Ухвала

від 31.03.2015 по справі 804/11397/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2015 рокусправа № 804/11397/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року

у справі № 804/11397/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КС Енергія»

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КС Енергія» звернулося до суду із адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо складання податкового повідомлення-рішення № 0001132202 від 15.08.2013 та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001132202 від 15.08.2013, вручене ТОВ «КС Енергія» на підставі акту перевірки № 301/221/31551506 від 05.08.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства, оскільки господарські операції з ТОВ «Укрспецпроект ДФ» та ТОВ «Дніппрометалінвест» мали реальний характер, підтверджені належним чином складеним первинними документами, а товар, отримані від контрагентів, використано у власній господарській діяльності позивача. Висновки відповідача в акті перевірки зроблені на підставі актів звірок (перевірок) контрагентів ТОВ «КС Енергія», за якими не проводилося дослідження первинних документів, позивачем до перевірки було надано необхідні первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури), які мають всі необхідні реквізити згідно чинного законодавства України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 позов задоволено часткового. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001132202 від 15.08.2013. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду у частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що надані позивачем первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрспецпроект ДФ» та ТОВ «Дніппрометалінвест», в зв'язку з чим позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Постанову суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що складання податкового повідомлення-рішення згідно ст.58 ПК України є обов'язком контролюючого органу (відповідача).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач наполягає на необхідності врахування висновків акту від 15.02.2013 про неможливість проведення звірки ТОВ «Укрспецпроект ДФ» та акту від 25.01.2013 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Дніппрометалінвест», господарські відносини із платниками податків не спричинили реального настання правових наслідків. Крім того, відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. При заповненні подорожнього листа легкового автомобіля ТОВ «КС Енергія» не заповнено наступні показники: час прибуття, час вибуття автомобіля, залишок при виїзді, при заповнення пального.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Новомосковською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КС Енергія» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Укрспецпроект ДФ» за період вересень-жовтень, грудень 2011 року, ТОВ «Дніпрометалінвест» за період жовтень, грудень 2011 року, за результатами якої складено акт № 301/221/31551506 від 05.08.2013 (а. с.170-194).

Перевіркою встановлено порушення:

ст.ст.662, 655, 655 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним та суперечать моральним засадам суспільства;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.2001 ст.200, п.201.7, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено податкових кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у вересні, жовтні, грудні 2011 р. від ТОВ «Укрспецпроект ДФ» на загальну суму 51 318 грн. та у жовтні, грудні 2011 р. від ТОВ «Дніпрометалінвест» на загальну суму 54 832 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 106150 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані даними перевірок стосовно:

- ТОВ «Укрспецпроект ДФ» - акт № 653/226/37620704 від 15.02.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрспецпроект-ДФ», згідно якого встановлено відсутність у контрагентів вказаного підприємства об'єктів оподаткування по операції з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 році;

- ТОВ «Дніпрометалінвест» - акт № 216/221/37620717 від 25.01.2013 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дніпрометалінвест», згідно якого встановлено відсутність ТОВ «Дніпрометалінвест» за юридичної адресою.

На підставі акту перевірки від 05.08.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001132202 від 15.08.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 159226,00 грн., в тому числі, за основним платежем -106150,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - у розмірі 53076,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до акту перевірки від 05.08.2013 № 301/221/31551506 вбачається, що висновки про порушення позивачем законодавства зроблені на підставі актів перевірок його контрагентів, у зв'язку з відсутністю доказів транспортування та передачі товару.

Податковий орган зазначає, що за результатами матеріалів перевірок не підтверджено реальності здійснення операцій, а саме: не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу постачання. І такі висновки мали місце в зв'язку з відсутністю контрагентів позивача за юридичною адресою, з відсутністю трудових ресурсів, необхідного обладнання тощо, не звітування до органів ДПС постачальниками по ланцюгу постачання.

Щодо акту про неможливість проведення зустрічної звірки (виїзної перевірки) суб'єкта господарювання, то такий акт є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки (виїзної перевірки), і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки (виїзної перевірки) співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

При цьому, колегія суддів зауважує, що наслідком відсутності платника податків за юридичною адресою на час проведення податковим органом перевірки згідно податкового законодавства не може бути застосування штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для контрагента такого платника податків.

Крім того, навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Тим більш, що відповідачем не надано суду доказів того, що предметом господарських зобов'язань між ТОВ «Укрспецпроект ДФ», ТОВ «Дніппрометалінвест» з їх контрагентами був той самий товар, який був предметом господарських зобов'язань між ТОВ «Укрспецпроект ДФ», ТОВ «Дніппрометалінвест» з ТОВ «КС Енергія».

При цьому колегія суддів звертає увагу, що норми Податкового кодексу України не пов'язують право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких перевірок та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Стосовно реальності господарських операцій та відображення їх у податковому обліку позивачем колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що у періоді, який перевірявся, позивач мав господарські відносини щодо придбання товарів у ТОВ «Укрспецпроект ДФ» за усною угодою, та з ТОВ «Дніпрометалінвест» за договором поставки № 1003/11 від 03.10.2011 (а. с.77).

На підтвердження виконання угод з вказаними підприємствами позивачем надано документи, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме:

- з ТОВ «Укрспецпроект ДФ» - видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, специфікація, платіжні доручення, які свідчать про оплату позивачем придбаних товарів (а.33-35, 44-58);

- з ТОВ «Дніпрометалінвест» - видаткові накладні, податкові накладні, рахунки, специфікація, платіжні доручення, які свідчать про оплату позивачем придбаних товарів (а. с.78-80, 85-87, 95-97, 115-117, 127-135).

Фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаними вище підприємствами, відображення позивачем операцій з отримання обумовлених угодами товарів у відповідних періодах в бухгалтерському та податковому обліках відповідачем не спростовані.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується. Зокрема, матеріали справи свідчать про реалізацію отриманого товару за договорами з Придніпровської залізницею (а. с.59-63, 118-122).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства матеріали справи не містять.

На момент укладення та виконання означених вище договорів, правочинів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Стосовно посилань відповідача на відсутність факту передачі товарів від продавця до покупця апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

З цих же підстав є помилковим посилання відповідача на те, що при заповненні подорожнього листа легкового автомобіля ТОВ «КС Енергія» не заповнено наступні показники: час прибуття, час вибуття автомобіля, залишок при виїзді, при заповнення пального, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платників податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже відсутність товарно-транспортної документації або відсутність в перевізних документах певних відомостей при наявності інших первинних документів не може бути належним доказом відсутності факту реальності здійснених операцій.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують отримання позивачем товару від вказаних підприємств та його використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Крім того, господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Крім того, зазначаючи про не спрямованість на реальне настання правових наслідків правочинів позивача з вказаними підприємствами, податковим органом не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні і недійсність таких правочинів визнається тільки судом (ст.234 ЦК України).

Разом з тим, податковим органом не надано суду доказів недійсності вищезазначеного договору, використання придбаного товарів у неоподатковуваних операціях.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Також зазначені вище договори (правочини), укладені позивачем, не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства, або порушували публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладені позивачем договори (правочини) відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання укладених договорів, правочинів, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів відповідного виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку означених підприємств, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено суду наявності законних підстав для збільшення оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Наведене свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно відмови суду першої інстанції у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Новомосковської ОДПІ щодо складання спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів, виходячи з приписів п.58.1 ст.58 ПК України, погоджується з судом першої інстанції, що згідно положень Податкового кодексу України такі дії є обов'язком контролюючого органу (відповідача). Отже є цілком правомірною відмова у задоволенні судом першої інстанції позовних вимог товариства в цій частині.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі № 804/11397/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко