Постанова

від 01.04.2015 по справі 826/18371/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2015 року № 826/18371/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу за позовомДержавної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області доТовариства з обмеженою відповідальністю «Спорудабуд» простягнення податкового боргу та накладення арешту, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - ДПІ у місті Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області, позивач) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорудабуд» (далі - ТОВ «Спорудабуд», відповідач) про:

- стягнення заборгованості:

1) по авансовим внескам з податку на прибуток в розмірі 2240,00 грн. - на р/р 31115165700002, код платежу 11024000; одержувач: Державний бюджет, банк отримувач: УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 11024000, ГУДКСУ в Чернігівській області, код 38054398, МФО 853592;

2) податку на додану вартість в розмірі 1018,05 грн. - на р/р 31110029700002, код платежу 14010100; одержувач: Державний бюджет, банк отримувач: УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 14010100, ГУДКСУ в Чернігівській області, код 38054398, МФО 853592, з розрахунків в установах банку: № 26009001000645 в ПАТ «МЕЛГГОР БАНК», МФО 307435; № 26005013008727 в AT «Сбербанк Росії», МФО 320627.

- накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорудабуд» (код 38205208), що знаходяться у банках, окрім проведення операцій з погашення податкових зобов'язань та податкового боргу, в зв'язку з відсутністю майна, яке може бути описане в податкову заставу та має податковий борг в сумі 3 258, 05 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що податковий борг відповідача у розмірі 3 258, 05, 00 грн. виник у зв'язку з допущенням ТОВ «Спорудабуд» порушень податкового законодавства та з несплатою податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств, у передбачені законодавством строки.

А тому, з метою запобігання ухилення відповідача від сплати податків, на підставі пункту 20.1.17 статті 20 Податкового кодексу України, необхідно накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків.

В судове засідання представники сторін не прибули, позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

07 лютого 2013 року ТОВ «Спорудабуд» подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік, в якій самостійно визначено суму авансових внесків (1/2 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий період), що підлягатиме сплаті щомісячно у березні - грудні 2013 року та січні - лютому 2014 року у розмірі 560, 00 грн.

Окрім цього, ДПІ у місті Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області проведено результати камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Спорудабуд» (код за ЄДРПОУ 38205208) за лютий 2014 року, за результатами якої складено акт від 18.04.2014 року № 532/22/38205208.

На підставі вказаного акту перевірки, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.04.2014 року № 0005122250, яким ТОВ «Спорудабуд» збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1 020, 00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено 13.05.2014 року на адресу відповідача, та повернулося до податкового органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Також судом встановлено, що позивачем враховуючи вимоги статті 59 Податкового кодексу України, виставлено податкову вимогу від 21 травня 2014 року № 934-25 на суму 2 240, 00 грн.

Податкова вимога направлена за юридичною адресою ТОВ «Спорудабуд», втім повернулася з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи викладене вище та несплату ТОВ «Спорудабуд» податкового боргу у розмірі 3 258, 05, 00 грн. позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд частково погоджується з доводами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України для платників податку на додану вартість звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Згідно із підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Відтак, враховуючи, що сума податкового зобов'язання не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3. ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.4. Кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується податкова заборгованість у загальному розмірі 3 258, 05 грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 1 018, 05 грн., з авансових внесків з податку на прибуток підприємств - 2 240, 00 грн.

Вказана заборгованість підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, та зокрема зворотнім боком облікової картки з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Доказів оскарження податкової вимоги за визначеними контролюючим органом податковими зобов'язаннями відповідачем суду не надано.

Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Спорудабуд» суми податкового боргу у загальному розмірі 3 258, 05 грн., а саме по авансовим внескам з податку на прибуток в розмірі 2 240, 00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 1 018, 05 грн.

Щодо вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорудабуд» (код 38205208), суд зазначає наступне.

Підстави та порядок накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків передбачені положеннями п.п. 20.1.33. п.20.1 ст. 20 та ст.94 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.п. 20.1.33. п.20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Реалізація права контролюючого органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до п.94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовується виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Відповідно до п. 94.1 та п. 94.2 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

Суд зазначає, що наявність у відповідача податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування арешту коштів на рахунках платника. Арешт коштів не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Приписи Податкового кодексу України містять чіткий перелік обставин, за яких треба застосовувати адміністративний арешт.

За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення пп.20.1.33, п. 20.1. ст. 20 ПК України надає право контролюючому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п.94.2 ст.94 ПК України.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивачем в обґрунтування заявленої вимоги надано суду докази звернення до Чернігівського ВРЕР підпорядкованого УДАІ в Чернігівській області, Інспекції сільського господарства та управління земельних ресурсів, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповіді на них, відповідно до яких транспортні засоби, земельні ділянки, нерухоме майно у ТОВ «Спорудабуд» відсутні.

У той же час, доказів наявності підстав, встановлених п.94.2 ст.94 ПК України, позивачем суду не надано.

Таким чином, за вказаних вище обставин суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача щодо накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорудабуд» (код 38205208), що знаходяться у банках, окрім проведення операцій з погашення податкових зобов'язань та податкового боргу, в зв'язку з відсутністю майна, яке може бути описане в податкову заставу та має податковий борг в сумі 3 258, 05 грн.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорудабуд» (місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 28 код ЄДРПОУ 38205208) на користь Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Кирпиноса, 28, код ЄДРПОУ 38776571) суму податкової заборгованості:

- по авансовим внескам з податку на прибуток в розмірі 2240,00 грн. - на р/р 31115165700002, код платежу 11024000; одержувач: Державний бюджет, банк отримувач: УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 11024000, ГУДКСУ в Чернігівській області, код 38054398, МФО 853592;

- податку на додану вартість в розмірі 1018,05 грн. - на р/р 31110029700002, код платежу 14010100; одержувач: Державний бюджет, банк отримувач: УК у м. Чернігові/ м. Чернігів/ 14010100, ГУДКСУ в Чернігівській області, код 38054398, МФО 853592, з розрахунків в установах банку: № 26009001000645 в ПАТ «МЕЛГГОР БАНК», МФО 307435; № 26005013008727 в AT «Сбербанк Росії», МФО 320627.

3. В решті вимог Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко