Згідно п. 2.2.2 Договору Клієнт має право надавати Банку розпорядження щодо використання коштів на рахунку, отримувати виписки по рахунку та іншу кореспонденцію по здійсненим Клієнтом операціям у Банку, а п. 2.2.7 Договору передбачено, що Клієнт має право давати доручення на списання коштів зі свого рахунку, використовуючи такі види платіжних інструментів як платіжне доручення та акредитив.

Пунктами 2.3.3 та 2.3.4 Договору передбачено, що Банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, приймати та виконувати протягом операційного часу розрахунково-касові документи Клієнта, після операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення Клієнта згідно умов п.2.1.15, відповідно до якого якщо розрахунковий документ надійшов до банку після операційного часу банк має право виконати доручення Клієнта, що міститься в цьому документі, не пізніше наступного операційного дня.

Частиною 1 статті 1071 Цивільного кодексу України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Згідно ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Як вбачається, докази наявності визначених статтею 1074 Цивільного кодексу України випадків, які можуть обмежити права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши обставини спору, судом встановлено факт неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору банківського рахунку №149019/1 від 18.12.2013р.

Приймаючи до уваги те, що позовна вимога Громадської організації «Рівненський центр маркетингових досліджень» до Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" про зобов'язання виконати певні дії підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Громадської організації «Рівненський центр маркетингових досліджень» до відповідача Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" (65039, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Гагаріна,12-А, МФО 328384; код ЄДРПОУ 20971504) перерахувати грошові кошти в сумі 23 365 /двадцять три тисячі триста шістдесят п'ять/ грн. 00 коп., які належать громадській організації «Рівненський центр маркетингових досліджень» (33028, м. Рівне вул. Чорновола, буд. 76 А, кв.32 ; код ЄДРПОУ 25676454) з рахунку №26001149019001, що відкритий у відділенні № 0426 АТ "Імексбанк", МФО 328384, на розрахунковий рахунок громадської організації «Рівненській центр маркетингових досліджень» (33028, м. Рівне вул. Чорновола, буд. 76 А, кв.32 ; код ЄДРПОУ 25676454) № 26003000210221 в АТ "УКРЕКСІМБАНК", МФО333539».

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, Одеська обл., м. Одеса, пр-т Гагаріна,12-А, код 20971504) на користь громадської організації «Рівненський центр маркетингових досліджень» (33028, м. Рівне вул. Чорновола, буд. 76 А, кв.32 ; код ЄДРПОУ 25676454) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 06 квітня 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев