Рішення

від 31.03.2015 по справі 922/427/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р.Справа № 922/427/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Дем'яновій Є.Є.

розглянувши справу

за позовом Науково-виробничого підприємства "Електроспецтехнологія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків до Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Московського району м. Харкова, м. Харків про стягнення коштів в сумі 244074,06 грн. за участю представників:

від позивача: Лисак С.В. - дов. від 22.12.2014

від відповідача: Сліпченко Т.І. - дов. від 02.02.2015

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробниче підприємство "Електроспецтехнологія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків (далі за текстом - позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Московського району м. Харкова (далі за текстом - відповідач), про стягнення коштів в сумі 244074,06 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань за договором №12 від 24.12.2012.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, оскільки договір №12 від 24.12.2012 між сторонами не укладався. Тому за даним договором у сторін не виникло прав та обов'язків.

31 березня 2015 відповідачем до суду подане доповнення до відзиву, в якому зазначаено, що договір №12 від 24.12.2012 є нікчемним у відповідності до ст. 228 ЦК України. В даному договорі не визначено предмет договору, оскільки сторонами не узгоджено найменування, зміст та зовнішній вигляд продукції, що мала бути виготовлена позивачем. Також договір не містить умови про строк виконання робіт. Вважає, що позивач не міг виконати передбачені договором роботи, оскільки і договір і акт виконаних робіт укладено одночасно - 24.12.2012. Крім того, відповідач посилається на усні пояснення колишнього керівника відповідача Ломової Н.М., за твердженням якої жодна поліграфічна продукція від відповідача не надходила.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві та доповненні до нього. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

24 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено Договір № 12 (далі за текстом - Договір), за умовами пункту 1.1 якого позивач зобов'язався надати послуги зі створення інформаційної продукції для організації підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи у вигляді інформаційних буклетів (ДК016-97: 22.11.2 - Книги, брошури, листівки друковані та продукція аналогічна) та роздаткових матеріалів (листівок) (ДК016-97: 22.22.1 - продукція друкована інша), а відповідач зобов'язався проводити оплату наданих послуг.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору сторони передбачили, що загальна сума Договору складає 171000грн. згідно з калькуляцією та протоколом згоди про договірну ціну (додатки 1, 2). Відповідач зобов'язаний провести оплату послуг шляхом перерахування суми, зазначеної у специфікації, на розрахунковий рахунок позивача після підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 30.12.2012.

Сторонами договору підписані калькуляція вартості послуг зі створення інформаційної продукції для організації та підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи на загальну суму 171000грн. (додаток 1 до Договору) та протокол узгодження договірної ціни на послуги зі створення інформаційної продукції для організації та підвищення ефективності роботи фахівців із соціальної роботи, за яим сторони узгодили ціни на послуги відповідача зі створення продукції в розмірі 171000грн. (додаток 2 до Договору).

24 грудня 2012 року сторонами підписано акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) на загальну суму 171000грн. В даному акті сторони зазначили, що якість послуг перевірена повноважним представником відповідача в присутності позивача і задовольняє вимогам Договору. Надані позивачем послуги оформлено належним чином і прийняті повністю.

Враховуючи положення пункту 3.2 Договору, відповідач був зобов'язаний перерахувати кошти на користь позивача після підписання даного акту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виникнення обов'язку відповідача щодо сплатити коштів за Договором сторони обумовили такою подією, як підписання здачі-прийомки виконаних робіт.

Таким чином, обов'язок відповідача щодо здійснення оплати за Договором виник після підписання даного акту, а саме: 25.12.2012.

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати за Договором, позивач просить суд стягнути на його користь 171000грн. заборгованості, 49148,82грн. пені, 14859,90грн. інфляційних витрат, 9065,34грн. 3% річних, а також 4881,48грн. судового збору.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 ЦК України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи ненадання відповідачем доказів оплати послуг за Договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення 171000грн. заборгованості за Договором.

У відповідності із статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в розмірі 49148,82грн. за період з 25.12.2012 по 01.11.2014.

Разом із тим, відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки умовами Договору не передбачено можливості нарахування пені більш, ніж за 6 місяців, суд частково задовольняє вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 12783,83грн. за період з 25.12.2012 по 25.06.2013. Відповідач не скористався своїм правом та до винесення рішення у справі не надав суду заяви про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 14859,90грн. та 3% річних в розмірі 9065,34грн.

Суд не погоджується з розрахунком суми інфляційних витрат, який зроблено відповідачем за 23 місяці, тобто за період грудень 2012 року - жовтень 2014 року. Оскільки обов'язок щодо оплати наданих за Договором послуг виник 25.12.2012, то показник інфляції в грудні 2012 року не може бути врахований. Отже, правильним є нарахування інфляційних витрат за період з січня 2013 року по жовтень 2014 року в розмірі 33860,66грн. Разом із тим, позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в розмірі 14859,90грн., тобто в меншому розмірі, ніж той який може бути нарахований у відповідності до діючого законодавства.

Враховуючи, що заявлення меншої суми інфляційних втрат не суперечить діючому законодавству, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 14589,90 грн.

Розрахунок 3% річних зроблено позивачем у відповідності до обставин справи та норм чинного законодавства, а тому суд задовольняє вимоги про стягнення 9065,34грн. 3% річних.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Доводи відповідача про наявність у нього іншого примірнику договору з позивачем, а саме: Договору № 12 від 18.12.2012, не спростовують факту укладення сторонами Договору № 12 від 24.12.2012.

Позивач додав до позову акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) за Договором №12 від 24.12.2012, що свідчить про існування між сторонами правовідносин саме за Договором №12 від 24.12.2012.

Слід зазначити, що вказаний акт, який підписаний обома сторонами, скріплений їх печатками, є належним доказом виконання позивачем договірних зобов'язань, що спростовує твердження відповідача про те, що позивач не надав доказів реального виконання зобов'язання.

Відповідач послався на невідповідність акту здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 24.12.2012 вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995. Однак, при цьому, ним не наведено відповідного обґрунтування та не зазначено яким саме вимогам не відповідає цей акт.

Також, не надано відповідачем доказів і на підтвердження доводів про те, що Договір №12 від 24.12.2012. є нікчемним у відповідності до статті 228 ЦК України.

Посилання відповідача на усні пояснення його колишнього керівника не приймаються до уваги судом, оскільки не є доказами в розумінні статті 32 ГПК України.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідача на неузгодження в Договорі умов щодо предмету та строку договору, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та спростовується положеннями пунктів 1.1 та 6.2 Договору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд вважає заперечення відповідача проти позовних вимог необґрунтованими.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Московського району м. Харкова (61112, м. Харків, вул. Ейдмана Роберта, 3, код ЄДРПОУ 26419618) на користь Науково-виробничого підприємства "Електроспецтехнологія" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 7, оф.1, код ЄДРПОУ 31064682) 171000грн. заборгованості, 12783,83грн. пені, 14589,90грн. інфляційних витрат, 9065,34грн. 3% річних та витрати зі сплати судового збору в сумі 4148,78грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя М.В. Калантай