Рішення

від 30.03.2015 по справі 372/5628/14-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5628/14-ц

провадження № 2-100/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мори О.М.,

при секретарі Василенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові цивільну справу за позовом Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-ІНВЕСТ», Громадська організація «Українське товариство сліпих», за участю прокуратури Київської області в інтересах позивача Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих, про витребування нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Київське учбово-виробниче підприємство № 3 Українського товариства сліпих звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 з вимогами витребувати від відповідачів нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.) та повернути їх у власність позивача і визнати за позивачем право власності на вищезазначені нежитлові будівлі .

Обґрунтовуючи заявлені по справі позовні вимоги позивачив зазначив, що Київському учбово-виробничому підприємству № 3 Українського товариства сліпих на праві власності належали вищезазначені об'єкти нерухомості, які на підставі мирової угоди укладеної між позивачем та ТОВ «Союз-Інвест», затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва передані у власність ТОВ «Союз-Інвест», та відповідно до якої право власності на нерухоме майно виникає в момент набуття чинності ухвалою суду про затвердження мирової угоди та проведення державної реєстрації.

В подальшому між ТОВ «Союз-Інвест» та відповідачами було укладено договір купівлі-продажу вищевказаних нежитлових приміщень, на підставі якого відповідачі стали співвласниками об'єкту нерухомості у рівних долях по 1/7 частині за кожним.

В 2014 році позивач не погоджуючись з ухвалою про затвердження мирової угоди, на підставі якої об'єкти нерухомості вибули з його володіння, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, яку було задоволено і відповідно скасовано ухвалу про затвердження мирової угоди та при цьому позивач зазначає, що постановою Київського апеляційного господарського суду визначено, що об'єкти нерухомості були набуті ТОВ «Союз-Інвест» на підставі незаконного судового рішення поза волею юридичної особи, оскільки керівник позивача при укладенні мирової угоди діяв поза межами своїх повноважень. Так, як об'єкти нерухомості вибули з володіння позивача поза його волею, то він вважає, що в такому випадку згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України його порушені права підлягають захисту шляхом витребування у відповідачів, як добросовісних набувачів майна, що було придбане ними у особи, яка не мала права на його відчуження та нерухоме майно повинно бути повернуте позивачу.Також позивач вважає, що у відповідності до ст. 392 ЦК України в результаті витребування нерухомого майна від відповідачів за позивачем повинно бути визнано право власносі на об'єкти нерухомості, у зв'язку з чим він і звернувся до суду.

23.12.2014 року з метою представництва інтересів позивача до справи вступила Прокуратура Київської області.

23.01.2015 судом замінено зазначених первісних відповідачів на належного відповідача ОСОБА_10, а первісних відповідачів залучено до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог та прийнято заяву про зміну предмета позову.

24.03.2015 року судом замінено неналежного відповідача ОСОБА_10 на первісних відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та прийнято заяву про відмову від заяви про зміну предмету позовую В подальшому розгляд справи судом здійснювався з урахуванням уточнених позовних вимог відповідно до позовної заяви поданої 12.11.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача неодноразово уточнював позовні вимоги, але остаточно позовні вимоги заявлені в первинній редакції позовної заяви від 12.11.2014 року підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав наведених в позовній заяві та надав пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в його задоволенні в зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення проти позовних вимог, в яких просив у задоволенні позову відмовити та подав до суду заяву про застосування позовної давності.

Представник третьої особи ТОВ «Союз-Інвест» в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові пояснення по справі, яких зазначив, що позивач був власником вищезазначеного нерухомого майна на момент затвердження мирової угоди і набуття товариством права власності на це майно не суперечило вимогам закону, а тому в задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Третя особа Громадська організація «Українське товариство сліпих» в судові засідання не з'являлась, заперечень та клопотань на адресу суду не подавала, про розгляд справи повідомлялась належним чином.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в поному обсязі.

Інші учасники по справі в судове засідання засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, заяв клопотань до суду не подали.

Суд, вислухавши учасників по справі, що з'явились в судове засідання, перевіривши та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до державного акту на право користування землею від 1988 року Київському учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих була передана у користування земельна ділянка площею 4,3 га., для будівництва бази відпочинку, яка розташована в смт. Козин, Обухівського району, Київської області.

Постановою президії Центрального правління УТОС від 15.12.2009 року «Про надання дозволу Київському УВП № 3 УТОС на передачу окремих будівель відпочинку» було надано дозвіл Київському УВП № 3 УТОС по опрацюванню питання щодо передачі двох садових будинків з підсобними приміщеннями бази відпочинку «Івушка», що буде передана інвестору.

