Рішення

від 02.04.2015 по справі 909/146/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2015 р. Справа № 909/146/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"

в особі філії "Алко-Стиль" ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор"

вул. Січова, 22, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700

вул. Каракая, 26 Ж, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

до відповідача:Підприємства "Луква" Галицького райспоживтовариства

вул. Львівська, 39, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100

про стягнення 16 143 грн. 34 коп.,

з яких: 11 486 грн. 68 коп. - сума основного боргу,

957 грн. 22 коп. - пеня, 389 грн. 75 коп. - 3 % річних,

3 309 грн. 69 коп. - інфляційні втрати

За участю представників:

від позивача: Креховецький Р.Є. - представник, (довіреність б/н від 23.01.15);

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" в особі філії "Алко-Стиль" ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Підприємства "Луква" Галицького райспоживтовариства про стягнення 15 218 грн. 80 коп., з яких: 11 486 грн. 68 коп. - сума основного боргу, 944 грн. 53 коп. - пеня, 360 грн. 74 коп. - 3 % річних та 2 426 грн. 85 коп. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.15 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 24.02.15.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 24.02.15 і від 05.03.15, розгляд справи відкладено на 05.03.15 та на 02.04.15.

05.03.15 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог вих.№ 44/04 від 04.03.15 (вх.№ 3560/15), відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 16 143 грн. 34 коп., з яких: 11 486 грн. 68 коп. - сума основного боргу, 957 грн. 22 коп. - пеня, 389 грн. 75 коп. - 3 % річних та 3 309 грн. 69 коп. - інфляційні втрати.

Виходячи з положень ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача вих.№ 44/04 від 04.03.15 (вх.№ 3560/15) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до збільшення позовних вимог. Докази направлення заяви відповідачу наявні в матеріалах справи (а.с. 45).

Відповідач в судове засідання жодного разу не з"явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 10.02.15, від 24.02.15 та від 05.03.15; отримання відповідачем ухвал від 24.02.15 та від 05.03.15 підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення; письмових заяв, повідомлень щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Присутнім в судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги, відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № У-00022120 від 16.04.2013 року в частині проведення розрахунку за отриманий товар. З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов»язання, а саме порушення строків оплати поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 957 грн. 22 коп., 3 % річних в сумі 389 грн. 75 коп. та 3 309 грн. 69 коп. інфляційних втрат.

Згідно вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 квітня 2013 року між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір поставки № У-00022120.

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками юридичних осіб, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, тобто дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача. Вказаний договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1.1 Договору постачальник зобов»язався поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов»язався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

У відповідності до умов Договору, покупець отримав товар на загальну суму 11692 грн. 92 коп.; даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи (а.с.10-12):

розхідною накладною № АS-0016403 від 31 грудня 2013 року на суму 6502 грн. 24 коп.

розхідною накладною № АS-0000092 від 2 січня 2014 року на суму 376 грн. 08 коп.;

розхідною накладною № АS-0017608 від 23 січня 2014 року на суму 4814 грн.60 коп.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено факт поставки відповідачу товару на суму 11692 грн. 92 коп.

Порядок розрахунків визначений в розділі 4 Договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що оплату отриманого товару покупець проводить протягом 14 календарних днів з моменту його отримання.

Покупець прийняті на себе договірні зобов»язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав. Оплату провів частково по накладній № АS-0000092 від 2 січня 2014 року в сумі 206 грн. 61 коп.(докази проплати наявні в матеріалах справи (а.с. 16). Станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача становить 11486 грн. 31 коп.

Слід зазначити, що позивач помилився в розрахунках стосовно заборгованості по накладній № АS-0000092 від 2 січня 2014 року на суму 376 грн. 08 коп., оскільки 376,08 грн. - 206, 61 грн.=169,47, а не 169,84 грн., як зазначено позивачем в позовній заяві, тобто позивач помилився в ціні позову на 0,37 грн.

Відповідно до ст. ст. 173, 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 712 ЦК України, яка наведена вище.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 11486 грн. 31 коп. на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11486 грн. 31 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню. Суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості в сумі 0,37 коп., оскільки позивачем допущено в розрахунках арифметичну помилку.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором поставки № У-00022120 від 16.04.2013 року підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 7.1. сторони погодили, що за порушення строків розрахунків, передбачених даним договором, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться протягом всього строку до повної сплати заборгованості.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № У-00022120 від 16.04.2013 року підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд перевірив нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат. Оскільки, позивач помилився в розрахунках щодо заборгованості згідно розхідної накладної № АS-0000092 від 2 січня 2014 року на суму 376 грн. 08 коп., суд самостійно провів розрахунок належних до стягнення 3% річних та пені. Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом (розрахунок додається), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 26 грн. 24 коп. та 3% річних в сумі 8 грн. 20 коп., розраховані в ІПС «Законодавство».

Суд також перевірив нарахування позивачем пені та 3% річних згідно розхідних накладних: № АS-0016403 від 31 грудня 2013 року на суму 6502 грн. 24 коп.; № АS-0017608 від 23 січня 2014 року на суму 4814 грн.60 коп. Розрахунки позивача вірні, при цьому слід зазначити, що при нарахуванні пені позивач застосовував подвійну облікову ставку, а не 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, як передбачено п. 7.1. Договору.

З огляду на вищевикладене з відповідача підлягає стягненню 944 грн. 39 коп. пені, 3% річних в сумі 389 грн. 72 коп.; в стягненні пені в сумі 12 грн. 83 коп. та 3 % річних в сумі 0(нуль) грн. 03 коп. слід відмовити.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуваням даного місяця.

Позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 3309 грн. 69 коп. При перевірці розрахунку позивача, судом встановлено, що позивачем не дотримано рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 362-97р.

Господарським судом здійснено належний перерахунок інфляційних втрат (розрахунок додається). Згідно з вірним арифметичним розрахунком проведеним судом з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 4406 грн. 04 коп., яка перевищує заявлену до стягнення позивачем, отже, суд задовольняє інфляційні втрати в межах заявлених позовних вимог в сумі 3309 грн. 69 коп.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193, 216, 265 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 612, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" в особі філії "Алко-Стиль" ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" до Підприємства "Луква" Галицького райспоживтовариства про стягнення 16 143 грн. 34 коп., з яких: 11 486 грн. 68 коп. - сума основного боргу, 957 грн. 22 коп. - пеня, 389 грн. 75 коп. - 3 % річних, 3 309 грн. 69 коп. - інфляційні втрати задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства "Луква" Галицького райспоживтовариства (вул. Львівська, 39, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100; код 25596235) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" в особі філії "Алко-Стиль" ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" ( вул. Каракая, 26 Ж, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; код 38094760) - 11486(одинадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 31 коп. основного боргу, 944 (дев»ятсот сорок чотири)грн. 39 коп. пені, 3% річних в сумі 389(триста вісімдесят дев»ять) грн. 72 коп., 3 309(три тисячі триста дев»ять) грн. 69 коп. інфляційних втрат та 1825(одну тисячу вісімсот двадцять п»ять) грн. 54 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" в особі філії "Алко-Стиль" ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" до Підприємства "Луква" Галицького райспоживтовариства про стягнення 0 (нуль)грн. 37 коп. основного боргу, пені в сумі12(дванадцять) грн. 83 коп. та 3 % річних в сумі 0(нуль) грн. 03 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.15

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"