Постанова

від 02.04.2015 по справі 911/5253/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа№ 911/5253/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Гераськевич Г.М. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт»

на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015

у справі № 911/5253/14 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт»

про стягнення 212 591, 44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт» (далі, відповідача) про стягнення 175 000,00 грн. помилково перерахованих коштів, 32 025,00 грн. інфляційних витрат, 5 566,44 грн. 3% річних, а загалом 212 591,44 грн. у зв'язку із помилковим перерахуванням зазначених коштів відповідачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.08.2013, не перевіривши належним чином інформацію про повернення 16.09.2013 відповідачу гарантійного внеску для забезпечення пропозиції конкурсних торгів в розмірі 250 000,00 грн., позивач помилково перерахував повторно на розрахунковий рахунок відповідача 250 000,00 грн. Відповідачем було частково повернуто позивачу помилково перераховані кошти у розмірі 75 000,00 грн., решту коштів відповідач не повернув, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі № 911/5253/14 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Присуджено до стягнення з з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт» на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» 175 000 (сто сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 32 025 (тридцять дві тисячі двадцять п'ять) грн. 00 коп. інфляційних витрат, 5 566 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 44 коп. 3 % та 4 251 (чотири тисячі двісті п'ятдесят одну) грн. 83 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі № 911/5253/14 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт» знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в розмірі 32 025,00 грн., а також 3% річних від простроченої суми за користування коштами у розмірі 5 566,44 грн. та ухвалити нове рішення, яким позов Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» задовольнити в частині стягнення помилково перерахованих коштів в сумі 175 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт» було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В.

Враховуючи перебування судді Тищенко А.І. у відпустці розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 сформовано для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт» колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Корсакова Г.В., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Корсакова Г.В., Отрюх Б.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт» було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.03.2015.

20.03.2015 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з виходом судді Тищенко А.І. з відпустки, яка входить до постійного складу судової колегії, враховуючи формування постійного складу судових колегій Київського апеляційного господарського суду, розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 апеляційну скаргу у справі № 911/5253/14 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І. Отрюх Б.В.

Представник позивача у судовому засіданні, призначеному на 26.03.2015, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити рішення суду без змін.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт» знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в розмірі 32 025,00 грн., а також 3% річних від простроченої суми за користування коштами у розмірі 5 566,44 грн. та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в частині стягнення помилково перерахованих коштів в сумі 175 000,00 грн.

У судовому засіданні 26.03.2015 було оголошено перерву до 02.04.2015.

Представник позивача у судове засідання 02.04.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі представника позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення з огляду на наступне.

01.07.2013 оголошенням № 143862 у Віснику державних закупівель № 51 (794) ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» було оголошено про проведення процедури закупівлі демонтування уламків - «послуги з демонтажу, фрагментації, сортування та дезактивації великогабаритних металоконструкцій антенного комплексу об'єкта «Чорнобиль-22» - 500 т».

Платіжним дорученням № 59 від 19.08.2013 ТОВ «Центрметекспорт» перерахував на розрахунковий рахунок ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» гарантійний внесок для забезпечення конкурсних торгів в розмірі 250 000,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, оскільки документи надані до пропозиції ТОВ «Центрметекспорт» на відкриті торги з закупівлі «Демонтування уламків» не відповідали документації конкурсних торгів, то 04.09.2013 на засіданні комітету з конкурсних торгів було прийнято рішення про її відхилення.

16.09.2013 ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» платіжним дорученням № 3265 від 16.09.2013 з призначенням платежу «повернення гарантійного внеску» (п/д № 59 від 19.08.2013 для забезпечення тендерної пропозиції, предмет закупівлі: «Демонтування уламків») перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Центрметекспорт», гарантійний внесок для забезпечення пропозицій конкурсних торгів у розмірі 250 000,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.10.2013 процедура конкурсних торгів на торгах з закупівлі «Демонтування уламків» відмінена з причин неможливості усунення порушень законодавства.

Як зазначає позивач, не перевіривши належним чином інформацію про повернення 16.09.2013 відповідачу гарантійного внеску, позивач платіжним дорученням № 3610 від 30.10.2013 з призначенням платежу «повернення забезпечення пропозицій конкурентних торгів згідно платіжного доручення № 59 від 19.08.2013 року» помилково повторно перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 250 000,00 грн.

19.11.2013 позивач звернувся до ТОВ «Центрметекспорт» з листом № 235 з проханням повернути кошти в сумі 250 000,00 грн., згідно платіжного доручення № 3265 від 17.09.2013, які були помилково перераховані згідно листа № 17/09/13 від 17.09.2013.

26.11.2013 року відповідачем платіжним дорученням № 90 було частково повернуто борг в розмірі 75 000,00 грн.

09.04.2013 позивач звернувся до відповідача з листом №233-1552 з проханням повернути протягом 5 днів з дня отримання листа на розрахунковий рахунок підприємства залишок помилково перерахованих коштів в розмірі 175 000,00 грн. Вказаний лист відповідачем отримано 11.04.2014, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0727000269384.

18.09.2014 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою № 222-3965 про повернення помилково нарахованих грошових коштів в сумі 175 000,00 грн., вказана вимога була отримана відповідачем 08.10.2014, що підтверджується копією рекомендованного повідомлення про вручення поштового відправлення № 0720100667145. Вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» з огляду на наступне.

Так, у листі Національного Банку України від 09.01.2008 № 25-011-46-181 «Про повернення помилково зарахованих (списаних) коштів» викладена чітка вказівка дій банкам та одержувачам коштів у випадку помилкового зарахування (списання) коштів, що виникло з вини банку, а саме відповідно до статті 6 Указу Президента України від 16.03.1995 № 227 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України», підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін платникам помилково зараховані на їх рахунок кошти. Якщо власник рахунку не повернув у зазначений термін помилково одержані кошти, та їх повернення має здійснюватись у загальному претензійно-позовному порядку.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу у встановлені законом строки 175 000,00 грн. помилково перерахованих коштів на момент звернення позивача з указаним позовом до суду.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 175 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача 32 025,00 грн. інфляційних витрат та 5 566,44 грн. 3% річних. Оскаржуваним рішенням суду позовні вимоги позивача у цій частині також були задоволені.

Не погоджуючись із рішенням суду у цій частині відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що між позивачем та відповідачем існували відносини з безпідставного набуття останнім майна (коштів) позивача через помилковий перерахунок коштів, які законодавчо врегульовані Главою 83 Цивільного кодексу України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави), віднесеною до підрозділу 2 (недоговірні зобов'язання), а саме нормами статей 1212,1214 Цивільного кодексу України. Статтею ж 625 Цивільного кодексу України регулюються, на думку відповідача, зобов'язальні відносини у випадку прострочення їх виконання, які в свою чергу в Цивільному кодексі України віднесені до Розділу 1 Книги п'ятої (Загальні положення про зобов'язання).

Таким чином, на думку апелянта, судом не було враховано доводи відповідача про те, що норми права, які регулюють зобов'язальні правовідносини, не можуть застосовуватись до інших правовідносин, зокрема, з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Водночас, як зазначає відповідач, розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами не встановлений щодо коштів, набутих без достатніх правових підстав.

Колегія суддів не приймає до уваги вищезазначені доводи апелянта та погоджується із висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних у заявленому позивачем розмірі з огляду на наступне.

Згідно частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Як передбачено статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12).

Тобто, чинне законодавство України не обмежує виникнення грошових зобов'язань виключно договірними відносинами. Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна (у даному випадку грошових коштів), є одним з видів позадоговірних (грошових) зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України підставою виникнення у боржника обов'язку зі сплати процентів є факт користування чужими грошовими коштами. При цьому, до чужих грошових коштів відносяться як кошти, які отримані чи збережені боржником без достатніх правових підстав (частина 2 статті 1214 Цивільного кодексу України), так і кошти, які боржник повинен був сплатити або повернути кредитору чи іншій особі відповідно до вимог договору або закону.

Водночас, із системного аналізу норм статей 536 та 625 Цивільного кодексу України вбачається, що проценти, визначені статтею 536 Цивільного кодексу України є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами щодо коштів, набутих без достатніх правових підстав, сторонами не встановлювався.

Водночас, як зазначалося вище та вбачається із матеріалів справи, відповідачем було прострочено виконання свого зобов'язання з повернення суми помилкового переказу, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання з повернення суми помилково перарахованого переказу, колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок інфляційних та 3 % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» про стягнення з відповідача 32 025,00 грн. інфляційних витрат та 5 566,44 грн. 3% річних.

Стосовно посилань скаржника на те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою директора ТОВ «Центрметекспорт», що призвело до неможливості відповідача виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 09.12.2014 та подати до суду відповідні документи колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.01.2015 відповідачем через відділ документального забезпечення Господарського суду Київської області було подане клопотання про відкладення розгляду справи (том 1, а.с. 43-46), мотивоване тим, що директор ТОВ «Центерметекспорт» в період з 12.01.2015 по 19.01.2015 (згідно наказу № 14-о від 12.01.2015) перебуватиме у відрядженні та не зможе з'явитись до суду і надати документи, вказані в ухвалі Господарського суду Київської області від 09.12.2014.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2015 розгляд справи було відкладено на 29.01.2015 та зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 09.12.2014 у справі № 911/5253/14.

Натомість, відповідачем вказаних в ухвалі Господарського суду Київської області від 09.12.2014 документів, письмового відзиву або документів, які спростовують доводи позивача, викладені у позовній заяві, у судове засідання, призначене на 29.01.2015, надано знову не було.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджала всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, враховуючи, що суд першої інстанції відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, Господарський суд Київської області правомірно розглянув справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрметекспорт» на рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі № 911/5253/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2015 у справі № 911/5253/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/5253/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

Б.В. Отрюх