26.01.2010 р. постановою президії Центрального правління УТОС «Про надання дозволу Київському УВП № 3 УТОС на укладення угоди про спільну діяльність по реконструкції бази відпочинку «Івушка», було дозволено директору Київському УВП № 3 УТОС укласти з ТОВ «Союз-Інвест» угоду про спільну діяльність по будівництву на земельній ділянці розміром 0,4687 га., яка входить до складу бази відпочинку «Івушка» Київського УВП №3, об'єкту.

17.02.2010 року між Київським учбово-виробничим підприємством № 3 Українського товариства сліпих та ТОВ «Союз-Інвест» було укладено договір простого товариства про спільну діяльність, а 01.03.2010 року додатковий договір №1 до вказаного договору та 11.03.2010 року додатковий договір № 2.

Рішенням Козинської селищної ради від 13.07.2010 року №5 Київському учбово-виробничому підприємству № 3 Українського товариства сліпих було надано дозвіл на оформлення свідоцтва про право власності на будівлі що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.).

22.12.2010 року Київське учбово-виробниче підприємство № 3 Українського товариства сліпих, зареєструвало своє право власності на вказані будівлі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

На підставі ухвали Господарського суду м. Києва про затвердження мирової угоди між позивачем та ТОВ «Союз-Інвест», останнє набуло та оформило право власності на нерухоме майно: нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 19.07.2011 року.

Об'єкт договору був переданий ТОВ «Союз-Інвест» 24 січня 2011 року, що підтверджується актом прийому-передачі нерухомого майна.

06.10.2011 р. між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Інвест» було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корецькою І.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2046, що підтверджується вказаним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7О є співвласниками у рівних долях (по 1/7) нерухомого майна, а саме нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 19.10.2011 року. Вказане майно на момент відчуження належало ТОВ «Союз-Інвест» на праві власності на підставі ухвали Господарського суду м. Києва у справі №9/371 від 23.12.2010 р., зареєстрованої в Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації» 19.07.2011 р. в реєстрову книгу № 58 за номером запису 98. Відповідно до змісту ухвали Господарського суду м. Києва у справі №9/371 від 23.12.2010 р. право власності на зазначені вище об'єкти нерухомості перейшло до ТОВ «Союз-Інвест» на підставі п. 5 мирової угоди, укладеної між ТОВ «Союз-Інвест» та Київським учбово-виробничим підприємством № 3 Українського товариства сліпих.

З постанови Київського Апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 року по справі № 9/371 за апеляційною скаргою Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих на ухвалу Господарського суду м. Києва у справі №9/371 від 23.12.2010 року за позовом ТОВ «Союз-Інвест» до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих вбачається, що ухвалу господарського суду м. Києва від 23.12.2010 року у справі № 9/371 скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Так, за правилами ч.1 ст. 182 Цивільного Кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до змісту ст.ст. 1-3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно змісту ч.4,7 ст.3 вказаного Закону, державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Положення ст. 319 ЦК України визначають, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписами ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч. ч. 3, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таким чином, на момент відчуження 06.10.2011 року відповідачам спірного об'єкту нерухомого майна, а саме 19.07.2011 року право власності на останній було зареєстровано за ТОВ «Союз-Інвест» з дотриманням вимог законодавства. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі є законними власниками нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.), що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 19.10.2011 року та їх право власності захищається Конституцією України та законами України.

Щодо вимог позивача щодо витребування майна від набувачів (добросовісних набувачів), що придбали майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом та його повернення у власність позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 388 ЦК України добросовісним вважається придбання майна не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За статутом Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих, що затверджений постановою Пленуму УП УТОС 22.10.1991 року із змінами і доповненнями , внесеними Пленумом ЦП УТОС 23.10.1996 року, директор без доручення діє від імені підприємства, у відповідності і з чинним законодавством і цим статутом розпоряджається майном підприємства, укладає господарські угоди. Засновником і власником Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих є Українське товариство сліпих в особі Центрального правління, а за змістом п. 6.4 статуту підприємство має право передавати, обмінювати або реалізовувати будівлі та інші матеріальні цінності лише за погодженням з ЦП УТОС.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

На підтвердження вірності такої правової позиції Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних та кримінальних справ, аналогічну позицію викладено і в Постанові Верховного суду України від 07.11.2012 року у справі № 6-81/цс-12, в якій зазначено, що відповідно до cт. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін й предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Ураховуючи мету й характер такої процесуальної дії, саме по собі скасування ухвали суду про визнання мирової угоди, на підставі якої майно вийшло із володіння власника, не свідчить про відсутність волі останнього на його відчуження.

Так в постанові Київського Апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 року по справі № 9/371 висновків про порушення норм матеріального права при затвердженні мирової угоди не зроблено та було лише досліджено перевищення повноважень директором УВП № 3 УТОС при затверджені мирової угоди, а саму ухвалу було скасовано з підстав порушення процесуальних норм права.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд також вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що спірне майно з огляду на скасування ухвали про затвердження мирової угоди від 23 грудня 2010 року між позивачем та ТОВ «Союз-Інвест», нерухоме майно: нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.) вибуло з його володіння не з його волі, оскільки відповідно до абз.2 п.25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» до вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).

Ухвала про затвердження мирової угоди від 23 грудня 2010 року визнавалась судом недійсною не в зв'язку з укладенням мирової угоди під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, а з огляду на недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог частини 3 ст. 78 ГПК УКраїни.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Союз-Інвест» після затвердження мирової угоди належним чином виконало її умови, в тому числі сплативши на користь Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих 2 050 000,00 гривень та на момент укладення договору купівлі-продажу спірного майна відповідачам ТОВ «Союз-Інвест»було законним власником нерухомого майна і до липня 2014 року позивач до суду з моменту затвердження мироої угоди не звертався, а тому відповідачі по справі, уклавши з ТОВ «Союз-Інвест» договір купівлі-продажу спірного майна є добросовісними набувачами які придбали майно на відплатній основі, за цінами, що діяли на таке майно на той час .

З огляду на положення ст. 241 ЦК України, вбачається, що визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину вчиненого з перевищеням повноважень, є зміст дій які свідчать про прийняття правочину до виконання, а його схвалення можливе у різних формах. Про схвалення мирової угоди та прийняття її до виконання позивачем та ЦП УТОС свідчить прийняття коштів на виконання умов угоди та їх неповернення; постанова ЦП УТОС № 2-12 від 15.02.2011 року, якою зобов'язано позивача отримані за мировою угодою кошти частково перерахувати до ЦП УТОС.

З аналізу умов мирової угоди укладеної між позивачем та ТОВ «Союз-Інвест» та договору простого товариства про спільну діяльність від 17.02.2010 року, який був погоджений відповідними постановами ЦП УТОС, вбачається, що договором простого товариства про спільну діяльність встановлювався обов'язок позивача передати у власність ТОВ «Союз-Інвест» спірне майно та обов'язок останнього сплатити грошові кошти на користь позивача. Отже, з проаналізованих обставин та листа директора УВП № 3 УТОС від 03.03.2010 року № 78, копії постанови президії Центрального правління УТОС №3-8, від 15.12.2009 року № 12-2г, від 26.01.2010 року № 1-14 року та копій листів Центрального правління УТОС від 24.02.2014 року № 16-10/20, № 9-1 від 04.03.2010 року вбачається, що і позивач і ЦП УТОС прийняли виконання зобов»язання за мировою угодою ТОВ «Союх-Інвест», чим підтверджено їх волю на відчуження спірного нерухомого майна та спростовуються твердження сторони позивача, що майно вибуло з його власності не з його волі.

Не підлягає задоволенню також вимога позивача про визнання за ним права власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з А-адміністративний корпус (площа -94,5 кв.м.), Б- будівля складу (площа -46,8 кв.м.), В -гараж (площа 153,9 кв.м.), Г 16 -будинок відпочинку (площа -70,2 кв.м.), з огляду на те, що добросовісні набувачі є такими для витребування у яких відсутні підстави.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши подані сторонами докази та дослідивши матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, врахувавши подані письмові заперечення та пояснення учасників по справі, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та з урахуванням вимог чинного законодавства суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі за недоведеністю.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_6 про застосування строку позовної давності, слід зазначити, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Виходячи із наведеного позовні вимоги є недоведеними стороною позивача та безпідставними, а позов не підлягає до задоволення саме з цих підстав.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України сплачені позивачем судові витрати із урахуванням відмови у позові відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 330, 388 ЦК УКраїни, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-ІНВЕСТ», Громадська організація «Українське товариство сліпих», за участю прокуратури Київської області в інтересах позивача Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих, про витребування нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.

СуддяМора О. М.