Рішення
від 31.03.2015 по справі 924/65/15
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №924/65/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мука Сервіс»

про стягнення 136 685,71 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Осипчук М.В. (директор);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мука Сервіс» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 136 685,71 грн., в тому числі 106 780,00 грн. основного боргу, 3 317,49 грн. 3% річних та 26 588,22 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.01.2015р., в справі було порушено провадження, присвоєно №924/65/15 та призначено до слухання.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.02.2015р. справу №924/65/15 було направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Листом №924/65/15/1216/15 від 09.02.2015р. матеріали справи №924/65/15 було надіслано до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Проведеним 16.02.2015р. автоматичним розподілом справ в Господарському суді міста Києва, дана справа була розподілена на суддю Морозова С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. прийнято справу до провадження суддею Морозов С.М., та призначено судове засідання на 17.03.2015р.

В судове засідання 17.03.2015р. представник відповідача не з'явився, розгляд справи було відкладено до 31.03.2015р.

В судове засідання 31.03.2015р. представник від відповідача не з'явився.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 31 березня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2013 року між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір купівлі-продажу товару №1 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого на умовах даного Договору позивач зобов'язується передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити зерно кукурудзи сухе по дві тисячі гривень за одну тону.

Датою передання товару вважається дата вручення товару відповідачу, що підтверджується підписом останнього у видатковій накладній. (п. 3.4. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору відповідач зобов'язується сплатити позивачеві загальну ціну товару протягом 90 банківських днів шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок позивача, який визначений у цьому Договорі, або сплатити зазначені кошти в касу позивача.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до повного виконання зобов'язань. (п. 7.1. Договору).

Позивачем у відповідності до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 256 780,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією накладної №63 від 25.03.2013р. на зазначену суму.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується підписами його уповноважених осіб відповідача та відповідними відбитками печатки останнього.

Задля проведення відповідачем оплати вартості отриманого за Договором товару позивачем було виставлено рахунок-фактуру №2 від 25.03.2013р. на суму 256 780,00 грн.

Як зазначено позивачем, що не спростовано відповідачем, останнім було проведено часткову оплату вартості поставленого позивачем товару за Договором на суму 150 000,00 грн., що підтверджується наступним:

- прибутковим касовим ордером №103 від 03.07.2013р. на суму 9 000,00 грн.,

- прибутковим касовим ордером №104 від 04.07.2013р. на суму 9 000,00 грн.,

- прибутковим касовим ордером №105 від 05.07.2013р. на суму 9 000,00 грн.,

- прибутковим касовим ордером №106 від 08.07.2013р. на суму 9 000,00 грн.,

- прибутковим касовим ордером №107 від 09.07.2013р. на суму 9 000,00 грн.,

- прибутковим касовим ордером №108 від 10.07.2013р. на суму 5 000,00 грн.,

- випискою по рахунку позивача за 23.07.2013р., з якої вбачається, що відповідачем здійснено проплату на суму в розмірі 15 000,00 грн.,

- випискою по рахунку позивача за 28.08.2013р., з якої вбачається, що відповідачем здійснено проплату на суму в розмірі 15 000,00 грн.,

- випискою по рахунку позивача за 18.09.2013р., з якої вбачається, що відповідачем здійснено проплату на суму в розмірі 15 000,00 грн.,

- випискою по рахунку позивача за 01.10.2013р., з якої вбачається, що відповідачем здійснено проплату на суму в розмірі 10 000,00 грн.,

- випискою по рахунку позивача за 16.10.2013р., з якої вбачається, що відповідачем здійснено проплату на суму в розмірі 5 000,00 грн.,

- випискою по рахунку позивача за 24.10.2013р., з якої вбачається, що відповідачем здійснено проплату на суму в розмірі 5 000,00 грн.,

- випискою по рахунку позивача за 19.11.2013р., з якої вбачається, що відповідачем здійснено проплату на суму в розмірі 10 000,00 грн.,

- випискою по рахунку позивача за 02.12.2013р., з якої вбачається, що відповідачем здійснено проплату на суму в розмірі 15 000,00 грн.,

- випискою по рахунку позивача за 08.04.2014р., з якої вбачається, що відповідачем здійснено проплату на суму в розмірі 10 000,00 грн.

У зв'язку з не проведенням відповідачем повної оплати вартості отриманого за Договором товару позивач був змушений звернутись до суду.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем оплату повної вартості товару на рахунок позивача проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням викладеного, враховуючи п. 3.1. Договору, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару сплив (з урахуванням 90 банківських днів), а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло з 30.07.2013р.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором не виконав, то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 106 780,00 грн. = вартість отриманого відповідачем за Договором товару на суму 256 780,00 грн. - проведена відповідачем часткова оплата вартості товару в розмірі 150 000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №924/65/15-г про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 106 780,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 3 317,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 26 588,22 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. Договору у випадку порушення Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).

Окрім того, індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

У постанові Вищого господарського суду України №37/327 від 20.01.2011р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України №40/487 від 02.02.2012 р. та №15/065-11 від 01.02.2012р.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України №15/065-11 від 01.02.2012р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Перевіривши наведені позивачем в позовних матеріалах розрахунок суми інфляційних збитків та 3% річних, судом визнано його обґрунтованим та таким, що здійснений в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України та листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а тому, до стягнення з відповідача підлягають сума інфляційних втрат в розмірі 26 588,22 грн. та сума 3% річних в розмірі 3 317,49 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №924/65/15-г підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 106 780,00 грн. основного боргу, 3 317,49 грн. 3% річних та 26 588,22 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір позивача у розмірі 2 733,71 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мука Сервіс» (код ЄДРПОУ 37016943, адреса: 04053, м. Київ, вулиця Артема, 21) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брусницька земля» (код ЄДРПОУ 33330048, адреса: 59350, Чернівецька область, с. Брусниця, вулиця Буковинська, 30) основний борг в розмірі 106 780,00 грн. (сто шість тисяч сімсот вісімдесят гривень 00 копійок), 3% річних в розмірі 3 317,49 грн. (три тисячі триста сімнадцять гривень 49 копійок), інфляційні втрати в розмірі 26 588,22 грн. (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім гривень 22 копійки) та судовий збір в розмірі 2 733,71 грн. (дві тисячі сімсот тридцять три гривні 71 копійка).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2015р.

Суддя С.М. Морозов

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення31.03.2015
Оприлюднено15.04.2015
Номер документу43503641
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —924/65/15

Рішення від 31.03.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 17.02.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Морозов С.М.

Ухвала від 09.02.2015

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Вибодовський О.Д.

Ухвала від 19.01.2015

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Вибодовський О.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні