Постанова

від 03.04.2015 по справі 813/388/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2015 року № 813/388/15

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Петрика Р.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Оксентюка Б.В., згідно довіреності,

від відповідача - Кохана А.В., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПромБудТехЕнерго" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "ПромБудТехЕнерго" (далі - ТзОВ "ПромБудТехЕнерго", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000092201/443 від 16.01.2015 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач стверджує, що висновки податкового органу про порушення ТзОВ "ПромБудТехЕнерго" податкового законодавства не відображають фактичних обставин фінансово-господарської діяльності позивача у взаємовідносинах з приватним підприємством "НВП "Хіміч" (далі - ПП "НВП "Хіміч"). Обґрунтування безтоварності укладених позивачем з ПП "НВП "Хіміч" правочинів, на думку ревізорів, зводиться до того, що у ПП "НВП "Хіміч" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а саме: відсутні основні фонди, технічних персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо. Однак, на момент здійснення фінансово - господарських операцій по продажу товарів, виконання робіт та послуг ПП "НВП "Хіміч" було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а, відтак, мало право виписувати податкові накладні. Також позивача наголошує на тому, що відповідно до передбаченого ст. 61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. Тобто, виходячи з вищевказаного, сама по собі сплата податку продавцем (або ухилення від неї) при фактичному здійсненні господарських операцій не може впливати на податковий кредит покупця. Крім того, позивача звертає увагу суду на те, що посилання в акті перевірки на інформацію щодо порушень контрагента, як на підтвердження порушень позивача, є неналежним та недопустимим доказом виходячи з положень Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наданих суду поясненнях, наголосив, що не погоджується з висновками акта перевірки та просить визнати протиправним та скасувати винесене на його підставі податкове повідомлення - рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Свою позицію виклав у письмових запереченнях, які подав до суду 23.02.2015 року, суть яких зводиться до наступного. В процесі проведення перевірки встановлено факт безпідставного відображення позивачем в податковій звітності господарських операцій з ПП "НВП "Хіміч". Представник відповідача звертає увагу суду на те, що платник податків має право формувати показники податкової звітності лише на підставі первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Аналогічна позиція стосовно цього викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Крім того, зазначена в акті перевірки інформація вказує на відсутність у ПП "НВП "Хіміч" економічних засобів та достатньої кількості персоналу, спроможної виконувати задекларовані завдання. Наведені вище обставини ставлять під сумнів реальність проведення позивачем господарських операцій з ПП "НВП "Хіміч". Відтак, зважаючи на вищевказане, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

ТзОВ "ПромБудТехЕнерго", код ЄДРПОУ 39134222, зареєстроване 13.03.2014 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, свідоцтво про державну реєстрацію № 14151020000034501 від 13.03.2014 року, адреса місцезнаходження: 79052, м. Львів, вул. Роксоляни, 63.

У період з 16.12.2014 року по 22.12.2014 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова провела позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "ПромБудТехЕнерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських взаємовідносин з ПП "Енергія - Плюс" (код ЄДРПОУ 32703801) за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року, ТзОВ "Е.К.С." (код ЄДРПОУ 39136298) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року, ПП "НВП "Хіміч" (код ЄДРПОУ 38075025) за період з 01.09.2014 року по 31.10.2014 року.

У період, за який здійснювалася перевірка, відповідальними за фінансово - господарську діяльність були керівник підприємства - Євченко Андрій Андрійович та головний бухгалтер - Оксентюк Богдан Володимирович.

За результатами проведеної перевірки, податковим органом складено акт № 3825/22-01/39134222 від 29.12.2014 року.

Проведеною перевіркою ТзОВ "ПромБудТехЕнерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово - господарських взаємовідносин з ПП "НВП "Хіміч" встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 311816,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000092201/443 від 16.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 389770,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 311816,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 77954,00 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням - рішенням, ТзОВ "ПромБудТехЕнерго" звернулося з метою врегулювання даного спору до суду.

Суд при вирішенні даної адміністративної справи виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ "ПромБудТехЕнерго" та ПП "НВП "Хіміч" було укладено договір № 01/09/14-06 від 01.09.2014 року. Згідно п. 1 даного договору ТзОВ "ПромБудТехЕнерго" (замовник) доручає, а ПП "НВП "Хіміч" (виконавець) приймає на себе зобов'язання виконати проектні, електромонтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи по електропостачанню об'єктів згідно замовлень замовника. Відповідно до п. 2.1 договору, ціна робіт, передбачених до виконання цим договором, визначається по кожному об'єкту окремо. Підставою оплати коштів є акти виконаних робіт (п. 2.2).

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем було долучено до матеріалів справи акт надання послуг № 369 від 31.10.2014 року, акти приймання виконаних робіт та відповідні їм за номером податкові накладні: № 355 від 03.09.2014 року, № 356 від 04.09.2014 року, № 357 від 11.09.2014 року, № 358 від 23.09.2014 року, № 359 від 24.09.2014 року, № 360 від 25.09.2014 року, № 361 від 30.09.2014 року, № 362 від 30.09.2014 року, № 363 від 30.09.2014 року, № 364 від 30.09.2014 року, № 362 від 15.10.2014 року, № 363 від 16.10.2014 року, № 364 від 17.10.2014 року, № 365 від 21.10.2014 року, № 366 від 29.10.2014 року, № 367 від 30.10.2014 року, № 368 від 30.10.2014 року, № 369 від 31.10.2014 року, № 370 від 31.10.2014 року, № 371 від 31.10.2014 року.

Факт оплати позивачем коштів в адресу ПП "НВП "Хіміч" підтверджується копіями платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи (а.с. 39-60, том 1).

В матеріалах справи також міститься ліцензія ПП "НВП "Хіміч" на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури АЕ № 280747 від 13.12.2013 року (за переліком робіт згідно з додатком). Як вбачається з переліку робіт, ПП "НВП "Хіміч", серед іншого, має право на провадження господарської діяльності з проектування внутрішніх інженерних мереж і систем, проектування зовнішніх інженерних мереж, систем і споруд тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Водночас, наявність деяких первинних бухгалтерських документів загалом, і податкової накладної зокрема, без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та для включення визначених у такій податковій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Крім того, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11, в якому зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що з поданих позивачем документів неможливо встановити реальність здійснення позивачем господарських операцій з ПП "НВП "Хіміч".

Так, суд зазначає, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданого договору не можливо встановити, про які істотні умови надання послуг сторони дійшли згоди.

Крім того, судом при вирішенні спору взято до уваги, що вид послуг, які нібито надавались ПП "НВП "Хіміч" позивачу, не відповідає його основним видам діяльності - будівництво житлових та нежитлових будівель; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткувань промислового призначення; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля хімічними продуктами тощо.

Судом також надано оцінку інформації, викладеній в листі № 4725/7/26-57-22-01-20 від 18.09.2014 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва та листі № 521/26-59-22-08 від 30.12.2014 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "НВП "Хіміч", згідно з якою суб'єкт господарювання відсутній за місцем знаходження, не має в наявності трудових ресурсів, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення відповідної господарської діяльності.

Також суд звертає увагу на недоліки у частині податкових накладних, а саме в графі, де зазначається номер і дата договору, вказано договір № 01/10/14-02 від 01.10.2014 року, який до матеріалів справи поданий не був, представником позивача вказано на наявність помилки.

Крім того, в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в відсутні номера та дати договорів, на підставі яких такі акти було складено, відсутня інформація про об'єкт, на кому виконувались роботи, відсутня ідентифікація осіб, які підписували такі акти.

Крім того, позивачем не було надано суду жодних доказів фактичного виконання ПП "НВП "Хіміч" робіт з проектування мереж - самих проектів.

Крім того, з відповіді ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" № 1/40 від 25.03.2015 року на запит ДПІ в Залізничному районі м. Львова вбачається, що виконавцем робіт по заміні ділянки КЛ - 10 КВ згідно договору № 05/09/14-02 від 05.09.2014 року та акту виконаних робіт був ТзОВ "ПромБудТехЕнерго". Аналогічна відповідь надійшла і від ТзОВ "Бізнес - Вектор ДК" за № 24-03/2 від 24.03.2015 року. ТзОВ "Енергорембізнес" надало відповідь № 2015/2403-01 від 24.03.2015 року, з якої вбачається, що ТзОВ "Енергорембізнес" укладало договір з ТзОВ "ПромБудТехЕнерго" за умовами якого, підрядник мав право залучати за згодою замовника до виконання третіх осіб, і у вказаному періоді ТзОВ "Енергорембізнес" надавало згоду ТзОВ "ПромБудТехЕнерго" на залучення до виконання електромонтажних робіт ПП "НВП "Хіміч". Водночас, жодних доказів, які б підтверджували здійснення робіт саме ПП "НВП "Хіміч", а не позивачем, в матеріалах справи немає.

Вказані обставини у сукупності свідчать про недостовірність відомостей у первинних документах (податкових накладних), на підставі яких платником податків сформовані дані податкового обліку та, як наслідок, завищено суми податкового кредиту вересня-жовтня 2014 року.

Відтак, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що з долучених до матеріалів справи документів неможливо встановити реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП "НВП "Хіміч", а відтак, відсутні підстави до задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ТзОВ "ПромБудТехЕнерго" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України по взаємовідносинах з ПП "НВП "Хіміч" в вересня-жовтні 2014 року, відтак, вважає правомірним визнання позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 ПК України.

Отже, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області спірне податкове повідомлення - рішення № 0000092201/443 від 16.01.2015 року є правомірним і скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 94 КАС України, з позивача в дохід Державного бюджету України слід стягнути суму недоплаченого при подачі позову до суду судового збору в розмірі 4384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПромБудТехЕнерго" (код ЄДРПОУ 39134222, що зареєстроване за адресою: 79052, м. Львів, вул. Роксоляни, 63) до Державного бюджету України суму недоплаченого при подачі позову до суду судового збору у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 08.04.2015 року.

Суддя Потабенко В.А.