Рішення

від 30.03.2015 по справі 922/1153/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р.Справа № 922/1153/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група" (м. Харків) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" (м. Київ) , Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток" (м. Харків) про стягнення 11276,09 грн. за участю представників сторін:

позивача - Шляхтич О.О. (довіреність від 24.02.2015 р.);

представник відповідача (ТОВ "Ротор Україна") - не з'явився;

представник відповідача (ТОВ "М-Авто Восток") - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток" на свою користь заборгованість за договором №17/03/14 від 17.03.2014 р. у розмірі 1000,00 грн., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" на свою користь заборгованість за договором №17/03/14 у розмірі 10276,09 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ТОВ "Ротор Україна" не виконав взяті на себе зобов'язання, передбачені договором №17/03/14 від 17.03.2014 р. про надання у користування приміщення, а також зобов'язання, які виникають у ТОВ "М-Авто Восток" за договору поруки б/н від 17.03.2014 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

27.03.2015 вх. №12209 до канцелярії суду від представника відповідача (ТОВ "Ротор Україна") надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обов'язок сторони по справі.

Нез'явлення представників в судове засідання не позбавляє відповідача від виконання покладених на нього ч.1 ст.33 ГПК України обов'язків доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Сторона по справі не позбавлена можливості на доведення обставин, якими обґрунтовує свої вимоги та заперечення, шляхом подання письмових доказів через канцелярію господарського суду або поштою, але відповідач такою можливістю не скористався, жодних доказів до господарського суду не надав.

Ухвалами господарського суду від 02.03.2015, 16.03.2015 сторони були попереджені про те, що нез'явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України, відповідно до якої якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з приписами пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Обставини, на які посилається відповідач як на підставу відкладення розгляду справи, не визнаються судом поважними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості уповноважити на участь в справі іншого представника, тому суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню. Крім того, слід зазначити, що 12.03.2015 року від відповідача вже надходило аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

30.03.2015 вх. №12323 до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про виправлення описки стосовно адреси ТОВ "М-Авто Восток".

Суд, дослідивши клопотання представника позивача про виправлення описки, вирішив за можливе задовольнити його.

Представник позивача в судовому засіданні 30.03.2015 підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача (ТОВ "Ротор Україна") в судове засідання 30.03.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав.

Ухвала про порушення провадження у справі від 02.03.2015, що була направлена відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданої позивачем роздруківки з інтернет ресурсу Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" про пошук відомостей в ЄДР стосовно відповідача (ТОВ "Ротор Україна"), повернулась до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Представник відповідача (ТОВ "М-Авто Восток") в судове засідання 30.03.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив.

Ухвала про порушення провадження у справі від 02.03.2015 та ухвала суду від 16.03.2015, що були направлені відповідачеві рекомендованим листом за його поштовою адресою, вказаною в позовній заяві, яка також співпадає з адресою в наданої позивачем роздруківки з інтернет ресурсу Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" про пошук відомостей в ЄДР стосовно відповідача (ТОВ "М-Авто Восток"), повернулись до господарського суду з довідкою Укрпошти про закінчення терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/1228, 02.06.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група" (готель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" (замовник) було укладено договір №17/03/14 про надання у користування приміщення.

Відповідно до п.1.1 договору, предметом цього договору є приміщення конференц-залу, що належить готелю, яке передається замовнику в користування в період з 17.03.2014 по 25.03.2014 року.

Відповідно до п.1.2 договору, зазначені в даному договорі послуги надаються в готелі "Kalyna", розташованому за адресою: м. Харків, вул. Нестерова, 2.

Відповідно до п.6.1 договору, вартість послуг користування приміщенням конференц-залу за весь період з 17.03.2014 по 25.03.2014 становить 7350,00 грн. 00 коп., В т.ч. ПДВ 20% - 1225 грн. 00 коп. Перелік додатково надаються готелем послуг і ціни на них можуть зазначатися в додатках до договору, які повинні бути невід'ємною частиною цього договору. У разі зміни тарифів сторони підписують додаткову угоду. Нові цінові тарифи також є невід'ємною частиною договору і набирають чинності з дати їх підписання.

Згідно п. 5.1 договору, у разі безготівкового розрахунку, замовник зобов'язаний здійснити оплату протягом 5 банківських днів після надання послуг у відповідності з умовами даного договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання у користування приміщення №17/03/14 від 17.03.2014 було надано готелем належним чином в обумовлений договором період, що підтверджується підписаним сторонами, а також скріпленим печатками ТОВ "Незалежна консультаційна група" та ТОВ "Ротор Україна" актом про надання послуг №73 від 27.03.2014 на загальну суму 7350,00 грн.

Також в матеріалах справи наявна копія підписаного представниками товариств та скріпленого печатками товариств акту звіряння взаємних розрахунків за період жовтень 2013 р. - липень 2014 р. між ТОВ "Незалежна консультаційна група" та ТОВ "Ротор Україна" за договором №17/03/14 від 17.03.2014, з якого вбачається наявна заборгованість ТОВ "Ротор Україна" перед позивачем в розмірі 7350,00 грн.

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу ТОВ "Ротор Україна" лист-вимогу №16/09 від 16.09.2014 про сплату заборгованості, яка виникла за договором №17/03/14 від 17.03.2014, але станом на день подання позову, вартість послуг з надання у користування приміщення залишається несплаченою ТОВ "Ротор Україна".

Крім того, 17.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток" (поручитель) було укладено договір поруки.

Згідно п.1.1 договору поруки, відповідно до умов даного договору, поручитель порячається перед кредитором за виконання зобов'язань боржником (ТОВ "Ротор Україна", код ЄДРПОУ 35889972, що виникли з договору про надання у користування приміщення №17/03/14, укладеного між ТОВ "Незалежна консультаційна група" та ТОВ "Ротор Україна" 17.03.2014 (далі - основний договір), щодо виконання боржником своїх обов'язків за основним договором щодо оплати наданих кредитором послуг.

Відповідно до п.1.3 договору поруки, сторони домовились, що цією порукою зобов'язання боржника, що виникли з основного договору, забезпечуються частково, а саме в межах суми, яка становить 1000,00 грн.

За своєю правовою природою договір поруки від 17.03.2014 є договором поруки, правовідносини за яким регулюються параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 902 ЦК України передбачає обов'язок виконавця виконати послугу особисто, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно приписів ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачами до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за договором про надання послуг №17/03/14 від 17.03.2014 та договором поруки від 17.03.2014, суд робить висновок, що сплату сум заборгованості, заявлених у позові, не здійснено до теперішнього часу.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідачі не надали суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мали можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів 1000,00 грн. та в частині стягнення з ТОВ "Ротор Україна" на користь позивача заборгованості в розмірі 6530,00 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Ротор Україна" взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг №17/03/14 від 17.03.2014, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачами, тому підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення у позові пені в сумі 1662,38 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.7.3. договору, у випадку прострочення оплати замовник окрім основної суми боргу виплачує готелю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з ТОВ "Ротор Україна" пені в сумі 1662,38 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Щодо вимог позивача про стягнення з ТОВ "Ротор Україна" 3% річних в розмірі 203,62 грн. суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" у повному обсязі в сумі 203,62 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" 9410,09 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 9410,09 грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно відношенню розміру задоволених вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача ТОВ "Ротор Україна" витрати по сплаті судового збору в сумі 1807,00 грн., а на відповідача ТОВ "М-Авто Восток" витрати по сплаті судового збору в сумі 20,00 грн. оскільки з їх вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 553, 554, 610, 611 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" (54030, м. Миколаїв, вул. Адмирала Макарова, буд. 40/3; код ЄДРПОУ 35889972) та Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21; код ЄДРПОУ 37462211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група" (61031, м. Харків, вул. Нестерова, буд. 2; код ЄДРПОУ 37092076; р/р 2600811366 у ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, ІПН 370920720328) заборгованість за договором №17/03/14 від 17.03.2014 в розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ротор Україна" (54030, м. Миколаїв, вул. Адмирала Макарова, буд. 40/3; код ЄДРПОУ 35889972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група" (61031, м. Харків, вул. Нестерова, буд. 2; код ЄДРПОУ 37092076; р/р 2600811366 у ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, ІПН 370920720328) заборгованість за договором №17/03/14 від 17.03.2014 в розмірі 6530,00 грн., пеню в розмірі 1662,38 грн., інфляційні в розмірі 1880,09 грн., 3% річних в розмірі 203,62 грн. та судовий збір у розмірі 1807,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Авто Восток" (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21; код ЄДРПОУ 37462211) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна консультаційна група" (61031, м. Харків, вул. Нестерова, буд. 2; код ЄДРПОУ 37092076; р/р 2600811366 у ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, ІПН 370920720328) судовий збір у розмірі 20,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова