Рішення

від 02.03.2015 по справі 911/4479/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 911/4479/14

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів Лопатіна А.В., Лилака Т.Д. та Яреми В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави, в особі Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник", м. Чернігів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна агроуправлінська компанія", м. Чернігів

про визнання договору купівлі-продажу від 12.08.2013 р. недійсним, визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави, в особі Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник" (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна агроуправлінська компанія" (надалі відповідач) про визнання договору купівлі-продажу від 12.08.2013 р. недійсним, визнання права власності, витребування майна з незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу від 12.08.2013 р. квартири № 30 у будинку № 17 по вулиці Гвардійській в селі Шевченкове Броварського району Київської області, зі сторони позивача підписаний не уповноваженою на те особою.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2014 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 10.12.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.12.2014 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 14.01.2015 р.

05.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області прокурором подано письмові пояснення, які судом прийнято до уваги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2015 р. призначено колегіальний розгляд справи № 911/4479/14 у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2015 р. справу № 911/4479/14 прийнято до розгляду у колегіальному складі суду, а саме: головуючий суддя - Лопатін А.В, суддів - Лилака Т.Д. та Яреми В.А., розгляд справи призначено на 12.02.2015 р.

12.02.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано документи на вимогу ухвали суду та письмові пояснення, які судом прийнято до уваги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 02.03.2015 р.

У судове засідання 02.03.2015 р. з'явились представник позивача та прокурор, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представника позивача та прокурора, суд

встановив:

Позивач відповідно до статуту є підприємством, яке здійснює будівництво об'єктів житлового фонду, соціальної інфраструктури області за державні кошти по державним та регіональним програмах.

Позивачем здійснюється забудова житла у м. Чернігові під державні програми для інвалідів Великої Вітчизняної війни та потерпілих внаслідок ЧАЕС, внаслідок чого не дивлячись на те, що позивач має приватну форму власності, проте в господарській діяльності використовує переважно державні кошти, в зв'язку з чим в даному випадку зачіпаються і порушуються державні інтереси.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Чернігівської області проведено перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник", за наслідками якої встановлено наступне.

Згідно додаткової угоди за №3 до договору від 04.06.2007 року за №279, ТОВ "Бобрик-Град" в рахунок погашення боргу на суму 3 258 218,96 грн. передав ВАТ "Домобудівник" майнові права на частину квартир, а саме: №6, №12, №14, №20, №22, №26, №28, №30, №34, №36, №38 у будинку № 17 по вул. Гвардійській у с. Шевченкове Броварського району Київської області, загальною площею 650 кв.м.

Відповідно акту розподілу, вартість переданих квартир становить за 1 м. кв. 5 030,44 грн. Загальна вартість складає 3 258 218,96 грн.

Позивачем отриманні свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 19.12.2012 року серії САЕ за номерами 400226-400231 та за номерами № 400267-400271.

Згідно статуту позивача, затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Домобудівник" від 15.07.2011 року (протокол №21), товариство змінило свою назву на приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Домобудівник".

Судом встановлено, що ПАТ "БК "Домобудівник" в особі виконуючого обов'язки генерального директора Ковтуна В.В. 12.08.2013 року та 13.08.2013 року уклало з ТОВ "Національна агроуправлінська компанія" в особі директора Мхцієва Ч.М. договори купівлі-продажу квартир №6, №12, №26, №30, №36, №14, №20, №22, №28, №34, №38 в будинку №17 по вулиці Гвардійська в с. Шевченкове Броварського району Київської області, загальною вартість яких складала 1 684 020 грн.

Зокрема, на підставі договору купівлі-продажу від 12.08.2013 року між ПАТ "Домобудівник" та ТОВ "Національна агроуправлінська компанія" було відчужено спірну квартиру № 30 у будинку № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області. Продаж зазначеної квартири вчинено за 148460,00 грн.

Органами прокуратури було встановлено (підтверджується довідками ПАТ "БК "Домобудівник" від 12.09.2013 року), що генеральний директор Роговий А.М. за 2013 рік перебував у відпустках з 25 травня 2013 року по 6 червня 2013 року, з 29 червня 2013 року по 3 липня 2013 року, з 8 по 30 липня 2013 року та приступив до виконання своїх обов'язків лише 31.07.2013 р.

Разом з цим, відповідно до п. 12.4.4 Статуту ПАТ "БК "Домобудівник", у разі тимчасової неможливості виконання генеральним директором своїх повноважень або у разі його відсутності, його повноваження виконує (здійснює) перший заступник генерального директора. При виконанні функцій генерального директора перший заступник має право без довіреності здійснювати юридичні дії від імені товариства в межах компетенції, визначеної статутом.

21.08.2013 року за наслідки вищевказаної перевірки прокуратурою Чернігівської області порушено кримінальне провадження відносно Ковтуна Віктора Володимировича та Мхцієва Чермена Махарбековича, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013260020000233 від 21.08.2013, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України.

13.06.2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за наслідками розгляду матеріалів вказаного кримінального провадження винесено вирок, відповідно до якого Ковтун Віктор Володимирович та Мхцієв Чермен Махарбекович визнанні винними у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст.209 Кримінального кодексу України та встановлено факт укладення договору без відома та згоди позивача, без мети реального отримання позивачем коштів за договором, укладення договору з метою протиправного заволодіння відповідачем майном позивача.

20.08.2014 року ухвалою апеляційного суду Чернігівської області апеляційні скарги учасників вказаного кримінального провадження залишено без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.06.2014 року залишено без змін.

Відповідно до частини четвертої ст. 35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд приходить до висновку, що позиція прокурора є обґрунтованою і доведеною суду за допомогою належних і допустимих доказів з приводу того, що за вищевказаних обставин перший заступник генерального директора ПАТ "БК "Домобудівник" Ковтун В.В. під час укладення спірної угоди від 12.08.2013 року не виконував обов'язки генерального директора ПАТ "БК "Домобудівник", внаслідок чого діяв всупереч вимогам п.12.4.4 Статуту ПАТ "БК "Домобудівник", що в свою чергу свідчить про відсутність у нього повноважень на підписання і укладення спірного договору та відсутність згоди позивача на підписання і укладення від його імені спірного договору.

Згідно з частиною четвертою ст. 41 Конституції України та частиною першою ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України визначено, що право власності - є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового і немайнового права або інтересу.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010 року.

Прокурором доведено суду належними та допустимими доказами те, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 12.08.2013 року укладено від імені позивача особою, яка діяла з перевищенням наданих їй повноважень без відома та згоди позивача грубо порушуючи публічний порядок з метою протиправного заволодіння відповідачем належним позивачу майном.

Оскільки, судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 12.08.2013 року квартири № 30 у будинку №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, загальною площею 57,1 кв. м., укладений з порушенням вимог чинного законодавства, суд вважає, що вимога прокурора про визнання недійсним договору, є обґрунтованою та законною, підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягає задоволенню.

Також прокурором заявлено вимоги про визнання за Приватним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Домобудівник" права власності на квартиру № 30 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, витребування нерухомого майна - квартири № 30 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м. кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна агроуправлінська компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник".

Цивільний кодекс України в ст. 392 передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно частини першої ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Крім того, як визначено частиною першою статті 241 Цивільного кодексу України , правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Таким чином, оскільки спірний правочин не було схвалено уповноваженим органом позивача, грошові кошти за відчужене майно не надходили, позивач в особі уповноваженого органу не виявляв волі щодо відчуження спірного майна і злочинність спірної угоди встановлена в ході проведення кримінального розслідування і винесення вироку суду, відповідний правочин не створює цивільних прав та обов'язків для позивача.

А отже, з огляду на те, що право власності позивача на спірну квартиру, яка вибула з володіння останнього без його волі не визнається відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги про визнання за Приватним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Домобудівник" права власності на квартиру № 30 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, витребування нерухомого майна - квартири № 30 у буд. №17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м. кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна агроуправлінська компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник" є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Крім того, пунктом 2 прохальної частини позовної заяви заступник прокурора просить суд вжити заходи до забезпечення позову заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі ПАТ "Будівельна компанія "Домобудівник" до ТОВ "Національна агроуправлінська компанія" шляхом накладення арешту на квартиру № 30 у будинку № 17 по вулиці Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв.

Вищезазначена вимога вмотивована тим, що спірне майно може бути незаконно відчужене третім особам, а отже є всі підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру № 30 у будинку № 17 по вулиці Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м.кв. може у майбутньому ускладнити чи зробити неможливим фактичне виконання судового рішення по даній справі.

Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У п. 1 роз'яснень наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.11.2011 р. № 16 вказано, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд, розглянувши доводи заступника прокурора Чернігівської області, встановив, що вимога останнього щодо вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заступником прокурора не подано будь-яких доказів наявності обставин, на підставі яких можливе хоча б припущення того, що відповідач має намір відчужити спірне майно, чим може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Приписами частини третьої ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Водночас, як зазначено у п. 2.10 вказаної постанови Пленуму, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Враховуючи викладене, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача шляхом стягнення до Державного бюджету України суми судового збору за немайновою вимогою про визнання недійсним договору у розмірі 1 218 грн. судового збору (1 мінімальна заробітна плата станом на 1 січня 2014 року), а також двома заявленими майновими вимогами про визнання права власності та витребування з незаконного володіння майна вартістю 148460,00 грн. у розмірі 5938,40 грн. збору, що загалом складає 7156,40 грн.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України "Про судовий збір" витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

2. Позов задовольнити.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.08.2013 р. квартири № 30 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м. кв., укладений між Приватним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Домобудівник" (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 59-А, код 01272976) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна агроуправлінська компанія" (15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, буд. 46, код 37198860).

4. Визнати за Приватним акціонерним товариством "Будівельна компанія "Домобудівник" (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 59-А, код 01272976) право власності на квартиру № 30 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області, площею 57,1 м. кв.

5. Витребувати нерухоме майно - квартиру № 30 у буд. № 17 по вул. Гвардійській в с. Шевченкове Броварського району Київської області площею 57,1 м. кв. з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна агроуправлінська компанія" (15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, буд. 46, код 37198860) на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник" (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Щорса, буд. 59-А, код 01272976).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна агроуправлінська компанія" (15527, Чернігівська обл., Чернігівський район, с. Полуботки, вул. Лісова, буд. 46, код 37198860) в доход Державного бюджету України 7156 (сім тисяч сто п'ятдесят шість) гривень 40 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.04.2015 року.

Головуючий суддя А.В. Лопатін

Судді Т.Д. Лилак

В.А. Ярема