Рішення

від 06.04.2015 по справі 920/397/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.04.2015 Справа № 920/397/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Макролаб ЛТД", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський ливарно-механічний завод", м. Конотоп, Сумська область,

про стягнення 18 860 грн. 98 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 121 056 грн. 02 коп., у тому числі 30 000 грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки лабораторного обладнання № 81012 від 08.10.2012 року, 39 179 грн. 38 коп. пені, 6 137 грн. 32 коп. 3 % річних, 45 739 грн. 32 коп. інфляційних збитків, а також просить стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

23.03.2015 року позивач подав заяву б/н від 20.03.2015 року про зменшення позовних вимог, в якій зазначає, що відповідачем сплачено 30 000 грн. 00 коп. основного боргу та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 18 860 грн. 98 грн., в тому числі 3 744 грн. 25 коп. 3 % річних, 15 116 грн. 73 коп. інфляційних збитків, а також просить стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає відповідну заяву до розгляду.

Таким чином предметом спору є стягнення з відповідача 18 860 грн. 98 грн., в тому числі 3 744 грн. 25 коп. 3 % річних, 15 116 грн. 73 коп. інфляційних збитків.

Відповідач обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання не з'явився.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки № 81012 від 08.10.2012року, позивач зобов'язався поставити відповідачу лабораторне обладнання згідно зі специфікацією № 1, а останній в свою чергу, зобов'язався прийняти у власність обладнання та сплатити за нього визначену договором грошову суму.

Сума договору, згідно з п. 2.1., складає 499 845 грн. 60 коп.

Відповідно до п. 3.3. договору, відповідач оплачує обладнання в наступному порядку:

перший (авансовий) платіж - в розмірі 10 % від загальної вартості договору, визначеної у п. 2.1. договору, відповідач оплачує протягом 10-ти банківських днів від дня отримання рахунка-фактури від позивача;

другий (авансовий) платіж - в розмірі 70 % від загальної вартості договору, визначеної у п. 2.1. договору, відповідач оплачує протягом 10-ти банківських днів після отримання письмового підтвердження від позивача про готовність обладнання до відвантаження;

третій платіж (кінцевий) - в розмірі 20 % від загальної вартості договору, визначеної у п. 2.1. договору, відповідач оплачує протягом 10-ти банківських днів після поставки обладнання на склад відповідача (п. 4.4. договору).

За умовами п. 4.4. договору, датою поставки товару є дата підписання акту введення в експлуатацію обладнання.

Матеріалами справи, зокрема специфікацією поставки від 08.10.2012року, що є додатком № 1 до договору, рахунком - фактури № 00090 від 16.10.2012року, видатковою накладною № 18 від 29.03.2013року, довіреністю № 116 від 29.03.2013року та актом № 300413 від 03.04.2013року виконання пусконалагоджувальних робіт (введення в експлуатацію), підтверджується факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім обладнання загальною вартістю 499 845 грн. 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору оплатив товар не своєчасно.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачу обладнання на загальну суму 499 845 грн. 60 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач несвоєчасно розрахувався за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3 % річних в загальній сумі 3744 грн. 25 коп. та інфляційні збитки в сумі 15116 грн. 73 коп. за період з 18.04.2013року по 12.03.2015року, виходячи з суми заборгованості на початок розрахункового періоду в розмірі 99 969 грн. 12 коп., з урахуванням часткових проплат протягом заявленого періоду.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у листі від 01.07.2014року «Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», підраховуючи суми стягнень, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, повинно враховуватися, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті "Урядовий кур'єр". При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку інфляційних збитків та 3 % річних, позивачем не враховано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції має розраховуватися на підставі індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у певний період індекс інфляції менший одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З огляду на вказане, судом, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу та максимального розміру нарахувань, здійснено перерахунок інфляційних збитків та 3 % річних за період з 18.04.2013року по 11.03.2015року, виходячи з суми заборгованості на початок розрахункового періоду в розмірі 99 969 грн. 12 коп., з урахуванням часткових проплат протягом заявленого періоду, згідно з яким 3 % річних складають 3736 грн. 01 коп., інфляційні збитки - 12 470 грн. 76 коп. Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2015.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків, передбачене діючим законодавством України, обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3736 грн. 01 коп., інфляційних збитків в сумі 12 470 грн. 76 коп.

В іншій частині позовних вимог, зокрема щодо стягнення 3 % річних в сумі 8 грн. 24 коп., інфляційних збитків в сумі 2 645 грн. 97 коп. суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп.

При поданні позовної заяви, виходячи з ціни позову в сумі 121 056 грн. 02 коп., позивачем згідно з платіжним дорученням № 1847 від 03.03.2015року сплачено судовий збір в сумі 2421 грн. 12 коп.

Згідно з заявою б/н від 20.03.2015 року, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на свою користь 18 860 грн. 98 грн.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Виходячи з ціни позову в сумі 18 860 грн. 98 коп., судовий збір згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» складає 1827 грн. 00 коп. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Оскільки позивачем відповідно до заяви б/н від 20.03.2015 року зменшено розмір позовних вимог та вказану заяву прийнято судом до розгляду, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", з державного бюджету позивачу підлягає поверненню зайво сплачена згідно з платіжним дорученням № 1847 від 03.03.2015року сума судового збору в розмірі 594 грн. 12 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конотопський ливарно-механічний завод" (вул. Вирівська, буд. 64 З, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код ЄДРПОУ 37784712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макролаб ЛТД" (проспект 40-річчя Жовтня, 122, копрус 1, кв. 91, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 35138569) 3736 грн. 01 коп. 3 % річних, 12 470 грн. 76 коп. інфляційних збитків, 1827 грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Макролаб ЛТД" (проспект 40-річчя Жовтня, 122, корпус 1, кв. 91, м. Київ, 03127, код ЄДРПОУ 35138569) з державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) судовий збір в сумі 594 грн. 12 коп., сплачений платіжним дорученням № 1847 від 03.03.2015року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.04.2015року

Суддя Є.А. Жерьобкіна