Постанова

від 02.04.2015 по справі 922/5715/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 922/5715/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Бондаренко В.П., суддя Медуниця О.Є..

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Удовиченко А.Р. - директор

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1319 Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан", м.Мерефа, Харківського району, Харківської області

про стягнення 44115,51 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 року (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Астан" на користь ТОВ "Інтелла" - 23256,03 грн. інфляційних втрат; 2759,19 грн. - 3% річних; 1077,39 грн. витрат з оплати судового збору. В частині стягнення 18100,29 грн. пені у позові відмовити (а.с.72-77).

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 року скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути пеню за період з 23.05.2014 року по 19.10.2014 року у розмірі 18100,29 грн., інфляційні за період з травня 2014 року по жовтень 2014 року у розмірі 23256,03 грн., 3% річних за період з 23.05.2014 року по 14.11.2014 року у розмірі 2759,19 грн. Вказує на те, що рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/2045/14 стягнуто пеню на 34 дні прострочення сплати боргу з 17.04.2014 року по 23.05.2014 року до моменту подання позовної заяви. Приймаючи до уваги, що відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів не було виконано, позивач відповідно до ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України здійснив нарахування пені у розмірі та в межах строків, передбачених законодавством з 23.05.2014 року по 19.10.2014 року (а.с.86-88).

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є зворотніє повідомлення про вручення ухвали суду (а.с.100).

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелла" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астан" (відповідачем) укладено Договір поставки № И-9 (а.с.9,10).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується в порядку на умовах, визначених цим Договором, поставляти та передавати у власність відповідача (покупця) визначений цим Договором товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно з п.2.1. Договору поставка товару здійснюється позивачем на підставі зробленої заявки відповідача (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 5 календарних днів з моменту її отримання.

Відповідно до п.4.2. Договору, ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці покупця та вказується у видатково - прибуткових накладних.

Згідно п. 4.3. Договору сума договору складається з вартості партій товарів, поставлених позивачем протягом строку дії договору.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що оплата за поставлену партію товару здійснюється відповідачем по мірі реалізації, один раз в 14 (чотирнадцять) днів, після реалізації поставленого товару 3-м особам.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2014 року у справі № 922/2045/14, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 року, задоволені позовні вимоги TOB "Інтелла" та стягнуто з TOB "Астан" 197084,99 грн. основного боргу, 3586,94 грн. пені, 6503,80 грн. інфляційних втрат, та 551,83 грн. - 3% річних та 4154,56 грн. судового збору ( а.с.18-22).

Під час розгляду справи № 922/2045/14 судами встановлено, що протягом часу дії Договору позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 377046,99 грн. Станом на 31.03.2014 року відповідачем здійснена оплата за поставлену продукцію на суму 179962,00 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "УкрСиббанк" від 06.06.2014 р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 197084,99 грн., що підтверджується також й Актом звірки взаєморозрахунків за договором складеним між сторонами станом на 31.03.2014 року.

Таким чином, рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2014 року у справі № 922/2045/14 встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи також вбачається, що станом на день подання даного позову до суду 09.12.2014 року заборгованість, присуджена до стягнення рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2014 року у справі № 922/2045/14, відповідачем у повному обсязі сплачена не була, внаслідок чого залишок заборгованості склав 197084,99 грн.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 23256,03 грн. інфляційних втрат за період з травня 2014 року по жовтень 2014 року та 3% річних у розмірі 2759,19 грн. за період з 23 травня 2014 року по 14 листопада 2014 року (а.с.4-6).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом ст.ст. 598 - 609 ЦК України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Такого висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 01.11.2012р. по справі № 5011-32/5219-2012.

У постанові Верховного Суду України від 20.01.2011 року у справі № 10/25 зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 23256,03 грн. інфляційних втрат за період з травня 2014 року по жовтень 2014 року та 3% річних у розмірі 2759,19 грн. за період з 23 травня 2014 року по 14 листопада 2014 року обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

За таких обставин, рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 року про стягнення з ТОВ "Астан" на користь ТОВ "Інтелла" - 23256,03 грн. інфляційних втрат та 2759,19 грн. - 3% річних прийнято у відповідності до норм чинного законодавства та підлягає залишенню без змін.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 18100,29 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, господарський суд зазначив, що ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто, пеня - це вид цивільно-правової відповідальності, яка застосовується за порушення грошового зобов'язання. Як вбачається з рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2014р. у справі № 922/2045/14, відповідач вже поніс відповідальність за прострочення зобов'язань за Договором поставки № И-9 від 01.04.2013р., оскільки на заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань за цим Договором та розмір якої станом на 31.03.2014р. становив 197084,99 грн., вже було нараховано та присуджено до стягнення пеню у розмірі 3586,94 грн. За таких обставин, господарський суд вважав неправомірним повторне нарахування пені, як міри відповідальності за одне й те ж порушення зобов'язання, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до п. 7.2. Договору поставки № И-9 в разі прострочення відповідачем оплати товару позивач має право вимагати, а відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Виходячи зі змісту наведених норм чинного законодавства, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язаннябуде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Таким чином пеня є не разовою штрафною санкцією, а є різновидом відповідальності, яка діє протягом всього часу, коли діє порушення зобов'язання, але у межах шестимісячного строку , передбаченого ст. 232 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2014 року у справі № 922/2045/14, яке набрало законної сили, стягнуто пеню у розмірі 3586,94 грн. за період з 17.04.2014 року до 23.05.2014 року ( а.с.18-22).

Оскільки відповідачем сума основного боргу станом на час звернення до суду з даним позовом 09 грудня 2014 року не сплачена, позивач відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України донарахував пеню за прострочення по сплаті за період з 23.05.2014 року по 19.10.2014 року в розмірі 18100,29 грн.

Приймаючи до уваги, що позов про стягнення пені у розмірі 18100,29 грн. заявлено в межах строку позовної давності, а нарахування штрафних санкцій відповідає вимогам ст. 232 Господарського кодексу України та умовам Договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині скасуванню, оскільки не відповідає нормам матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 року скасуванню в частині відмови у позові про стягнення 18100,29 грн. пені з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 1827,00 грн. Рішенням суду першої інстанції, позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 23256,03 грн. інфляційних втрат; 2759,19 грн. - 3% річних та 1077,39 грн. витрат з оплати судового збору. Постановою апеляційної інстанції стягнуто також пеню у розмірі 18100,29 грн., у зв'язку з чим судовий збір у розмірі 749,61 грн. також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 99, 101, п. 2 ст. 103, п.3 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 року у справі № 922/5715/14 скасувати в частині відмови у позові про стягнення 18100,29 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (юридична адреса: 62472, Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, к. 6-9; поштова адреса: 61036, м.Харків, вул.Морозова, 7; код ЄДРПОУ: 37948856; р/р 26005364277700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла" (61002, м.Харків, вул.Дарвіна, 6; код ЄДРПОУ: 38493226; п/р 26002440213700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) пеню у розмірі 18100,29 грн. та судовий збір у розмірі 749,61 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (юридична адреса: 62472, Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, к. 6-9; поштова адреса: 61036, м.Харків, вул.Морозова, 7; код ЄДРПОУ: 37948856; р/р 26005364277700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла" (61002, м.Харків, вул.Дарвіна, 6; код ЄДРПОУ: 38493226; п/р 26002440213700 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 07.04.2015 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Медуниця О.Є.