Рішення

від 02.04.2015 по справі 925/122/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 925/122/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гніденко В.М. - представник за довіреністю,

від відповідача - Чакалов А.К. - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Агро Добробут", смт. Катеринопіль,

Катеринопільського району, Черкаської області

до приватного історико - етнографічного музею "Козацькі землі

України", с. Вереміївка, Чорнобаївського району, Черкаської

області

про стягнення 528 891 грн. 73 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2015 року до господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство "Агро Добробут" до приватного історико - етнографічного музею "Козацькі землі України" про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки насіння №П120504-Д від 12 травня 2014 року в розмірі 255 660 грн. 09 коп., в тому числі: 231 719 грн. 86 коп. - основний борг, 12 620 грн. 25 коп. - 30% річних та 11 319 грн. 98 коп. пеня, а також невиконанням умов договору поставки засобів захисту рослин №ЗЗР-120506-Д від 12 травня 2014 року в розмірі 127 364 грн. 31 коп., в тому числі: 111 826 грн. 98 коп. - основний борг, 8 210 грн. 72 коп. - 30% річних та 7 326 грн. 61 коп. пеня.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 січня 2015 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10 лютого 2015 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 березня 2015 року строк розгляду спору було продовжено на 15 днів.

Позивач неодноразово змінював розмір заявленого до стягнення боргу.

Так, 19 лютого 2015 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 16 лютого 2015 року, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 379 744 грн. 33 коп. боргу за договором поставки насіння №П120504-Д від 12 травня 2014 року, в тому числі: 359 406 грн. 16 коп. - основний борг, 9 090 грн. 85 коп. - 30% річних та 11 247 грн. 32 коп. пеня, а також 211 157 грн. 74 коп. боргу за договором поставки засобів захисту рослин №ЗЗР-120506-Д від 12 травня 2014 року, в тому числі: 199 183 грн. 57 коп. - основний борг, 6 198 грн. 53 коп. - 30% річних та 5 775 грн. 64 коп. пеня, всього 590 902 грн. 07 коп.

В подальшому 17 березня 2015 року позивачем було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 13 березня 2015 року в якій останній просив суд стягнути з відповідача заборгованості згідно умов договору поставки насіння №П120504-Д від 12 травня 2014 року в розмірі 371 733 грн. 99 коп., в тому числі: 351 395 грн. 82 коп. - основний борг, 9 090 грн. 85 коп. - 30% річних та 11 247 грн. 32 коп. пеня, а також на підставі договору поставки засобів захисту рослин №ЗЗР-120506-Д від 12 травня 2014 року в розмірі 211 157 грн. 74 коп., в тому числі: 199 183 грн. 57 коп. - основний борг, 6 198 грн. 53 коп. - 30% річних та 5 775 грн. 64 коп. пеня, всього 528 891 грн. 73 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 17 березня 2015 року заяву приватного підприємства "Агро Добробут" від 13 березня 2015 року про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 26 лютого 2015 року №26/02/15 та у доповненні до нього від 16 березня 2015 року №16/03/15.

Так у своєму відзиві та у доповненні до нього відповідач зазначав, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, що передбачено ч. 3 ст. 632 ЦК України. Специфікацією №1 до договору №П120504-Д сторони погодили ціну товару - 244 926 грн. 00 коп. Водночас, сторони не вносили у встановленому п. 10.3 договору №П120504-Д від 12 травня 2014 року змін щодо ціни договору та залежності вартості поставленого товару від курсу долару США до гривні. В зв'язку з чим, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача щодо збільшення курсу долара США до гривні відносно залишку неоплаченої вартості поставленого товару є незаконним та таким, що не підлягає задоволенню. Аналогічні заперечення були викладені й щодо стягнення боргу згідно договору поставки засобів захисту рослин №ЗЗР-120506-Д від 12 травня 2014 року.

Крім того відповідач зазначав, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість обрахованої від середнього курсу долара США станом на 21 січня 2015 року. В той же час умовами пунктів п. 5.4. вищевказаних договорів поставки встановлено, що сторони домовились визначити грошовий еквівалент зобов'язання щодо оплати товару в іноземній валюті (в доларах США). Грошовий еквівалент зобов'язання в доларах США визначається шляхом ділення загальної вартості товару згідно специфікацій в гривнях на офіційний курс НБУ гривні щодо долара США на дату укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації. Сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплату вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США на офіційний курс НБУ гривні щодо долара США на день фактичної оплати, збільшений на 2,5 %.

Тобто, загальна вартість товару, як вказував відповідач, сторонами визначається станом на дату укладення (підписання) специфікацій до договору № ЗЗР-120506-Д та договору № П120504-Д.

Згідно ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

В зв'язку з чим відповідач вважає, що викладений пункт договорів та позовні вимоги позивача щодо зарахування вартості товару саме на дату звернення з позовом (21 січня 2015 року) є незаконним та таким, що напряму суперечить п. 10.3. договорів та ст.ст. 533, 632 ЦК України.

Крім того відповідач зауважував, що звернення з позовом до суду не являється в розумінні п. 5.4. договорів поставки днем фактичної оплати.

Також відповідач не погоджується з нарахуванням позивачем 30% річних, оскільки позивач фактично застосував 30% річних за користування коштами постачальника, що не відповідає змісту ст. 625 ЦК України, на яку послались сторони у договорі, як на підставу застосування цих процентів. Користування чужими коштами та відповідальність у договорі поставки у разі прострочення оплати товару у виді сплати процентів на користування чужими коштами мають іншу правову природу.

Так, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між особами. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, на яку сторони послались у договорі, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Не має юридичного значення для застосування ст. 625 ЦК України і наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Однак, з огляду на наведені норми законодавства, встановлені фактичні обставини справи, відповідач вважає, що зазначені у п. 8.3. договорів 30% не підлягають застосуванню в розумінні ст. 625 ЦК України, так як мають іншу правову природу, яка не є предметом та підставою позову.

Крім того відповідач не погоджується з нарахуванням позивачем пені, оскільки згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кінцевий термін сплати поставленого товару 01 жовтня 2014 року.

В зв'язку з чим відповідач вважає, що нарахування пені в силу ч. 6 ст. 232 ГК України повинно було припинитись з 01 грудня 2014 року. Однак позивач, нараховує пеню по 21 січня 2015 року, що є незаконним.

В доповненні до відзиву відповідач зазначав, що сторонами було укладено додаткові угоди до договорів поставки, згідно умов яких останні погодили курс гривні до долара США 14,95 грн. за 1 долар США.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 квітня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/122/15.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 12 травня 2014 року між приватним підприємством "Агро Добробут" (постачальник) та приватним історико - етнографічним музеєм "Козацькі землі України" (покупець) було укладено договір поставки насіння за № П120504-Д.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору постачальник зобов'язався поставити покупцю насіння сільськогосподарських культур (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Також 12 травня 2014 року між сторонами було укладено договір поставки засобів захисту рослин за №ЗЗР-120506-Д, згідно умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу засоби захисту рослин та/або іншу продукцію, а відповідач - прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно ч. ч. 1, 2 т. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 2.1. вищевказаних правочинів поставці підлягає товар, асортимент, кількість, ціна та вартість якого встановлюється в специфікаціях (додатках до даних договорів, що є їх невід'ємними частинами).

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати (знищення) та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в день поставки товару покупцю. Днем поставки товару покупцю вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної або акту приймання - передачі товару (п. 3.4. договорів поставки).

Відповідно до п. 5.1 договорів поставки порядок та строки розрахунків за поставлений товар визначається даними договорами та специфікаціями (додатками) до них. У випадку, якщо товар був поставлений на умовах цих договорів без підписання сторонами відповідних специфікацій (додатків), такий товар підлягає оплаті протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту (дня) поставки.

Згідно із п. 5.2. договорів оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту договору розрахунковий рахунок постачальника. Допускається оплата в готівковій формі відповідно до вимог законодавства України. Оплата товару здійснюється із врахуванням положень п. 5.4. даних договорів.

Так, умовами п. 5.4 договорів поставки сторони домовились визначити грошовий еквівалент зобов'язання щодо оплати товару в іноземній валюті (в доларах США). Грошовий еквівалент зобов'язання в доларах США визначається шляхом ділення загальної вартості товару згідно специфікацій в гривнях на офіційний курс НБУ гривні щодо долара США на дату укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації . Сума в гривнях, яку покупець повинен сплатити постачальнику як оплату вартості товару, визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США на офіційний курс НБУ гривні щодо долара США на день фактичної оплати, збільшений на 2,5 % за наступним алгоритмом (формулою):

С2 = (С1 *К1) + (2,5%*С1*К1), де

С2 - вартість товару на день оплати (належна до оплати вартість товару у гривні);

С1 - еквівалент вартості товару в доларах США, що вказаний у специфікації, за якою проводиться розрахунок;

К1 - курс долара США до гривні на день проведення розрахунків за офіційним курсом Національного банку України.

Положення пункту 5.4. застосовуються при збільшенні офіційного курсу НБУ долара США до гривні на 1 і більше % (п. 5.5. договорів).

Позивач свої зобов'язання за договором поставки №П120504-Д виконав та поставив відповідачу насіння кукурудзи та соняшника на загальну суму 244 926 грн. 00 коп., що в доларовому еквіваленті станом на 12 травня 2014 року (день підписання специфікації) становить 21 104,40 дол. США, що підтверджується копіями видаткової накладної від 13 травня 2014 року за №410 та специфікацією №1 від 12 травня 2014 року.

Крім того на виконання умов договору №ЗЗР-120506-Д позивачем було поставлено відповідачу засоби захисту рослин на загальну суму 100 688 грн. 22 коп., що в доларовому еквіваленті складає 8 653, 15 дол. США, що підтверджується копіями видаткових накладних:

- №414 від 14 травня 2014 року на суму 84 183 грн. 42 коп. (7 253, 79 дол. США);

- №439 від 20 травня 2014 року на суму 2 908 грн. 80 коп. (247,51 дол. США);

- №537 від 01 серпня 2014 року на суму 9 876 грн. 00 коп.;

- №635 від 25 вересня 2014 року на суму 3 720 грн. 00 коп. (1 151,85 дол. США еквівалент суми товару поставленого згідно видаткових накладних №537 та №635).

Специфікації на вказану партію товару було підписано 12 травня 2014 року, 19 травня 2014 року та 10 червня 2014 року.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої довіреностями №№2, 3 від 13 травня 2014 року особи у вищенаведених видаткових накладних та відтиском печатки приватного історико - етнографічного музею "Козацькі землі України".

Крім того, відповідач у своїх поясненнях не заперечує факт отримання товару.

Відповідач в свою чергу зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково, сплативши 105 338 грн. 38 коп. (що складає 7 944,07 дол. США) за курсом 13,26 грн. за 1 дол. США (12,940496 грн. за 1 дол. США - офіційний курс НБУ станомна 03 жовтня 2014 року збільшений на 2,5%) за товар поставлений згідно договору №П120504-Д, що підтверджується копією банківської виписки від 03 жовтня 2014 року.

За поставлений товар згідно договору №ЗЗР-120506-Д відповідач сплатив 16 504 грн. 80 коп. (що складає 1 193,41 дол. США за курсом 13,83 грн. за 1 дол. США (13,497012 грн. за 1 дол. США - офіційний курс НБУ станомна 05 листопада 2014 року, збільшений на 2,5%), що підтверджується копією банківської виписки від 05 листопада 2014 року.

З урахуванням умов 5.4 договорів поставки позивач просив суд стягнути з відповідача 351 395 грн. 82 коп. боргу за поставлений товар згідно договору №П120504-Д та 199 183 грн. 57 коп. боргу згідно договору №ЗЗР-120506-Д.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 8 специфікації №1 від 12 травня 2014 року до договору поставки насіння №120504-Д та специфікацій №1 від 12 травня 2014 року, №2 від 19 травня 2014 року та №2 від 10 червня 2014 року до договору поставки захисту рослин №ЗЗР-120506-Д сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даних договорів проводиться наступним чином:

- 30% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 30 травня 2014 року (згідно специфікацій від 12, 19 травня 2014 року) та до 15 червня 2014 року (згідно специфікації від 10 червня 2014 року);

- 70% від вартості товару оплачується в строк до 01 жовтня 2014 року.

В абзаці 2 п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного останнім днем сплати вартості поставленого товару є 30 вересня 2014 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договорів поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас слід зазначити, що з розрахунками позивача суми основного боргу суд не погоджується з наступних підстав:

Фактично умовами договору сторони визначили ціну товару та відповідне грошове зобов'язання в еквіваленті іноземної валюти із застосуванням відповідної формули.

В пункті 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі подання позову про стягнення національної валюти України - еквіваленту іноземної валюти ціна позову визначається в національній валюті України за офіційним курсом, визначеним Національним банком України, на день подання позову.

Водночас позивач у своєму розрахунку застосовував еквівалент долару США до національної валюти станом на 16 лютого 2015 року, що суперечить вищенаведеним рекомендаціям викладених у постанові Пленуму ВГСУ та умовам договору.

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати в розрахунку суми основного боргу офіційний курс долара США встановлений НБУ станом на день звернення позивача до суду, а саме 22 січня 2015 року, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті.

Так, відповідачем було сплачено 105 338 грн. 38 коп. за товар поставлений згідно договору №П120504-Д.

Як вже зазначалося вище, з урахуванням вимог п. 5.4. договору №П120504-Д, доларовий еквівалент сплаченої суми в розмірі 105 338 грн. 38 коп. складає 7 944,07 дол. США за курсом 13,26 грн. за 1 дол. США (12,940496 грн. за 1 дол. США - офіційний курс НБУ станомна 03 жовтня 2014 року, збільшений на 2,5%)) .

Таким чином, заборгованість за поставлений товар згідно договору №П120504-Д з урахуванням вимог п. 5.4. договору становить 13 160, 33 дол. США (21 104,4 дол. США - 7 944,07 дол. США), що в гривневому еквіваленті станом на 22 січня 2015 року складає 212 670 грн. 93 коп. ((13 160, 33 дол. США * 16,16 грн. за 1 дол. США) (15, 767642 грн. за 1 дол. США - офіційний курс НБУ станомна 22 січня 2015 року, збільшений на 2,5%)) .

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 212 670 грн. 93 коп. борг за поставлений товар згідно договору поставки №П120504-Д від 12 травня 2014 року, в решті стягнення боргу в розмірі 138 724 грн. 89 коп. слід відмовити у зв'язку з безпідставним нарахуванням.

За поставлений товар згідно договору №ЗЗР-120506-Д відповідач сплатив 16 504 грн. 80 коп. (що складає 1 193,41 дол. США згідно курсу 13,83 грн. за 1 дол. США (13,497012 грн. за 1 дол. США - офіційний курс НБУ станомна 05 листопада 2014 року, збільшений 2,5%).

Таким чином, заборгованість за поставлений товар згідно договору №ЗЗР-120506-Д становить 7 459, 74 дол. США (8 653, 15 дол. США - 1 193,41 дол. США), що в гривневому еквіваленті станом на 22 січня 2015 року складає 120 549 грн. 40 коп. ((7 459, 74 дол. США * 16,16 грн. за 1 дол. США) (15, 767642 грн. за 1 дол. США - офіційний курс НБУ станомна 22 січня 2015 року, збільшений на 2,5%)) .

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 120 549 грн. 40 коп. борг за поставлений товар згідно договору №ЗЗР-120506-Д від 12 травня 2014 року, в решті стягнення боргу в розмірі 78 634 грн. 17 коп. слід відмовити у зв'язку з безпідставним нарахуванням.

Крім того слід зазначити, що суд не погоджується з доводами відповідача відносно того, що п. 5.4. договорів поставки та позовні вимоги позивача щодо зарахування вартості товару саме на дату звернення з позовом є незаконним та таким, що напряму суперечить п. 10.3. договорів та ст.ст. 533, 632 ЦК України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

В абзаці першому п. 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином п. 5.4. договорів поставки сторони домовилися про порядок визначення грошового еквівалента вартості товару в іноземній валюті та погодили порядок розрахунків за товар з урахуванням такого еквіваленту збільшеного на 2,5%.

Доказів того, що пункт 5.4. договорів №П120504-Д та №ЗЗР-120506-Д визнано недійсним суду надано не було.

Крім того суд не приймає до уваги посилання відповідача на укладені додаткові угоди до договорів поставки, якими було визначено курс гривні до долара США 14,95 грн. за 1 долар, оскільки відповідних укладених угод суду надано не було.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 333 220 грн. 33 коп. боргу за поставлений товар згідно договорів поставки №П120504-Д та №ЗЗР-120506-Д від 12 травня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.3. договорів поставки передбачена відповідальність за порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного товару, а саме: пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Позивачем на підставі п. 8.3. договорів поставки заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11 247 грн. 32 коп. пені нарахованої за несвоєчасну оплату вартості товару поставленого згідно договору поставки №П120504-Д за період з 04 жовтня 2014 року по 16 лютого 2015 року та 5 775 грн. 64 коп. за несвоєчасно оплачений товар поставлений згідно договору №ЗЗР-120506-Д нарахованої за період з 02 жовтня 2014 року по 16 лютого 2015 року, всього 17 022 грн. 96 коп.

Пунктом 8.3. договорів поставки визначено, що сторони, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару сплачує на користь постачальника 30% річних.

На підставі п. 8.3. договорів поставки позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9 090 грн. 85 коп. 30% річних нарахованих за несвоєчасну оплату вартості товару поставленого згідно договору поставки №П120504-Д за період з 04 жовтня 2014 року по 16 лютого 2015 року та 6 198 грн. 53 коп. за несвоєчасно оплачений товар поставлений згідно договору №ЗЗР-120506-Д нарахованої за період з 02 жовтня 2014 року по 16 лютого 2015 року, всього 15 289 грн. 38 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Отже, суд вважає правомірним нарахування позивачем 30% річних, оскільки сторони дійшли згоди щодо зміни процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та встановили її у розмірі 30%.

Посилання відповідача викладені у відзиві щодо неправомірності нарахування 30% річних суд до уваги не приймає, оскільки сторони чітко в договорі посилалися на норми ст. 625 ЦК України.

Розрахунок річних та пені здійснено позивачем в меншому розмірі, оскільки в періоді з 13 листопада 2014 року по 05 лютого 2015 року кількість днів становить 85, а не 54 як зазначив у своєму розрахунку позивач.

Крім того позивач не був позбавлений права нараховувати пеню та річні з 01 жовтня 2014 року, оскільки, як зазначалося вище строк оплати поставленого товару настав 30 вересня 2014 року (з урахуванням рекомендацій викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Також позивач не був позбавлений права нараховувати річні та пеню на суму боргу за поставлений товар згідно договору №ЗЗР-120506-Д в розмірі 84 183 грн. 42 коп., а не на 70 481 грн. 75 коп. (що становить 70% від вартості поставленого товару згідно договору №ЗЗР-120506-Д), як нараховував позивач.

Нарахування пені здійснено позивачем в межах строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки шестимісячний строк закінчується 30 квітня 2015 року, а тому посилання відповідача про те, що нарахування пені повинно було припинитися з 01 грудня 2014 року є безпідставним.

Крім того умовами пункту 8.4. договорів поставки сторони погодили нарахування пені понад строки визначені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Оскільки позивач самостійно визначає суму заявлених до стягнення санкцій, то з відповідача підлягає стягненню 15 289 грн. 38 коп. 30% річних та 17 022 грн. 96 коп. пені.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжних доручень №705 від 21 січня 2015 року та від 17 лютого 2015 року №785 позивачем було сплачено 11 818 грн. 04 коп. судового збору.

Оскільки 2% від ціни позову складає 10 577 грн. 83 коп., то з урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України 1 240 грн. 21 коп. надмірно сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного історико - етнографічного музею "Козацькі землі України", вул. Леніна, 1А, с. Вереміївка, Чорнобаївського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32747435 на користь приватного підприємства "Агро Добробут", вул. Карла Маркса, 41, смт. Катеринопіль, Катеринопільського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 36776501 - 333 220 грн. 33 коп. - основного боргу, 15 289 грн. 38 коп. - 30% річних, 17 022 грн. 96 коп. пені та 7 310 грн. 34 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України реєстраційний рахунок №31213206783002, отримувач - УДКСУ у м. Черкасах Черкаської області, код - 38031150, банк - ГУДКСУ у Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22030001 на користь приватного підприємства "Агро Добробут", вул. Карла Маркса, 41, смт. Катеринопіль, Катеринопільського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 36776501 судовий збір в сумі 1 240 грн. 21 коп.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 07 квітня 2015 року.

Суддя А.В.Васянович