Рішення

від 02.04.2015 по справі 910/4676/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015Справа №910/4676/15-г За позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Державної науково-технічної бібліотеки України

третя особа на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради

про стягнення 1 074,38 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

від позивача - Цимбаліст В.В. (за дов.)

від відповідача: Ігнатов Є.Є.(дов. від 27.03.2015)

від третьої особи не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення 3 454,16 грн. з державної науково-технічної бібліотеки України заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору № 604 від 10.08.2012.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.03.2015 порушено провадження у справі № 910/4676/15-г та призначено до розгляду на 19.03.2015.

Судом залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради

Представник відповідача в судове засідання 19.03.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

16.03.2015р. від позивача надійшло клопотання про долучення до позовної заяви документів по справі.

В судове засідання 19.03.2015 прибули представники позивача та третьої особи дали пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 02.04.2015.

02.04.2015 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі, позивач подав суду клопотання про зменшення позовних вимог, в якому повідомив про часткову оплачу відповідачем заборгованості з компенсації витрат в сумі 2348,79 грн. та заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 30,99 грн., в зв'язку з чим просив стягнути з відповідача: 782,93 грн. заборгованості з компенсації витрат, 10,33 грн. заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою, 257,00 грн. інфляційних втрат та 24,12 грн. 3% річних.

Суд прийняв дану заяву.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначаючи, що фінансування даних витрат здійснюється з бюджету, але вчасно дані кошти не надійшли, відтак у відповідача відсутня вина щодо прострочення оплати вказаної заборгованості. Суд прийняв до уваги даний відзив.

Представник третьої особи в судове засідання 31.03.2015 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (на даний час - Департамент комунальної власності м. Києва) (далі орендодавець), Державною науково-технічною бібліотекою України (далі орендар, відповідач) та Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація"(далі позивач) було укладено Договір № 604 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі-Договір).

Відповідно до договору № 604 передається в оренду Державній науково-технічній бібліотеці України (надалі - відповідач) нежиле приміщення загальною площею 231,40 кв.м, в т.ч. у підвалі - 231,40 кв.м. в будинку № 38 літ. Б на вул.Червоноармійській у м.Києві.

Згідно з п. 2.4 договору № 604 об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м.Києва і знаходиться на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація" (надалі - позивач).

Відповідно до п. 9.1 договору № 604 строк дії договору встановлено з 10.08.2012 по 08.08.2015.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3, 3.6 договору за користування об'єктом оренди Орендар сплачує на рахунок КП "Київжитлоспецексплуатація" орендну плату, компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, та компенсацію витрат підприємства, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання орендарем та орендодавцем акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу.

Відповідно до п.п. 3.7, 4.2 вказаного договору відповідач зобов'язаний сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендну плату та компенсацію витрат підприємства своєчасно (щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач договірні зобов'язання в частині здійснення платежів з орендної плати, з компенсації витрат підприємства та компенсації витрат за користування земельною ділянкою на якій розташований об'єкт оренди виконує неналежним чином, не сплатив їх вчасно і в повному обсязі.

Так, заборгованість з компенсації витрат підприємства за період з 01.10.2014 по 31.01.2015 станом на день звернення з даним позовом до суду складала 3 131,72 грн., а заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою складала 41,32 грн. за період з 01.10.2014 по 31.01.2015.

В судовому засіданні позивач подав суду докази оплати відповідачем заборгованості з компенсації витрат в сумі 2348,79 грн. та заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 30,99 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Частиною 2 статті 80 ГПК України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається

Дослідивши матеріали справи та зважаючи на те, що спір в частині сплати заборгованості з компенсації витрат в сумі 2348,79 грн. та заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 30,99 грн. врегульовано самими сторонами шляхом і між ними не залишилось неврегульованих питань з цих підстав, суд дійшов до висновку про припинення провадження у справі. При цьому суд враховує, що припинення провадження у справі в частині сплати заборгованості з компенсації витрат в сумі 2348,79 грн. та заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 30,99 грн. не суперечить вимогам закону і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Відповідач у відзиві на позовну заяву наголошував, що він не відмовляється від виконання умов договору, а його вини у неоплаті виконаних робіт немає, оскільки кошти які він мав сплатити мали надійти з державного бюджету, проте не надійшли.

Проте суд зазначає, що відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором оренди не може бути підставою для звільнення орендаря від обов'язку оплати відповідних коштів, оскільки в разі відсутності коштів для оплати орендар був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати витрат позивача, а не орендувати далі приміщення.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов 'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов 'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов 'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов 'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність орендаря і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.».

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Бюджетного кодексу України виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за процедурою, визначеною статтями 46- 51 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 46 Бюджетного кодексу України передбачено, що стадіями виконання бюджету за видатками визнаються:

1. встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

2. затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3. взяття бюджетних зобов'язань;

4. отримання товарів, робіт та послуг;

5. здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6. використання товарів, робіт та послуг для виконання заходів бюджетних програм;

7. повернення кредитів до бюджету.

Таким чином, законодавство України не прив'язує виконання державного бюджету (здійснення платежів) до фактичного надходження коштів розпоряднику. Така стадія виконання бюджету відсутня.

Крім того, відповідно до п. 46 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, установи мають право брати бюджетні зобов'язання щодо видатків бюджету або надання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду виходячи з потреби у забезпеченні здійснення пріоритетних заходів та з урахуванням платежів, необхідних для погашення зобов'язань минулих періодів, узятих на облік органами Казначейства, якщо інше не передбачено законодавством; обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році. У разі скорочення бюджетних асигнувань розпорядники повинні вживати заходів до ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зобов'язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів.

Обов'язок відповідача сплатити суму боргу, додатково обґрунтовується тим, що згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі Головного управління державного казначейства у м. Києві чи Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності. Тому відсутність коштів у Відповідача не може бути підставою для звільнення його від відповідальності. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування та відсутності коштів на рахунку не звільняє його від виконання зобов'язань щодо компенсації витрат позивача.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором щодо компенсації витрат позивача та компенсації витрат за користування земельною ділянкою, то позовні вимоги про стягнення з нього компенсації витрат в розмірі 782,93 грн. та компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 10,33 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 24,12 грн. та інфляційні збитки в сумі 257,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 24,12 грн., інфляційні збитки - 257,00 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження в частині стягнення заборгованості з компенсації витрат в сумі 2348,79 грн. та заборгованості з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 10,33 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державної науково-технічної бібліотеки України (03680, м. Київ, вул. Горького, буд. 180, код ЄДРПОУ 02736372) на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-а, код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість з компенсації витрат в розмірі 782 (сімсот вісімдесят дві) грн. 93 коп., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою в сумі 10 (десять) грн. 33 коп., 3% річних в сумі 24 (двадцять чотири) грн. 12 коп., інфляційні збитки в сумі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 07.04.2015