Рішення

від 30.03.2015 по справі 922/1134/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р.Справа № 922/1134/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (м. Харків) до Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" (м. Київ) , Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичної фірми "Консорсіум" (м. Харків) про стягнення 78785,16 грн. за участю представників сторін:

позивача - Чупрін О.О. (довіреність від 03.02.2015 р.);

відповідача (ДП "Електромонтажний поїзд № 707") - не з'явився;

відповідача (ТОВ "ЮФ "Консорсіум") - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Стальконструкція", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичної фірми "Консорсіум" на свою користь грошові кошти в розмірі 1000,00 грн., а також стягнути з Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" на свою користь заборгованість в розмірі 53942,41 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ДП "Електромонтажний поїзд № 707" взятих на себе зобов'язань за договором поставки №109 від 01.09.2011 року; 2747,12 грн. штрафу за порушення зобов'язання; 5107,39 грн. - 3% річних; 15988,24 грн. - індексу інфляції за весь час прострочення відповідачем зобов'язання. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ДП "Електромонтажний поїзд № 707" не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором поставки №109 від 01.09.2011 року щодо своєчасної оплати за поставлений товар, а також порушення ТОВ "Юридична фірма "Консорсіум" договору поруки №109/11 від 20.10.2011 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

30.03.2015 до канцелярії суду від представника позивача разом з супровідним листом надійшли письмові пояснення до позову.

Представник позивача в судовому засіданні 30.03.2015 підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача (ДП "Електромонтажний поїзд № 707") в судове засідання 30.03.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення вих. №008634/1, яке долучене судом до матеріалів справи.

Представник відповідача (ТОВ "ЮФ "Консорсіум") в судове засідання 30.03.2015 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причину неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення вих. №008634/2, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи й відсутність їх представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 вересня 2011 року між ДП "Електромонтажний поїзд №707" (покупець) та ТОВ "Стальконструкція" (постачальник) було укладено договір поставки №109.

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити певну продукцію, виготовлену із матеріалу покупця (далі - товар) у власність покупця, в замовлені строки та на умовах калькуляції, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2. договору, сторони погодили найменування товару - жорсткі поперечини, оголовок, драбини з огорожею.

Відповідно до п.5.3. договору поставки №109 від 01 вересня 2011 року, датою поставки товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

Згідно із п.5.2. договору, представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному у рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреності на отримання даної партії товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №109 від 01 вересня 2011 року позивачем було здійснено поставку товару покупцю на загальну суму 1 279 225,08 грн. (один мільйон двісті сімдесят дев'ять тисяч двісті двадцять п'ять грн. 08 коп.), що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та рахунками-фактурами наявними в матеріалах справи.

Пунктом 7.3. договору закріплено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки, при умові своєчасного надання акту приймання-передачі товару, пред'явлення постачальником рахунку-фактури, податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що останню партію товару Дочірньому підприємству "Електромонтажний поїзд № 707" було поставлено 29.12.2011 року на загальну суму 194465,31 грн., що підтверджується оформленою сторонами в установленому порядку видатковою накладною №РН-0083 від 29.12.2011 року, рахунком-фактурою №СФ-0000188 від 29.12.2011 року та податковою накладною №47 від 29.12.2011 року.

Судом встановлено, що позивач по договору поставки №109 від 01 вересня 2011 року виконав перед Дочірнім підприємством "Електромонтажний поїзд № 707" свої обов'язки у повному обсязі, поставив товар на загальну суму 1 279 225,08 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору, лише частково оплатив за отриманий товар в розмірі 1 185 870,87 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями банківських виписок по особовому рахунку позивача.

Крім того, 15.08.2012 між ДП "Електромонтажний поїзд №707" (сторона-2) та ТОВ "Стальконструкція" (сторона-1) було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до п. 1.1.1. договір №109 від 01 вересня 2011 року. Сторона-2 є боржником, а сторона-1 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 93354,21 грн.

Відповідно до п. 1.1.2. договір №9 від 13 серпня 2009 року. Сторона-1 є боржником, а сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 38411,80 грн.

Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договороми припиняються таким чином і у розмірі:

1) по договору №9 від 13 серпня 2009 року у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

2) по договору №109 від 01 вересня 2011 року сторона-2 є боржником, а сторона-1 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 54942,41 грн.

Згідно п. 2 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.08.2012, з моменту набрання чинності цією угодою сторона-1 не є зобов'язаною за договором №9 від 13 серпня 2009 року.

Згідно п. 3 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.08.2012, з моменту набрання чинності цією угодою сторона-2 є зобов'язаною за договором №109 від 01 вересня 2011 року при виконанні грошового зобов'язання в сумі 54942,41 грн.

Таким чином, Дочірнє підприємство "Електромонтажний поїзд № 707", в порушення своїх зобов'язань за договором поставки №109 від 01 вересня 2011 року, в повному обсязі не здійснив розрахунок з позивачем за поставлений товар в розмірі 54 942,41 грн.

З метою досудового врегулювання господарського спору, позивачем 17.02.2015 року за вих. №48/1 Дочірньому підприємству "Електромонтажний поїзд № 707" було надіслано вимогу щодо виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у розмірі 54 942,41 грн. та суму штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 23 842,75 грн. Однак ДП "Електромонтажний поїзд № 707" не відреагував на висунуті вимоги.

Крім того, 20 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичною фірмою "Консорсіум" було укладено договір поруки №109/11, за умовами якого ТОВ "Юридична фірма "Консорсіум" поручається перед позивачем за виконання боржником (ДП "Електромонтажний поїзд № 707") зобов'язань, що виникли з договору поставки №109, укладеного між позивачем та ДП "Електромонтажний поїзд № 707" 01.09.2011 року, в частині виконання ДП "Електромонтажний поїзд № 707" зобов'язання з оплати вартості товару поставленого позивачем ДП "Електромонтажний поїзд № 707", а також зобов'язується нести перед ТОВ "Стальконструкція" відповідальність, передбачену чинним законодавством України, за порушення ДП "Електромонтажний поїзд № 707" вказаного зобов'язання.

Відповідно до п.2.1. договору поруки, ТОВ "Юридична фірма "Консорсіум" несе солідарну відповідальність за зобов'язаннями ДП "Електромонтажний поїзд № 707".

Пунктом 1.3. договору поруки обмежується відповідальність ТОВ "Юридична фірма "Консорсіум" за основним договором сумою 1 000,00 грн.

За своєю правовою природою договір поруки №109/11 від 20.10.2011 р. є договором поруки, правовідносини за яким регулюються параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заявлені вимоги позивача до відповідачів такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є судовий захист цивільного права та інтересу.

За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, встановлений зазначеними статтями, а також іншими способами, що встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно приписів ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Оскільки відповідачами до прийняття судового рішення не надано доказів погашення заборгованості за договором поставки №109 від 01.09.2011 року та договором поруки №109/11 від 20.10.2011 р., суд робить висновок, що сплату сум заборгованості, заявлених у позові, не здійснено до теперішнього часу.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідачі не надали суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мали можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів 1 000,00 грн. та в частині стягнення з Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" на користь позивача заборгованості в розмірі 53942,41 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ДП "Електромонтажний поїзд № 707" взятих на себе зобов'язань за договором поставки №109 від 01.09.2011 року, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачами, тому підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення у позові штрафу в сумі 2747,12 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.11.2. договору, за односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань, зокрема від оплати та отримання товару на умовах, обумовлених у договорі, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 5% від суми неоплаченого заказу.

Згідно із п.13.5 договору, у всьому іншому, не передбаченому умовами договору, відносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншими нормативно-правовими актами в Україні.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з ДП "Електромонтажний поїзд № 707" пені в сумі 2747,12 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Щодо вимог позивача про стягнення з ДП "Електромонтажний поїзд № 707" 3% річних в розмірі 5107,39 грн. суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з ДП "Електромонтажний поїзд № 707" у повному обсязі в сумі 5107,39 грн.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з ДП "Електромонтажний поїзд № 707" 15988,24 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 15988,24 грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно відношенню розміру задоволених вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" витрати по сплаті судового збору в сумі 1555,70 грн., а на відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичної фірми "Консорсіум" витрати по сплаті судового збору в сумі 271,30 грн. оскільки з їх вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 553, 554, 610, 611 ЦК України, ст. 193, 198 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 150А, офіс 95; Код ЄДРПОУ 33936276) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичної фірми "Консорсіум" (61153, місто Харків, проспект П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, будинок 56, офіс 229-А; Код ЄДРПОУ 34952812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (61106, Україна, м. Харків, просп. Московський, 283; код 21191412) грошові кошти у сумі 1000,00 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Електромонтажний поїзд № 707" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, будинок 150А, офіс 95; Код ЄДРПОУ 33936276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (61106, Україна, м. Харків, просп. Московський, 283; Код ЄДРПОУ 21191412) 53942,41 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки №109 від 01.09.2011 року, 2747,12 грн. штрафу за порушення зобов'язання, 15988,24 грн. індексу інфляції за весь час прострочення відповідачем виконання зобов'язання, 5107,39 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 1555,70 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичної фірми "Консорсіум" (61153, місто Харків, проспект П'ятдесятиріччя ВЛКСМ, будинок 56, офіс 229-А; Код ЄДРПОУ 34952812) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (61106, Україна, м. Харків, просп. Московський, 283; код 21191412) судовий збір у розмірі 271,30 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова