Постанова

від 12.03.2015 по справі 808/9124/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року 16 год. 30 хв. Справа № 808/9124/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін:

від позивача: Дмух О.І.

від відповідача: Бойко Є.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «ПІНТ»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство «ПІНТ» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001612201 від 05.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 25416,25 грн., у тому числі, за основним платежем - у розмірі 20333,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 5083,25 грн.

Позивач вважає безпідставними висновки перевірки, за результатами якої прийнято податкове повідомлення рішення щодо не підтвердження факту надання послуг контрагентом позивача - ПНВКП «САТУРН», які обґрунтовані відповідачем тим, що правочини, укладені з контрагентом, мали безтоварний та фіктивний характер, та мали на меті мінімізацію податкового навантаження з ПДВ, а також неможливістю фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з надання послуг, відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та надав письмові пояснення в його обґрунтування.

Представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, у зв'язку з встановленими в ході проведеної перевірки порушеннями вимог податкового законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 29.10.2014 по 04.11.2014 податковою інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариство з обмеженою відповідальністю науково виробниче підприємство «ПІНТ» (код ЄДРПОУ 32923376) з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ПНВКП «САТУРН» (код ЄДРПОУ 23074202) за період з 01.04.2011 - 31.12.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 11.11.2014 №132/0829220109/32923376.

У висновку акту перевірки вказано, що перевіркою встановлено порушення:

1. п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30015,00 грн., у тому числі по періодах:

2-3 квартали 2011 року - в сумі 30015 грн.;

2-4 квартали 2011 року - в сумі 30015 грн.

2. п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 53300,00 грн. у т.ч. по періодам:

липень 2011 року - 5700,00 грн.;

серпень 2011 року - 10200,00 грн.;

вересень 2011 року - 10200,00 грн.;

жовтень 2011 року - 6867,00 грн.;

грудень 2011 року - 20333,00 грн.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями)(далі Кодексом), яким передбачено, що контролюючий орган має право самостійно визначати суму грошових зобов'язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації на підставі висновків акту перевірки, відповідачем 05.12.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення №00001612201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 25416,25 грн., у тому числі, за основним платежем - у розмірі 20333,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 5083,25 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту в результаті безпідставного віднесення до такого кредиту господарських операцій з контрагентом, які, на думку податкового органу, мали безтоварний та фіктивний характер.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України встановлено, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ПНВКП «САТУРН» у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Судом з'ясовано такі обставини.

В періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ПНВКП «САТУРН» з яким позивачем було укладено ряд договорів на отримання послуг, з розрахунків забруднення приземного шару атмосфери та об'ємів викидів балансовими методами для промислових площадок суб'єктів господарювання а саме:

- Договір про надання послуг № 55 від 30.05.2011;

- Договір про надання послуг № 72 від 11.07.2011;

- Договір про надання послуг № 79 від 01.09.2011;

- Договір про надання послуг № 91 від 19.09.2011;

- Договір про надання послуг № 124 від 01.11.2011.

Факт виконання умов за зазначеними договорами та оплати їх вартості підтверджується документально. Так, реальність виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами, наданими позивачем: актами здачі приймання виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Крім того, матеріали справи містять надані позивачем копії наданих ПНВКП «САТУРН» проведених розрахунків забруднення приземистого шару атмосфери та розрахунків балансових викидів суб'єктів господарювання, які підтверджують реальність здійснених фінансово-господарських операцій.

Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Таким чином, на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту.

Враховуючи викладене, суд вважає, що докази по справі в повній мірі доводять реальність здійснених фінансово-господарських операцій та необхідність використання їх у власній господарській діяльності.

Крім того, договори, укладені між позивачем та його контрагентом, в судовому порядку не оскаржені, недійсними (фіктивними) не визнавалися, їх зміст не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд вважає, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності. Суд звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим резюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України сформовані також на підставі листа Оперативного управління ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області №3608/7/08-26-07-24 від 19.09.2014, у якому зазначено, що ПНВКП «Сатурн» є підприємством з ознаками фіктивності, про що свідчить протокол допиту свідка - ОСОБА_3 - директора ПНВКП «САТУРН», проведеного в рамках кримінального провадження №32013080020000097, в якому він повідомив про свою безпосередню непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності названого підприємства, ведення бухгалтерського обліку і подання податкової звітності, а також надання доручень третім особам на право здійснення такої діяльності від імені таких підприємств.

Суд критично оцінює посилання відповідача на вказані протоколи допиту свідків. Так, досудове розслідування відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Протокол допиту свідків оформлюється в рамках досудового розслідування діянь, що носять ознаки злочину та не є документом, що встановлює факт правопорушення та/або винну особу (стаття 17 КПК); не підлягає розголошенню до завершення досудового розслідування (статті 221, 222 КПК); досліджується і набуває статусу доказу тільки за наслідками розгляду їх судом в рамках кримінального провадження (статті 23, 30 КПК).

У свою чергу, за змістом частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі, що набрав законної сили.

Таким чином, факт проведення правоохоронними органами досудового розслідування за фактом ухилення від сплати податків, створення і діяльності фіктивних підприємств та показання свідка у відповідній кримінальній справі не є належними доказами у даній справі.

При цьому, відповідачем не надано суду відомостей щодо прийняття процесуальних рішень у відповідному досудовому розслідуванні, а також вироку суду, який набрав законної сили, щодо створення і діяльності ПНВКП «САТУРН»

Крім того, враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПНВКП «САТУРН» останній був зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення податкового законодавства його контрагентом.

Отже, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області №00001612201 від 05.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 25416, 25 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «ПІНТ» витрати на сплату судового збору у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький