Рішення

від 17.03.2015 по справі 910/7254/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015Справа №910/7254/14

За позовомКиївського прокурора з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції у місті Києві доПриватного акціонерного товариства "Орфей" провідшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря Головуючий суддя Підченко Ю.О.

Судді Ковтун С.А.

Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від прокуратури:не з'явився; від позивача:Кульчицька О.М. - головний спеціаліст; від відповідача:Горожанова В.А. - адвокат;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері звернувся до господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції у місті Києві з позовом до Приватного акціонерного товариства "Орфей" (надалі - ПрАТ "Орфей") про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ПрАТ "Орфей", державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Жикевичем Є.І. встановлено здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, без отримання відповідного дозволу, що спричинило державі шкоду в сумі 69 353,61 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2014 р. суддею Удаловою О.Г. порушено провадження по справі №910/7254/14 та призначено її до розгляду на 27.05.2014 р.

22.05.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

27.05.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано відзив на позовну заяву згідно змісту якого останній вказує на те, що розрахунок розміру шкоди, завданої в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведений Держаною екологічною інспекцією у місті Києві з порушенням Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 р. (надалі - Методика), що призвело до невірного обрахування суми завданої шкоди. Відповідач, здійснивши власний розрахунок суми шкоди, завданої в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів ПрАТ "Орфей" за період з 07.06.2013 р. по 21.01.2014 р. без дозволу зазначає, що її розмір становить 12 570,96 грн., а не 69 353,61 грн. як вказує позивач.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2014 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 22.04.2014 р., розгляд справи відкладено на 12.06.2014 р.

10.06.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення в яких вказує на те, що для проведення перевірки ПрАТ "Орфей" надало Державній екологічній інспекції в місті Києві довідку про фактично використаний обсяг газу та годин використання, від яких безпосередньо залежить фактична кількість викидів в атмосферу забруднюючих речовин. Проте, перевіряючими взято до уваги лише години використання, а фактичні обсяги використаного обсягу газу враховано не було, замість фактичних обсягів спаленого газу перевіряючі використали максимально допустимі показники, вказані в Дозволі від 22.01.2014 р. Однак, як зазначає відповідач такі показники жодним документом (в т.ч. дозволом) не були встановлені для ПрАТ "Орфей" у перевіряємий період, а саме з 01.11.2013 р. по 21.01.2014 р. Так, відповідач зазначає, що державним інспектором не враховано ані дані, надані для перевірки підприємством, ані зміст п. 3.7. Методики та не проведено інструментально-лабораторні вимірювання, а використано максимально допустимі показники, які визначені в Дозволі №8038900000-10030 і почали діяти тільки з 22.01.2014 р., а не у перевіряємий період. Враховуючи викладене, ПрАТ "Орфей" вказує на те, що Державною екологічною інспекцією в місті Києві було порушено вимоги Методики та невірно визначено обсяг викидів забруднюючих речовин ПрАТ "Орфей", що призвело до безпідставного завищення збитків, завданих у зв'язку з відсутністю у ПрАТ "Орфей" в період з 01.11.2013 р. по 21.01.2014 р. дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря. Окрім цього, відповідач у своїх поясненнях просить в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 56 782,65 грн. відмовити.

В судовому засіданні 12.06.2014 р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору, про що було прийнято відповідну ухвалу та оголошено перерву на 26.06.2014 р.

18.06.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано письмові пояснення згідно змісту яких проти тверджень відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях заперечує в повному обсязі.

В судовому засіданні 26.06.2014 р. оголошено перерву до 03.07.2014 р.

03.07.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано додаткові пояснення згідно змісту яких проти доводів позивача, викладених у письмових поясненнях б/н від 18.06.2014 р. заперечує.

03.07.2014 р. прокурором через загальний відділ суду було подано додаткові письмові пояснення згідно змісту яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі та вказує, що розрахунок розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря при викидах без дозволу за відсутності вимірів на ПрАТ "Орфей" здійснений без порушення вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні 03.07.2014 р. судом було вирішено здійснювати колегіальний розгляд справи №910/7254/14, про що було прийнято відповідну ухвалу.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 03.07.2014 р. визначений склад колегії суддів по справі №910/7254/14: головуючий суддя Удалова О.Г., суддя Ковтун С.А., суддя Літвінова М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2014 р. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 15.07.2014 р.

15.07.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано додаткові пояснення у відповідності із змістом яких вважає, що розрахунки Державної екологічної інспекції в місті Києві здійснені під час перевірки ПрАТ "Орфей" не відповідають вимогам Методики і є безпідставно завищеними.

В судовому засіданні 15.07.2014 р. у зв'язку із виникненням спору щодо правомірності чи неправомірності застосування тих чи інших показників, які застосовує інспектор Державної екологічної інспекції в місті Києві під час проведення розрахунку розміру відшкодування збитків, судом поставлено питання щодо доцільності проведення судової експертизи по справі.

Представники прокуратури та позивача проти проведення судової експертизи не заперечили.

Представник відповідача проти призначення судової експертизи заперечив.

В судовому засіданні 15.07.2014 р. оголошено перерву до 17.07.2014 р.

17.07.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання згідно змісту якого просить призначити судову експертизу по справі №910/7254/14 та доручити її проведення Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

17.07.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано пояснення згідно змісту яких проти призначення по справі №910/7254/14 судової експертизи заперечив. При цьому, у разі призначення судової експертизи по даній справі просив її проведення доручити Київському науково-дослідному центру.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. призначено по справі №910/7254/14 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження по справі до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

29.01.2015 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової інженерно-екологічної експертизи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 29.01.2015 р. у зв'язку із припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Удалової О.Г. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/7254/14.

29.01.2015 в результаті повторного автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва справу №910/7254/14 передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2015 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Підченко Ю.О., суддя Ковтун С.А., суддя Літвінова М.Є. прийнято справу №910/7254/14 до свого провадження, поновлено провадження по справі та призначено її до розгляду на 17.03.2015 р.

17.03.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано додаткові письмові пояснення згідно змісту яких відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково у розмірі 12 651,26 грн., а в решті позовних вимог відмовити.

Прокурор, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 17.03.2015 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судове засідання 17.03.2015 р. з'явився, подав заяву згідно змісту якої наполягає на стягненні збитків.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.2015 р. з'явився, з висновком експерта погоджується та визнає позовні вимоги частково.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка прокурора не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.03.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.-15.11.2013 р. на підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві №2161 від 31.10.2013 р. та направлення на перевірку №2169 від 31.10.2013 р., старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Жикевичем Євгеном Вікторовичем, в присутності генерального директора та начальника енерго-механічного відділу ПрАТ "Орфей" Курта Петра Олексійовича та Віштак Анатолія Анатолійовича, проведена планова перевірка дотримання ПрАТ "Орфей" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки №05/1814а, яким встановлено, що ПрАТ "Орфей" здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Зазначений акт підписаний генеральним директором Курта Петром Олексійовичем та начальником енерго-механічного відділу Віштак Анатолієм Анатолійовичем без зауважень та заперечень.

На підставі акту перевірки старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Жикевичем Євгеном Вікторовичем 15.11.2013 р. складено протокол про адміністративне правопорушення №003691 та винесено постанову про накладення на начальника енерго-механічного відділу ПрАТ "Орфей" Віштак Анатолія Анатолійовича, адміністративного стягнення у розмірі 136,00 грн.

15.11.2013 р. за результатами перевірки винесено припис №05/967п, яким відповідача зобов'язано, зокрема отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин до 15.12.2013 р. та надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві довідку щодо кількості годин роботи джерела викидів до 22.11.2013 р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки від 15.11.2013 р., протокол про адміністративне правопорушення від 15.11.2013 р. та постанова про накладення адміністративного стягнення від 15.11.2013 р. є чинними, ніким не оскаржені і не скасовані.

05.02.-12.02.2014 р. на підставі наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві №150 від 04.02.2014 р. та направлення на перевірку №286 від 04.02.2014 р., державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Харіною Іриною Євгенівною, в присутності генерального директора та начальника енерго-механічного відділу ПрАТ "Орфей" Курта Петра Олексійовича та Віштак Анатолія Анатолійовича, проведено позапланову перевірку стану виконання ПрАТ "Орфей" вимог припису №967 від 15.11.2013 р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки №05/203а, яким встановлено, що ПрАТ "Орфей" вимог п.п. 3, 4, 5 та 6 припису №05/967п від 15.11.2013 р. не виконало у зв'язку із чим 12.02.2014 р. Державною екологічною інспекцією у м. Києві було винесено припис №05/94п.

На підставі перевірки проведеної у період з 06.11.2013 р. по 15.11.2013 р., позивач здійснив розрахунок розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (без дозволу) від джерел викидів ПрАТ "Орфей" за період з 07.06.2013 р. по 21.01.2014 р., згідно якого розмір шкоди складає 69 353,61 грн.

Відповідач заподіяну шкоду в добровільному порядку не відшкодував.

З огляду на викладене, оскільки відповідач допустив порушення вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, чим завдав державі шкоди, заявник звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

За умовами ст. 10 вказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Нормами ч. 6 ст. 11 Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. При цьому, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Так, п.п. 2, 3, 4 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002 р., передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Отже, як вбачається з аналізу вищевикладених норм, за відповідачем закріплений обов'язок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виключно на підставі дозволу.

Відповідачу Державним управлінням охорони навколишнього середовища в м. Києві був виданий дозвіл №8038900000-215 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на 5 років з 06.06.2008 р. по 06.06.2013 р.

22.01.2014 р. Державним управлінням охорони навколишнього середовища в м. Києві ПрАТ "Орфей" було видано новий дозвіл №8038900000-10030 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на 5 років з 22.01.2014 р. по 22.01.2019 р.

Викладене свідчить, що у період з 07.06.2013 р. по 21.01.2014 р., тобто після закінчення строку дії дозволу №8038900000-215 та до моменту отримання нового дозволу №8038900000-10030, відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що підтверджено актом перевірки від 15.11.2013 р. та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Тоді як, порушення законодавства про охорону атмосферного повітря тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря несуть особи, зокрема винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до Закону (ст. 33 Закон України "Про охорону атмосферного повітря").

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

При цьому, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до пунктів 5, 6 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів ПрАТ "Орфей", без дозволу підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря №05/1814а від 15.11.2013 р., який є джерелом інформації.

Так, за змістом п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 р., акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на вищенаведене, враховуючи що факт порушення відповідачем законодавства у сфері охорони атмосферного повітря у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. №639 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Методика).

Згідно із п. 1.2 Методики вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).

Пунктом 1.4 Методики визначено, що вона поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до 2.1.2, 2.7.1 Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики).

Згідно із п. 3.6 Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Пунктом 3.7 Методики визначено, що за відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за формулою

ьш = 3б6 х 10 -6 х кИш х йм х Е

де mi - маса викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини без дозволу, т;

rBi - середнє значення масової концентрації i-тої забруднюючої речовини за результатами вимірювань її вмісту в газопиловому потоці від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини, мг/м3;

qv - значення об'ємної витрати газопилового потоку від джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини, приведене до нормальних умов, м3/с;

T - час роботи джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини без дозволу, год.

Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою:

З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де -

mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностї і-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

За приписами п. 4 Оглядового листа №01-06/20/2014 від 14.01.2014 р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснено розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу та відсутності вимірів на ПрАТ "Орфей", які складають 69 353,61 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, зокрема, суду.

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу ( ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України).

З метою об'єктивного та правильного вирішення спору, ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 р. по справі №910/7254/14 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення судової експертизи поставлено наступне питання:

- Який розмір збитків заподіяно ПрАТ "Орфей" державі за період з 07.06.2013 р. по 21.01.2014 р. внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 р.?

14.01.2015 р. за результатами проведеної судової інженерно - екологічної експертизи судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Копаниця О.Б. було складено висновок №10852/14-48, яким встановлено, що внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без діючого дозволу за період з 07.06.2013 р. по 21.01.2014 р., ПрАТ "Орфей", відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 р. державі заподіяні збитки в розмірі 12 651,26 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Суд приймає до уваги висновок судової інженерно - екологічної експертизи №10852/14-48 від 14.01.2015 р., складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновок судової експертизи є обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи та не викликає сумнівів у його неправильності.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи все вище викладене, приймаючи до уваги, що судом встановлено всі необхідні елементи складу збитків, а також встановлений висновком судової інженерно - екологічної експертизи розмір збитків заподіяний державі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 12 651,26 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем позовні вимоги в цій частині визнано в повному обсязі.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п. "г" ч. 4, ч. 6 ст. 47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 4 ст. 69 1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода навколишньому природному середовищу до Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва у розмірі 12 651,26 грн.

Дані висновки узгоджуються з позицією Вищого господарського суду, викладеною у постанові від 04.04.2012 р. у справі № 35/5005/13150/2011 та інших.

Стосовно правомірності звернення прокурора з даним позовом суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 3 частини другої ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Стаття 36 1 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами (заявами, поданнями). Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п. 4.2 положення про Державну екологічну інспекцію у м. Києві, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №136 від 12.12.2011 р., вона здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема, про охорону атмосферного повітря.

В даному випадку інтереси держави полягають в захисті та охороні атмосферного повітря України, а тому враховуючи викладене, Київський прокурор з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, який підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від його сплати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів в природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Держаної екологічної інспекції у місті Києві задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Орфей" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50; ідентифікаційний код 21631756) в доход Державного бюджету України та міського бюджету міста Києва у співвідношенні 30% та 70% відповідно, збитки завдані порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря у розмірі 12 651 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят одна) грн. 26 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Орфей" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 48/50; ідентифікаційний код 21631756) на користь Державного бюджету України 333 (триста тридцять три) грн. 27 коп. - судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано - 06.04.2015 р.

Головуючий суддя Ю.О. Підченко

Судді С.А. Ковтун

М.Є. Літвінова