Рішення

від 07.04.2015 по справі 906/382/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "07" квітня 2015 р. Справа № 906/382/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Настоящий І.В. (довіреність №10/12-14 від 10.12.14.)

від відповідача: не з'явився

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Західагроінвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продцентр-плюс"

про стягнення 47875,51 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 47875,51грн., з яких: 37564,33грн. боргу за поставлений товар, 3038,29грн. пені, 251,65грн. 3% річних, 3264,81грн. інфляційних, 3756,43грн. штрафу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Західагроінвест" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продцентр-плюс" (покупець/відповідач) укладено договір №43, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити його.

За п.1.3 договору, найменування товару, його кількість, асортимент та ціна кожної окремої партії поставки обумовлюються стронами відповідно на кожну таку окрему партію товару і зазначаються в рахунку постачальника на оплату товару, який формується ним на підставі усної чи письмової заявки покупця, а також видаткових накладних, за якими здійснюється відпуск відповідної партії товару.

На виконання умов договору, позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 102564,32грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0001070 від 28.11.14 на суму 66464,32грн., №РН-0001196 від 11.12.14 на суму 36100,00грн., довіреностями на отримання товару №1321 від 28.11.14, №1326 від 11.12.14 (а.с.14-17).

За п.2.6 договору, відповідач мав розрахуватись за відпущений йому товар на протязі 14 календарних днів з моменту поставки (відвантаження) товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 37564,33грн., в тому числі 1464,33 грн. за накладною від 28.11.14 та 36100 грн. зав накладною від 11.12.14.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 37564,33грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.п. 5.1, 7.5 договору просить стягнути з відповідача 3038,29 грн. пені, 3756,43грн. штрафу (а.с.7-9).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Згідно п.5.1 договору, за несвоєчасну оплату партій товару за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в момент відповідного прострочення, від суми заборгованості, за кожний день прострочки оплати.

Згідно п.7.5 договору, в разі затримки оплати отриманого товару на строк більше ніж 30 днів відносно вказаного в п.3.4, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі десяти відсотків від суми не сплаченого боргу.

За таких обставин, враховуючи наявність передбачених договором підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені та штрафу, а також перевіривши правильність їх нарахування, у тому числі за визначений позивачем період нарахування пені, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3038,29грн. та штрафу в сумі 3756,43грн.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 3264,81 грн. інфляційних та 251,65 грн. 3% річних .

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

Щодо інфляційних нарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки починаючи з наступного місяця. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд прийшов до висновку, що позивачем безпідставно врахований індекс інфляції за грудень місяць.

Обрахувавши суму інфляційних нарахувань самостійно, суд задовольняє позов в цій частині частково в сумі 3217,12грн. (125,41+3091,71), а в частині стягнення 47,69грн. в позові слід відмовити.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 47827,82грн., з яких: 37564,33грн. боргу, 3038,29грн. пені, 3756,43грн. штрафу, 251,65грн. річних, 3217,12грн. інфляційних. В частині позовних вимог щодо стягнення 47,69грн. інфляційних слід відмовити за безпідставністю.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продцентр-плюс" (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Красіна,3; код 33201020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Західагроінвест" (03067, м.Київ, Солом'янський район, вул.Гарматна,29/31; код 39091027) - 37564,33грн. боргу, 3038,29грн. пені, 3756,43грн. штрафу, 251,65грн. річних, 3217,12грн. інфляційних, 1825,18грн. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 47,69грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-відповідачу (рек. з повідом.)