Рішення

від 13.03.2015 по справі 917/39/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2015 р. Справа №917/39/15

За позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Полтаві

до приватного підприємства "ВЕЛИКБУД"

про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1298755,59грн. з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог

Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: Величко В.О.

від відповідача: Порубльовий С.В.

15.01.2015р. до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором в розмірі 1185454грн. 15коп. (а.с. 2-7).

09.02.2014р. позивачем подана заява про збільшення розміру позовних вимог (а.с.150), в якій позивач збільшує розмір позовних вимог на 113301грн. 44коп.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, отже заява не суперечить законодавству. Виходячи з матеріалів справи вказана заява не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб. З врахуванням цього заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом.

Вищий господарський суд України у постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012р. зазначив, що у разі прийняття судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої і вирішується спір.

Таким чином, розглядається позов про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення боргу в розмірі 1298755грн. 59коп.

30.03.2015р. від відповідача надійшло клопотання в якому відповідач просить зупинити провадження у справі до набрання чинності рішенням у справі № 917/510/15 за позовом ПП "Великбуд" до ТОВ "Будвироби" про усунення перешкод у користуванні майном, посилаючись на те, що працівники ТОВ "Будвироби" самовільно захопили будівлю, яка являється предметом іпотеки.

Згідно частини 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов"язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Розгляд вказаної відповідачем справи № 917/510/15 не впливає на можливість розгляду даної справи, в зв"язку з чим клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідач відзиву на позов не надав.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Позивач просить звернути стягнення на нерухоме майно - частину будівель та споруд частину адміністративної будівлі літ. "А-3", площею 1148,8 кв.м., розташовану за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, тупик Хорольський, 7, будинок 1, що належить відповідачеві - приватному підприємству "Великбуд" та є предметом іпотеки згідно іпотечного договору № 10013Z5/125, посвідченого 29.11.2013 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Медяник О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3642, в рахунок погашення заборгованості приватного підприємства "Великбуд" перед публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за генеральною кредитною угодою №10013N1/125 від 29.11.2014 року та укладеним в її рамках кредитним договором № 10013К6/126 від 29.11.2014 року в розмірі 1298755 грн. 59коп. та встановити початкову вартість предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні 2009000грн. 00коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 29.11.2013 року між філією публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м.Полтаві (позивачем) та приватним підприємством "Великбуд" (відповідачем) було укладено генеральну кредитну угоду № 10013N1/125. Відповідно до п.2.2.1. генеральної угоди, її ліміт 1300000грн. 00 коп. Ліміт генеральної угоди поширюється на кредитні договори, які будуть укладені в рамках цієї генеральної угоди та включені до додатка №1 до цієї генеральної угоди протягом її дії, а також кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності цією генеральною угодою, які є відповідними додатками до цієї генеральної угоди згідно з додатком №1 до цієї генеральної угоди. Позивач зазначає, що згідно додатку № 1 до генеральної угоди - "Перелік кредитних договорів, укладених між банком та відповідачем, які є такими, що діятимуть у рамках цієї генеральної кредитної угоди, і є додатками до цієї генеральної кредитної угоди", в рамках генеральної угоди діє кредитний договір № 10013К6/126, укладений між позивачем та відповідачем 29.11.2013р., відповідно до якого позивач надає відповідачу кредит, а відповідач зобо"язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за кредитним договором. Відповідно до умов п.2.2. кредитного договору, кредит надається шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії - 1000000грн. 00коп. (п.2.3. договору).

Позивач також вказує, що ним було надано кредит відповідачу в сумі 999412грн. 80коп., який відповідачем у встановлений кредитним договором строк повернутий не був, а також відповідачем не були сплачені відсотки за користуванням кредитом та суми комісій у вказаних позивачем сумах, крім того, відповідачем допущені порушення інших умов договору.

Дослідивши надані у справі докази, суд при вирішенні спору виходить з наступного:

Згідно наданих позивачем доказів, які відповідачем не спростовані, між позивачем та відповідачем укладена генеральна кредитна угода № 10013N1/125 від 29.11.2013р. (далі - генеральна угода) (копія угоди а.с. 10-25) та кредитний договір №10013К6/126 від 29.11.2013 р. (далі - кредитний договір) (копія кредитного договору - а.с. 27-37), який згідно додатку № 1 до генеральної угоди є додатком до генеральної угоди, що діятиме в рамках цієї генеральної угоди (а.с. 21).

Відповідно до п.2.1 статті 2 кредитного договору позивач надає відповідачу кредит, а відповідач зобо"язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за кредитним договором.

Відповідно до умов п.2.2. договору, кредит надається шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Ліміт кредитної лінії - 1000000грн. 00коп. (п.2.3.1 договору).

Крім того, між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № 10013Z5/125 від 29.11.2013 р. (далі - іпотечний договір) згідно якого іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають із генеральної угоди від 29 листопада 2013 року № № 10013N1/125 та всіх кредитних договорів, що є додатками до цієї генеральної угоди.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов"язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов"язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Державна реєстрація іпотеки підтверджена наданою позивачем копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.78).

Згідно статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов"язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки . Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Надання позивачем кредиту відповідачу в сумі 999412грн. 80коп. підтверджується наданими позивачем копіями: платіжного доручення №1 від 02.12.2013року; меморіального ордеру №2 від 06.12.2013року; меморіального ордеру №3 від 22.01.2014року; меморіального ордеру №8 від 12.03.2014року; меморіального ордеру №9 від 30.04.2014року; меморіального ордеру № 10 від 15.05.2014року. Загальна сума фінансування, що була надана відповідачу згідно договору, становить 999412,80грн. і не заперечується відповідачем.

Відповідно до графіку зміни ліміту заборгованості, відповідач зобов"язався погашати кредит: в період часу з 29.08.2014р. по 28.09.2014р. на суму 330000,00грн.; в період часу з 29.09.2014р. по 28.10.2014р. на суму 330000,00грн.; в період часу з 29.10.2014р. по 28.11.2014р. на суму 340000,00грн. (а.с.37).

Відповідач доказів сплати (повернення) кредиту не надав та актом звірки підтвердив заборгованість по кредиту в сумі 999412,80 грн. (а.с.106).

Згідно статті 525 та статті 526 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином вимога позивача в частині стягнення за рахунок іпотеки заборгованості по кредиту в сумі 999412грн. 80коп. підтверджена матеріалами справи не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню.

Умовами кредитного договору (пункти 3.1.2, 3.1.4, 6.6) визначені розмір та строки сплати процентів за кредитом.

Відповідач доказів сплати стягуваних за позовом процентів за кредитом не надав, позов в цій частини не заперечує та підтвердив вказану позивачем суму заборгованості по процентам - 132630,43грн. - актами звірки (а.с.106, 173).

Таким чином, вимога позивача про стягнення за рахунок іпотеки 132630грн. 43коп. процентів за кредит обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.2 кредитного договору відповідач зобов"язався сплачувати комісію за управління кредитом та комісію за зобов"язання.

Доказів сплати зазначених позивачем сум комісій за управлінням кредитом - 8000грн. 00коп. та комісії за забов"язання - 4грн. 69коп. відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині не заперечує та підтвердив наявність заборгованості по вказаних сумах в актах звірки заборгованості (а.с.106, 173).

Таким чином вимога про стягнення за рахунок іпотеки комісії за управління кредитом в сумі 8000грн. 00коп. та комісії за забов"язання в сумі 4грн. 69коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов"язання, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 10.2 кредитного договору визначено, що у випадку невиконання (несвоєчасного виконання) позичальником будь-яких грошових зобов"язань, визначених цим договором, позичальник сплачує банку пеню, що нараховується на суму невиконаних (неналежним чином виконаних) зобов"язань з розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день виконання відповідних грошових зобов"язань.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Оскільки наведеним вище пунктом 10.2 кредитного договору визначено інше, позивач правомірно нараховує пеню за фактичну кількість прострочених днів. Загальна сума стягуваної пені складає 86207грн. 67 коп., в цій частині вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтована, не заперечується відповідачем і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11900грн. 00коп. штрафу за порушення зобо"язання щодо оформлення земельної ділянки та надання позивачу копій відповідних правоустановлюючих документів.

Відповідно до п.9.2.9 кредитного договору відповідач зобов"язався протягом шести місяців з дати укладення кредитного договору здійснити оформлення права користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м.Кременчук, тупик Хорольський, 7, буд.1, надати банку копії відповідних правовстановлюючих документів та внести зміни до договорів забезпечення щодо уточнення даних про предмет забезпечення та правовстановлюючих документів.

Як зазначає позивач, відповідач вказані зобов"язання не виконав.

Відповідач доводи позивача не спростував, доказів виконання відповідачем умов пункту 9.2.9 кредитного договору не надав.

Згідно п.10.5 кредитного договору за порушення/невиконання позичальником зобов"язань, взятих на себе відповідно до умов кредитного договору (зокрема: недотримання строків страхування майна, ненадання документів, передбачених умовами кредитного договору) і за невиконання яких не встановлено спеціальні штрафні санкції, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі 1700,00 грн. щомісячно, в строки та у порядку, визначені кредитним договором, за кожне окреме порушення".

Таким чином вимога позивача про стягнення штрафу правомірна, але сума штрафу позивачем завищена.

Позивач просить стягнути зазначений штраф за період з липня 2014 року по січень 2015 року включно з розрахунку 1700грн. 00коп. щомісячно (а.с.26, 152).

Як зазначалось вище відповідно до п.9.2.9 кредитного договору відповідач зобов"язався протягом шести місяців з дати укладення кредитного договору здійснити оформлення права користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: м.Кременчук, тупик Хорольський, 7, буд.1, надати банку копії відповідних правовстановлюючих документів та внести зміни до договорів забезпечення щодо уточнення даних про предмет забезпечення та правовстановлюючих документів.

Відповідно до вимог ст.ст. 252, 253, 254 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок.

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГПК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Щодо стягнення штрафу інше договором не встановлено, отже нарахування вказаного штрафу за грудень 2014 року та січень 2015 року, після спливу визначеного ч.6 ст.232 строку, є неправомірним.

З врахуванням наведеного, вимога про стягнення штрафу за грудень 2014 року та січень 2015 року в сумі 3400 грн. заявлена неправомірно і задоволенню не підлягає.

В решті суми вказаного штрафу - 8500грн. 00коп. - вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути 11900грн. 00коп. штрафу за порушення відповідачем п.9.2.8 кредитного договору.

Як зазначає позивач у поясненні від 16.03.2015р. (а.с.197) вказаний штраф позивачем нараховано за період з липня по вересень 2014 року - по 1700грн. 00коп. за порушення у ІІ-му кварталі; з жовтня по грудень 2014 року нараховано по 1700грн. 00коп. за порушення у ІІІ-му кварталі 2014 року та за січень 2015 року нараховано 1700грн. 00 коп. за порушення у ІV-му кварталі 2014 року.

Відповідно до п.9.2.8. кредитного договору відповідач зобов"язаний спрямовувати та підтримувати протягом строку дії кредитного договору чисті щоквартальні грошові надходження на рахунках, відкритих в банку, з першого кварталу 2014 року на рівні не менше, ніж 90 % від чистих грошових надходжень відповідача. При цьому, перший раз контроль за виконанням умови, викладеної в цьому пункті проводиться в квітні 2014 року за підсумками першого звітного кварталу 2014 року та в подальшому здійснюється щоквартально.

Згідно п.10.4 кредитного договору: "за невиконання позичальником зобов"язань, визначених підпунктом 9.2.8 цього договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 1700,00грн. щомісячно в строки та у порядку, визначені кредитним договором, за кожне окреме порушення". Ненадання позичальником до банку довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках (у розрізі валют), надані банками, у строки, зазначені у підпункті 7.2.23.7 Генеральної угоди, вважається невиконанням зобов"язань, визначених підпунктом 9.2.8. цього договору

Як зазначає позивач, відповідачем не виконані зобов"язання щодо обсягів переведення грошових коштів за ІІ квартал 2014 року, на підтвердження чого позивачем надана виписка по рахунку відповідача (а.с. 185) та копія довідки ВТБ банку від 24.07.2014р. (а.с.206).

Позивач також зазначає, що відповідно до згаданої виписки по рахунку відповідача № 26007016410431, протягом ІІІ-го та ІV-го кварталів 2014 року грошові кошти відповідача на вказаний рахунок взагалі не надходили.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надана виписка по рахунку відповідача (а.с. 185) та копія довідки ВТБ банку від 28.10.2014 р. (а.с.184).

Позивач також вказує, що відсутність руху коштів відповідача на рахунку відповідача, а також ненадання відповідачем жодної довідки про рух коштів в інших банках протягом ІV-го кварталу, є підтвердженням невиконання відповідачем вищезазначеного обов"язку протягом вказаного періоду.

Як зазначалось вище, згідно п.10.4 кредитного договору ненадання позичальником до банку довідки про обсяги грошових надходжень на рахунки позичальника в інших банках (у розрізі валют), надані банками, у строки, зазначені у підпункті 7.2.23.7 Генеральної угоди, вважається невиконанням зобов"язань, визначених підпунктом 9.2.8. цього договору".

Зазначені доводи позивача і надані ним докази відповідачем не спростовані.

Таким чином, вимога позивача в частині зазначеного вище штрафу в сумі 11900грн. 00коп. обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до п.7.2.23.1 генеральної угоди відповідач зобов"язався надавати позивачеві оригінали або копії фінансової звітності відповідача з відміткою органу державної статистики про її подання, засвідчені підписами керівника, головного бухгалтера (за наявності такої посади), скріпленими відбитком печатки відповідача. Фінансова звітність, яка подана відповідачем до органів державної статистики в електронному вигляді, подається позивачу на паперових носіях разом з роздрукованою копією квитанції про приймання електронного звіту до оброблення. Ці документи повинні бути засвідчені підписами керівника, головного бухгалтера (за наявності такої посади) і відбитком печатки відповідача. Строк подання цих документів - до 25-го числа кожного першого місяця кварталу, наступного за звітним, за результатами року - до 15 лютого року, наступного за звітним.

Відповідно до п.9.2.15 кредитного договору, відповідач зобов"язаний належним чином та своєчасно виконувати інші зобов"язання, визначені цим договором та/або положеннями чинного законодавства України, зобов"язання за іншими договорами, укладеними із позивачем, зокрема генеральною угодою .

Позивач вказує, що згідно пункту 7.2.23.1 генеральної угоди відповідач мав надати позивачеві фінансову звітність за ІІ квартал 2014 року до 25 липня 2014 року, проте, в порушення вказаного обов"язку, така звітність була надана лише 11.08.2014р. про що свідчить дата вхідного реєстраційного номеру та копії фінансового звіту.

На підтвердження цього позивачем надана копія фінансового звіту (а.с.201).

Відповідач доказів своєчасного подання фінансового звіту за 2 квартал 2014 року не надав, доводи позивача і надані ним докази не спростував.

Позивач просить стягнути штраф за вказане порушення за липень 2014 року (а.с.26).

Виходячи з наданих позивачем доказів відповідач порушив строк надання фінансової звітності на 17 днів, з них за липень 2014 року прострочка надання фінансового звіту складає 6 днів.

Як зазначалось вище, згідно п.10.4 кредитного договору за невиконання позичальником зобов"язань, визначених підпунктом 9.2.8 цього договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 1700,00грн. щомісячно в строки та у порядку, визначені кредитним договором, за кожне окреме порушення.

Підстави застосування вказаного пункту договору до порушення, що тривало значно менше місяця, позивач не обгрунтував.

Договором щоденне, чи за інші періоди, крім щомісячного, застосування штрафних санкцій за вказане вище порушення не передбачено.

З врахуванням викладеного вимога про стягнення 1700грн. 00 коп. штрафу за липень 2014 року за несвоєчасне подання фінансової звітності необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Посилаючись на те, що відповідно до вимог п.7.2.17.1 Генеральної угоди, відповідач зобов'язаний негайно (у день настання відповідної події) надавати до банку інформацію, зокрема щодо звільнення/призначення вищих посадових осіб відповідача (керівника, його заступника (-ів) та головного бухгалтера; і що відповідальність за таке порушення передбачена п.10.5 кредитного договору в сумі 1700,00грн. щомісячно та на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.143) згідно якого з 25.06.2014р. керівником відповідача є Заворотній М.О. тоді як договори підписував керівник відповідача Крашенінніков Ф.Ф., позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 11900грн. 00коп. за період з липня 2014 року по січень 2015 року включно.

Виходячи з наведених вище доказів позивача, які відповідачем не спростовані, відповідач є таким, що порушив визначені вказаним пунктом зобов"язання з 26.06.2014р., таким чином встановлений ч.6 ст.232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій сплив 25.12.2014р.

Договором не передбачено щоденне, чи за інші періоди, крім щомісячного, застосування штрафних санкцій, за вказане порушення договором також не передбачено застосування вказаних санкцій за календарні місяці. З врахуванням цього вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 1700грн. 00коп. за грудень 2014року (з врахуванням наведеного вище за 25 днів грудня), та в сумі 1700грн. 00коп. за січень 2014р. необґрунтована і задоволенню не підлягає.

В решті суми вказаного штрафу вимоги позивача підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно пункту 9.2.10 кредитного договору позичальник (відповідач) зобов'язаний протягом всього строку дії кредитного договору, а саме протягом кожного останнього місяця строку дії попереднього звіту про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення, надавати банку актуальний звіт про незалежну оцінку вартості предметів забезпечення, виконаний в акредитованій банком оціночній компанії. У разі, якщо визначена в актуальному звіті ринкова вартість предметів забезпечення буде меншою від вартості відповідних предметів забезпечення, визначеної у попередньому звіті, позичальник зобов"язаний надати банку у додаткове забезпечення ліквідне майно, що має бути погоджене із банком, або знизити ліміт заборгованості за кредитною лінією у такому обсязі, щоб коефіцієнт покриття забезпечення становив не менше, ніж визначено умовами кредитного договору.

Пунктом 10.6 кредитного договору визначено, що за невиконання позичальником зобов"язань, визначених підпунктом 9.2.10 цього договору, позичальник сплачує банку штрафну санкцію у розмірі 10000грн. 00коп. щомісячно, у строки та у порядку, визначені кредитним договором до повного виконання цього зобов"язання.

Як зазначає позивач у поясненні від 16.03.2015р., відповідно до висновку про оцінку нерухомого майна, що є предметом забезпечення виконання зобов"язань відповідача (а.с.44) звіт виконано 15 листопада 2013року, дія звіту - протягом 12 місяців. Таким чином, згідно дати висновку про експерту оцінку, термін дії висновку закінчився 15 листопада 2014 року.

Дане твердження позивача не суперечить матеріалам справи і не заперечується відповідачем.

Позивач зазначає, що термін виконання даного зобов'язання закінчився 15.11.2014р.

При цьому позивач просить стягнути штраф за 3 місяці - з листопада 2014 року по січень 2015 року - в сумі 30000грн. 00коп. тоді як за період з 15.11.2014р. по січень 2015р. (31.01.2015р.) складає 2,5 місяці.

Позивач не обґрунтував підстави стягнення вказаного штрафу за листопад 2014р. (повний календарний місяць) з врахуванням відсутності експертної оцінки після 15.11.2014р.

З врахуванням наведеного вимога позивача про стягнення штрафу за невиконання умови договору щодо експертної оцінки майна підлягає задоволенню частково, з розрахунку штрафу за 2 місяці в сумі 20000грн. 00коп.

В решті вказаного штрафу вимога позивача необгрунтована і задоволенню не підлягає.

Позивач також просить стягнути штраф за нездійснення страхування майна, що надане в забезпечення, в сумі 5100грн. 00коп. за період з листопада 2014 р. по січень 2015р. з розрахунку 1700грн. 00коп. щомісячно.

В обґрунтування стягнення вказаного штрафу позивач посилається на те , що відповідно до п. 9.2.14 кредитного договору відповідач зобов'язаний протягом строку дії кредитного договору за власні кошти проводити страхування на користь позивача предметів забезпечення на суму заставної вартості. Відповідальність за таке порушення передбачена п. 10.5 кредитного договору в сумі 1700,00грн. щомісячно. Відповідно до договору від 29.11.2013 року № 94-1601-13-00016 обов'язкового страхування нерухомого майна, що є предметом іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, укладеного між відповідачем та ПАТ «СК «Українська страхова група», зазначений договір діяв до 24 години за Київським часом 29 листопада 2014 року. Умови даного договору погоджувались із позивачем шляхом його підписання.

Доводи позивача щодо дії договору страхування до 24 години 29.11.2014р. підтверджені наданою позивачем копією договору страхування (а.с.207-209) і не заперечуються відповідачем.

Таким чином, майно не було застраховане починаючи з 30.11.2014р.

Підстави застосування щомісячного штрафу, як щоденного - за 1 день листопада 2014 року, який окрім того, є вихідним днем, позивач не обґрунтував. З врахуванням цього вимога про стягнення штрафу за вказане порушення за листопад 2014 року в сумі 1700грн. 00коп. необґрунтована і задоволенню не підлягає.

В решті суми вказаного штрафу - 3400грн. 00коп. - позов підлягає задоволенню.

З врахуванням викладеного позов підлягає задоволенню частково, в частині 1278555грн. 59коп.

Необхідність вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації з матеріалів справи не вбачається, відомості щодо інших кредиторів в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Аналогічні положення закріплено в статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідач відзиву на позов та будь-яких доказів у спростування наданих позивачем доказів і наведених позивачем доводів не надав.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. В рахунок погашення заборгованості за генеральною кредитною угодою №10013N1/125 від 29.11.2013р. та укладеним в її рамках кредитним договором №10013К6/126 від 29.11.2013р., укладеними між публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (ідентифікаційний код 00032112, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького, 127) та приватним підприємством «ВЕЛИКБУД» (місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, 7-й Хорольський тупик, буд. 1, ідентифікаційний код 35869186) на загальну суму 1278555,59грн., в тому числі : 999 412 грн. 80 коп. заборгованості по кредиту, 132630 грн. 43 коп. процентів по кредиту, 8000 грн. 00 коп. комісії за управління, 4 грн. 69 коп. комісії за зобов'язання, 86207 грн. 67 коп. пені, 52300 грн. 00 коп. штрафів за невиконання умов договору, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №10013Z5/125 від 29 листопада 2013р., посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Медяник О.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 3642, а саме: нерухоме майно - частину будівель та споруд/частину адміністративної будівлі літ. «А-3», площею 1148,8 кв.м., розташовану за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, тупик Хорольський 7, будинок 1, що належить приватному підприємству «Великбуд» (ідентифікаційний код 35869186 місцезнаходження: 39600, Україна, м.Кременчук, 7-й Хорольський тупик, буд. 1; фактична адреса: 39600, м.Кременчук, пров. Героїв Бреста, буд. 38 кв. 58), шляхом продажу даного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

4. Встановити початкову вартість предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні 2 009 000грн. 00коп.

5. Стягнути з приватного підприємства "ВЕЛИКБУД" (місцезнаходження: 39600, м. Кременчук, 7-й Хорольський тупик, буд. 1, ідентифікаційний код 35869186; фактична адреса: 39600, м.Кременчук, пров. Героїв Бреста, буд. 38 кв. 58) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (ідентифікаційний код 00032112, адреса: Україна, 03150, м.Київ, вул.Горького, 127, мультивалютний транзитний рахунок для погашення простроченої кредитної заборгованості 373980864 у філії АТ «Укрексімбанк» у м.Полтава, МФО 331649) 25571 грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тимошенко К.В.

Повне рішення складено 06.04.2015р.